"03" лютого 2015 р. м. Київ К/800/60163/13
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючогоШтульман І.В. (доповідач),
суддів:Бутенка В.І.,
Олексієнка М.М.,
при секретарі:Борілло Ю.В.,
за участю позивача та представників відповідачів, -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, -
21 травня 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом про: визнання нечинним наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 квітня 2013 року № 61-ОС1 про припинення (розірвання) контракту та його звільнення з військової служби; поновлення його на посаді старшого офіцера відділу оборонної, мобілізаційної роботи та організації антитерористичних заходів штабу; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з часу звільнення до дня поновлення на роботі. 28 травня 2013 року ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, збільшивши їх 20 червня 2013 року, просив суд: поновити строк на оскарження наказів Чернігівського прикордонного загону від 18 травня 2012 року № 524, від 21 травня 2012 року № 529, від 16 червня 2012 року № 641, від 20 червня 2012 року № 653, від 10 липня 2012 року № 751, від 17 липня 2012 року № 788, від 5 жовтня 2012 року № 1172, від 11 грудня 2012 року № 1503, від 14 лютого 2013 року № 8-КП та визнати їх нечинними; визнати нечинним наказ начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 квітня 2013 року № 61-ОС1 про звільнення його із займаної посади; визнати нечинним наказ начальника Чернігівського прикордонного загону від 27 травня 2013 року № 83-ос-1 про виключення зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення; поновити його на посаді старшого офіцера відділу оборонної, мобілізаційної роботи та організації антитерористичних заходів штабу; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на його користь середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу з часу звільнення до дня поновлення на роботі; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) за один місяць.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог та поновлення строку звернення до суду в частині - відмовлено, позовні вимоги в частині визнання нечинними наказів Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ): від 18 травня 2012 року № 524, від 21 травня 2012 року № 529, від 16 червня 2012 року № 641, від 20 червня 2012 року № 653, від 10 липня 2012 року № 751, від 17 липня 2012 року № 788, від 5 жовтня 2012 року № 1172, від 11 грудня 2012 року № 1503, від 14 лютого 2013 року № 8-КП - залишено без розгляду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив, що при проведенні службового розслідування та прийнятті оспорюваних наказів від 30 квітня 2013 року і від 27 травня 2013 року, відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про систематичне невиконання позивачем умов контракту про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України, встановивши, що протягом останніх 12 місяців ОСОБА_1 більше двох разів притягувався до адміністративної та до дисциплінарної відповідальності за неналежне виконання або відмову від виконання зобов'язань, взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби.
Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня
2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від
10 жовтня 2013 року і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Начальник Чернігівського прикордонного загону та представник Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України, кожен окремо, подали заперечення на зазначену касаційну скаргу позивача, просять таку залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, згідно з преамбулою якого цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Положення Статуту поширюються на громадян, звільнених з військової служби у відставку або у запас з правом носіння військової форми одягу, під час носіння ними військової форми одягу. Дія Дисциплінарного статуту Збройних Сил України поширюється на Державну прикордонну службу України, Службу безпеки України, внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України, війська Цивільної оборони України та інші військові формування, створені відповідно до законів України, Державну спеціальну службу транспорту.
Відповідно до частини 1 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно частини 2 статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судами попередніх інстанцій, що на підставі контракту про проходження військової служби у Державній прикордонній службі України позивач ОСОБА_1 з 20 червня 2009 року вступив на військову службу та добровільно взяв на себе зобов'язання: проходити військову службу у Державній прикордонній службі України протягом строку дії контракту (5 років) на умовах, установлених законами та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють порядок про проходження військової служби та контракту; сумлінно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів та начальників, службові обов'язки, добре володіти довіреною технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом.
Позивач ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу оборонної, мобілізаційної роботи та організації антитерористичних заходів штабу Чернігівського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 на ОСОБА_1 накладено дисциплінарні стягнення, а саме: від 18 травня 2012 року № 524 - оголошено догану; від 21 травня 2012 року № 529 - оголошено сувору догану; від 16 червня 2012 року № 641 - попереджено про неповну службову відповідність; від 20 червня 2012 року № 653 - вирішено клопотати перед начальником Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю; від 10 липня 2012 року № 751 - оголошено сувору догану; від 17 липня 2012 року № 788 - вирішено обмежитися раніше накладеним дисциплінарним стягненням у вигляді попередження про неповну службову відповідність; від 5 жовтня 2012 року № 1172 - вирішено обмежитися раніше накладеним дисциплінарним стягненням у вигляді попередження про неповну службову відповідність; від 11 грудня 2012 року № 1503 - оголошено сувору догану; від 14 лютого 2013 року № 8-КП - оголошено сувору догану і цим же наказом зобов'язано заступника начальника загону - начальника відділу персоналу направити на ім'я начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України клопотання про звільнення капітана ОСОБА_1 (П-004278) з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту (пункт 4), відповідно до пункту «и» частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).
7 та 26 березня 2013 року начальник Чернігівського прикордонного загону, керуючись пунктом 36 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, виносив попередження про дострокове розірвання контракту з ініціативи командування з старшим офіцером відділу оборонної, мобілізаційної роботи та організації антитерористичних заходів штабу капітаном ОСОБА_1 .
Рішенням колегії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 9 квітня 2013 року № 10 вирішено підтримати подання начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо звільнення офіцера ОСОБА_1 з військової служби в запас у зв'язку із систематичним невиконанням ним умов контракту, провівши його звільнення за неналежне виконання, взятих на себе під час укладання контракту про проходження військової служби, обов'язків (протягом останніх 12 місяців офіцер притягувався до адміністративної відповідальності та шість разів на підставі письмових наказів до дисциплінарної відповідальності).
Наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 квітня 2013 року № 61-ОС1 припинено (розірвано) контракт та звільнено з військової служби за пунктом «и» частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ капітана ОСОБА_1 , на підставі подання начальника загону від 26 березня 2013 року та рішення колегії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 9 квітня 2013 року № 10.
Наказом начальника Чернігівського прикордонного загону від 27 травня 2013 року № 83-ос-1 позивача ОСОБА_1 виключено із списків особового складу загону, всіх видів забезпечення та проведено розрахунок.
Згідно статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно відповідати вимогам законності і обґрунтованості. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Це випливає з конституційного принципу законності. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, обґрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
Однак, оскаржувані позивачем рішення судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам законності і обґрунтованості.
За приписами пункту 26 Положення контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.
Відповідно до пункту «и» частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем.
У розумінні зазначеного спеціального законодавства з питань проходження військової служби під терміном «систематичне невиконання умов контракту» слід розуміти, що система має місце у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку після застосування до нього дисциплінарного стягнення, яке не втратило юридичної сили. Тобто, військовослужбовця може бути звільнено лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного стягнення за невиконання ним своїх обов'язків, визначених контрактом, або за порушення дисципліни.
Оскільки звільнення є одним із видів покарання, приймаючи оскаржувані судові рішення суди попередніх інстанцій не перевірили чи не за одне і те саме діяння накладено двічі стягнення:
1) наказом начальника Чернігівського прикордонного загону від 14 лютого 2013 року № 8-КП ОСОБА_1 оголошено сувору догану за порушення вимог статей 11, 12, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, розпоряджень Адміністрації Державної прикордонної служби України від 22 грудня 2007 року № Т/32-10795 «Про недопущення вживання спиртних напоїв» та від 24 грудня 2007 року № Т/231-10824 «Про підвищення відповідальності персоналу», рішень колегій Державної прикордонної служби України від 12 лютого 2010 року № 1 та від 12 березня 2010 року № 2. Цим же наказом зобов'язано заступника начальника загону - начальника відділу персоналу направити на ім'я начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України клопотання про звільнення капітана ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту (пункт 4), відповідно до пункту «и» частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ;
2) наказом начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 квітня 2013 року № 61-ОС1, на підставі подання начальника Чернігівського прикордонного загону від 26 березня 2013 року та рішення колегії Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 9 квітня 2013 року № 10, з позивачем припинено (розірвано) контракт і його звільнено з військової служби за пунктом «и» частини 6 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, а наказом начальника Чернігівського прикордонного загону від 27 травня 2013 року № 83-ос-1 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону, всіх видів забезпечення.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій не встановили належним чином відповідність наказу начальника Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 30 квітня 2013 року № 61-ОС1 вимогам зазначеного вище законодавства і не з'ясували чи вчиняв позивач ОСОБА_1 після накладення на нього 14 лютого 2013 року начальником Чернігівського прикордонного загону дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани (наказ № 8-КП) інший проступок, що проявився у невиконанні ним своїх обов'язків, визначених контрактом, або у порушенні дисципліни. До того ж, суди не врахували, що висновок службового розслідування, яке проводилось згідно наказу Чернігівського прикордонного загону від 3 січня 2013 року № 5, не відповідає дійсним обставинам справи про які було достовірно відомо начальникові ІНФОРМАЦІЯ_3 на час прийняття ним оспорюваного наказу від 27 травня 2013 року № 83-ос-1. Так, постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 2 квітня 2013 року закрито провадження в справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях 2 січня 2013 року складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). З постанови слідчого в особливо важливих справах прокуратури Чернігівської області від 25 лютого 2013 року про закриття кримінального провадження № 42012260110000002 стосовно старшого інспектора ВДАІ Городнянського РВ УМВС України в Чернігівській області Донченка Д.М. за фактом службового підроблення вбачається, що останнього слід притягнути до дисциплінарної відповідальності за те, що складаючи 4 жовтня 2012 року протоколи про скоєння ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 126 та частиною 1 статті 130 КУпАП, а також виносячи відносно нього постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП, він допустив підписання згаданих протоколів та постанови не позивачем, а іншою особою.
Відповідно до частини 4 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування обставин у справі, у тому числі і щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час проведення якого необхідно врахувати вищенаведене.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про визнання протиправними наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Штульман І.В.
Судді: Бутенко В.І.
Олексієнко М.М.