12 лютого 2015 року м. Київ К/800/35280/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
суддівОстровича С.Е.
Степашка О.І.
Федорова М.О.
секретаря судового засідання Іванова К.Ю.,
представники позивача Ткач В. В., Корнєв Е. Ю.
представник відповідача не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське зерносховище" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївське зерносховище" (далі - ТОВ "Миколаївське зерносховище") звернулось до суду з позовом до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року позов ТОВ "Миколаївське зерносховище" задоволено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року апеляційну скаргу Жовтневої ОДПІ задоволено частково. Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року змінено щодо підстав скасування податкових повідомлень-рішень Жовтневої МДПІ від 01 листопада 2012 року №0000452301 та від 08 квітня 2013 року №0000122200. В іншій частині постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Жовтнева ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Миколаївське зерносховище" у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.
Жовтневою ОДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Миколаївське зерносховище" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2012 року. За результатами перевірки складено акт №729/22-36328597 від 09 жовтня 2012 року.
Перевіркою встановлено порушення ТОВ "Миколаївське зерносховище" вимог абз. 2 п. 6.1 ст. 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за І-IV квартали 2011 року на суму 137838, 00 грн.; п. 198.4 ст. 198, п. 199.4 ст. 199, п. 200.1 п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2011 року - січень 2012 року на суму 2722822, 00 грн., занижено ПДВ за грудень 2011 року - січень 2012 року на суму 252485, 00 грн., завищено суму бюджетного відшкодування по ПДВ за квітень 2011 року - січень 2012 року на 2434488, 00 грн.
На підставі акта перевірки Жовтневою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення: №0000452301 від 01 листопада 2012 року про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток на 3806643, 00 грн.; №0000412301 від 01 листопада 2012 року по збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 315606, 25 грн., у т.ч. 252485, 00 грн. за основним платежем та 63121, 25 грн. за штрафними санкціями; №0000122200 від 08 квітня 2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 137838, 00 грн.; №000041502 від 08 квітня 2013 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2931014, 50 грн., у т.ч. 2137918, 00 грн. за основним платежем та 793096, 50 грн. за штрафними санкціями.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Миколаївське зерносховище" мало господарські відносини з контрагентами ТОВ "Рофф", ПП "Тісона", ТОВ "Євромонтаж-Нік", ТОВ "Воскресенськ Агро". Згідно акта перевірки завищення від'ємного значення з податку на прибуток за 2-4 квартал 2011 року, 2 квартал 2012 року на суму 3806643, 00 грн. виникло внаслідок завищення задекларованих показників "Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати" за рахунок сум амортизації тимчасової податкової різниці в розмірі 2399170, 00 грн. та вартості операцій у розмірі 1340389, 00 грн.
Відповідно до п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної за станом на 1 квітня 2011 року.
Вартість, яка амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з урахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу.
До переоціненої вартості основних засобів не включається сума дооцінки основних засобів, що проведена після 1 січня 2010 року.
Якщо загальна вартість усіх груп основних засобів за даними бухгалтерського обліку менша, ніж загальна вартість усіх груп основних фондів за даними податкового обліку на дату набрання чинності розділом III цього Кодексу, то тимчасова податкова різниця, яка виникає в результаті такого порівняння, амортизується як окремий об'єкт із застосуванням прямолінійного методу протягом трьох років.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що так як згідно перевірки за даними бухгалтерського обліку на підставі інвентаризації у ТОВ "Миколаївське зерносховище" в наявності основних засобів на суму 4165968, 32 грн., згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та додатку №К1/1 балансова вартість основних засобів 1921469, 00 грн., то оскільки загальна вартість основних засобів за бухгалтерським обліком перевищує вартість основних засобів за податковим обліком, відсутні підстави для проведення амортизації вартості цієї різниці та включення амортизаційних відрахувань у складі витрат декларації з податку на прибуток.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Жовтневою ОДПІ зроблено висновок про те, що господарські операції ТОВ "Миколаївське зерносховище" з контрагентами ТОВ "Рофф", ПП "Тісона", ТОВ "Євромонтаж-Нік", ТОВ "Воскресенськ Агро" по поставці сільськогосподарської продукції на 1340389, 00 грн. не мають реального товарного характеру, оскільки у підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів. ТОВ "Миколаївське зерносховище" підтверджено реальне виконання господарських операцій первинними документами: договорами, накладними, податковими накладними, рахунками, товарно-транспортними накладними.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.4. ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками Жовтневої ОДПІ про неправомірність формування ТОВ "Миколаївське зерносховище" валових витрат за рахунок операції з ТОВ "Рофф", так як первинні документи по операції підписані від ТОВ "Рофф" директором Худар С.М., який на час підписання не працював на підприємстві. Тому податкову накладну №165 від 29 листопада 2011 року, виписану ТОВ "Рофф" не можна вважати належно оформленою та підписаною повноважною особою, яка б посвідчувала факт поставки товару, а тому віднесення відображених у ній сум до податкової звітності та формування валових витрат за рахунок цієї господарської операції є безпідставним.
Також судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що формування валових витрат за рахунок операцій ТОВ "Миколаївське зерносховище" з контрагентами вплинуло не лише на завищення від'ємного значення з податку на прибуток, що стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0000452301 про зменшення від'ємного значення з податку на прибуток на 3806643, 00 грн., а також на завищення валових витрат та у зв'язку з цим заниження податку на прибуток, внаслідок чого прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на прибуток на 137838, 00 грн. Необґрунтоване завищення від'ємного значення з податку на прибуток за рахунок віднесення до витрат підприємства сум амортизації тимчасової податкової різниці, а також витрат по операції по операціям з ТОВ "Рофф" також вплинуло на заниження податку на прибуток.
Судом апеляційної інстанції зазначено, що оскільки матеріали справи не містять деталізації донарахування податку на прибуток, а також зменшення суми від'ємного значення з податку на прибуток в розрізі виявлених порушень, то відсутня можливість прийняти рішення про часткове задоволення позовних вимог відносно податкових повідомлень-рішень №0000452301 та №0000122200. Так як податкові повідомлення-рішення №0000452301 та №0000122200 є частково підтвердженими, суд апеляційної інстанції задовольнив позов в частині скасування зазначених податкових повідомлень-рішень з підстав часткового підтвердження та відсутності розрахунку грошового зобов'язання по ним в розрізі порушень.
Також судами попередніх інстанцій встановлено, що при перевірці виявлено завищення ТОВ "Миколаївське зерносховище" суми бюджетного відшкодування з ПДВ, яке виникло внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей на митній території України, а саме придбання послуг по реконструкції заводу, в обсязі, що значно перевищує обсяги поставки соняшника та кукурудзи. Обсяги оподаткованих операції за вказані періоди є меншими, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.
Протягом періоду, який перевірявся ТОВ "Миколаївське зерносховище" займалось капітальним ремонтом власного заводу по зберіганню сільськогосподарської продукції, податковий кредит підприємства сформований за рахунок отриманих будівельно-монтажних робіт та придбання обладнання.
Відповідно до пп. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно вимог п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п. 200.5 ст. 200 Податкового кодексу України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Судом апеляційної інстанції зазначено, що так як ТОВ "Миколаївське зерносховище" яке є платником ПДВ, в періоді, що перевірявся, здійснювало реконструкцію заводу, то є правомірним формування податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з проведенням такої реконструкції. Оскільки понесені ТОВ "Миколаївське зерносховище" витрати по реконструкції заводу, зокрема по придбанню будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких ПДВ включено до податкового кредиту, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, то податкове повідомлення-рішення №000041502 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 2931014, 50 грн. є протиправним.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення №0000412301 про збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на 315606, 25 грн. прийняте на підставі висновків Жовтневою ОДПІ про завищення ТОВ "Миколаївське зерносховище" податкового кредиту, сформованого за рахунок придбання обладнання та монтажно-будівельних робіт, внаслідок незастосування положень п. 199.4 ст. 199 Податкового кодексу України щодо пропорційного віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, враховуючи що фактичні обсяги неоподаткованих операцій складають 60% від загального обсягу реалізації.
Згідно п. 199.4. ст. 199 Податкового кодексу України платник податку за підсумками календарного року здійснює перерахунок частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях виходячи з фактичних обсягів проведених протягом року оподатковуваних та неоподатковуваних операцій. У разі зняття з обліку платника податку, у тому числі за рішенням суду, перерахунок частки здійснюється виходячи з фактичних обсягів оподатковуваних та неоподатковуваних операцій, проведених з початку поточного року до дати зняття з обліку.
Перерахунок частки використання необоротних активів в оподатковуваних операціях здійснюється за підсумками одного, двох і трьох календарних років, що настають за роком, в якому вони почали використовуватися (введені в експлуатацію).
Відповідно до абз. 3 п. 15 Підрозділу 2 Перехідних положень Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту по придбаних та/або виготовлених необоротних активах, які одночасно використовуються в оподатковуваних і не оподатковуваних податком на додану вартість операціях, зазначених у абзацах першому та другому цього пункту, а саме по постачанню на митній території України зернових культур товарних позицій 1001-1008 згідно з УКТ ЗЕД та технічних культур товарних позицій 1205 і 1206 згідно з УКТ ЗЕД, крім першого постачання таких зернових та технічних культур сільськогосподарськими підприємствами - виробниками та підприємствами, які безпосередньо придбали такі зернові та технічні культури у сільськогосподарських підприємств - виробників, норми ст.199 цього Кодексу не застосовуються, сплачені (нараховані) суми податку на додану вартість по таких необоротних активах включаються до податкового кредиту.
Оскільки ТОВ "Миколаївське зерносховище" здійснювало придбання будівельно-монтажних робіт та обладнання для капітального ремонту споруд (складів), які використовувались також і для діяльності не звільненої від оподаткування податком на додану вартість, зокрема для платного зберігання, сушки, переробки зерна, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ "Миколаївське зерносховище" не порушено вимог законодавства, а висновки Жовтневою ОДПІ про завищення податкового кредиту, та податку на додану вартість є необґрунтованими.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Миколаївське зерносховище".
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції постановлене з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2013 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді С.Е. Острович
О.І. Степашко
М.О. Федоров