Справа № 166/1690/14-ц Провадження № 22-ц/773/357/15 Головуючий у 1 інстанції: Свистун О.М.
Категорія: 50 Доповідач: Федонюк С. Ю.
24 лютого 2015 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Федонюк С.Ю. ,
суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,
за участі:
секретаря - Вергуна Т.С.,
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 16 січня 2015 року,
В грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, мотивуючи тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем з серпня 1998 року по березень 2013 року, в якому народилося троє дітей: син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Покликалась на те, що діти знаходяться на її утриманні та вихованні, просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дочок в розмірі ? частки зі всіх видів його заробітку та доходів, але не менше як 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 16 січня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на незаконність судового рішення через порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, просила скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, наведених у ній, відповідач ОСОБА_2 заперечив доводи скарги з тих підстав, що надавав матеріальну допомогу дитині ОСОБА_4 у розмірі 3000 грн. та купував їй речі, а щодо стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_5 вважає, що він не є батьком цієї дитини, тому не повинен приймати участі у її вихованні та матеріальному утриманні.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі по 14 березня 2013 року. В шлюбі у сторін народилося двоє дітей: повнолітній син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3.
З довідки РАЦСу Ратнівського РУЮ вбачається, що до актового запису про народження гр. ОСОБА_5 № 39 від 03.04.2014 року, внесено відомості про батька дитини на підставі заяви матері гр. ОСОБА_1 про державну реєстрацію народження відповідно до ч.1 ст. 135 СК України.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст.181 СК України).
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст.183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст. ст. 183, 184 СК України.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
З наведених обставин справи встановлено, що в даному випадку позивач просить стягнути аліменти на двох неповнолітніх дітей та визначити спосіб сплати аліментів - у розмірі ? частки від всіх видів його заробітків та доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімумудля дитини відповідного віку.
Колегія суддів вважає, що висновок суду щодо відмови у стягненні аліментів на утримання дочки ОСОБА_4 з підстав систематичної участі відповідача в матеріальному забезпеченні дочки шляхом надання їй фінансової допомоги є хибним з огляду на наступне.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Таким чином, закон покладає на батьків обов'язок щодо надання утримання своїм неповнолітнім дітям, тобто дітям, які не досягли 18 років. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. Він не припиняється, незалежно від того, чи батьки одружені чи їх шлюб розірвано.
Вирішуючи позовні вимоги в цій частині, суд першої інстанції наведених вище норм закону не врахував, а отже прийшов до хибного висновку. За таких обставин рішення суду в цій частині підлягає скасування з ухваленням нового- про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки від всіх видів його заробітків та доходів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров"я дитини і сторін, їх матеріальне становище, зокрема, розмір заробітної плати відповідача та значну участь у матеріальному забезпеченні дитини.
Рішення суду в частині позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 колегія суддів вважає законною та обґрунтованою, виходячи з наступного.
Статтею 133 СК України встановлено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір'ю, а чоловік - батьком дитини.
Згідно з ч.2 ст. 122 СК України дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
В силу ст. 128 СК України за відсутності спільної заяви батьків, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно зі ст. 128 СК України позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч. 1ст. 135 цього Кодексу.
Із роз'яснень, викладених в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.
Таким чином, підставою виникнення прав і обов'язків батьків та дітей є походження дітей, засвідчене у встановленому законом порядку. Таке засвідчення юридично оформляється: шляхом реєстрації народження дитини в органах РАЦСу, коли батьки дитини перебувають між собою у зареєстрованому шлюбі; добровільне визнання батьківства дитини батьком, який не перебуває в шлюбі з матір'ю дитини; встановлення батьківства в судовому порядку, якщо батьки не перебувають у шлюбі, а батько (мати) заперечує своє батьківство (материнство).
Оскільки походження дитини позивачки ОСОБА_5 від відповідача не встановлено у визначеному законом порядку, висновки суду першої інстанції в цій частині рішення, як вважає колегія суддів, повністю відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому підстави для зміни чи скасування рішення щодо стягнення аліментів в цій частині відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314,316, 317, 319 ЦПК, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 16 січня 2015 року про відмову в задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2, 1970 р. н., уродженця с. Котуш Камінь-Каширського району Волинської області, в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частки від всіх видів його заробітку та доходів щомісячно, починаючи з 16 грудня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: