"19" лютого 2015 р. м. Київ К/800/15937/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Кочана В.М.,
Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на ухвали Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року по розгляду заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В грудні 2013 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення від 23.07.2013р. шляхом стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_4 боргу по перерахунку у розмірі 12813,00грн.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.12.2013р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2014р., змінено спосіб та порядок виконання постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 23.07.2013р., на підставі якої 15.10.2013р. Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист №2а-848/2009 з зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 додаткову пенсію відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не менше 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008р. по 22.07.2011р., з врахуванням вже здійснених виплат на стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_4 доплату пенсії по перерахунку за період з 22.05.2008р. по 22.07.2011р. в сумі 12813,00грн.
В касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2009р. позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїл Одеської області у відмові перерахунку з 01.04.2009р. додаткової пенсії не у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та зобов'язано здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 з 01.04.2009р. щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі, встановленому ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», - не менше 75 % мінімальної пенсії за віком з зарахуванням сплачених за цей час коштів.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010р. постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2009р. скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.03.2013р. касаційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2010р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013р. постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 30.06.2009р. змінено та викладено резолютивну частину постанови в новій редакції, відповідно до якої позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїл Одеської області щодо відмови ОСОБА_4 в перерахунку додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не менше 75 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22.05.2008р.; зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_4 додаткову пенсію відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не менше 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008р. по 22.07.2011р., з врахуванням вже здійснених виплат; в задоволенні вимог щодо перерахування та виплати підвищення до пенсії відповідно до ч.4 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 24.04.2008р., а також щодо виплати додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 24.04.2008р. по 21.05.2008р. відмовлено; позовні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за період з 01.01.2000р. по 23.04.2008р. залишено без розгляду.
На виконання вказаних рішень, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок належної позивачу додаткової пенсії та визначило належні до виплати кошти в сумі 12813,00грн., проте вказало на неможливість здійснити виплату коштів через відсутність фінансування з Державного бюджету України.
Наведені обставини і спонукали головного державного виконавця звернутись до суду з поданням про зміну способу виконання судового рішення.
Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне вказати на таке.
Як і в цивільному судочинстві, поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 КАС України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.
Згідно з частиною 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин 1 та 2 статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суди встановили, що Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 23.07.2013р. зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в м.Ізмаїл Одеської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 додаткову пенсію відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі не менше 75 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 22.05.2008р. по 22.07.2011р., з врахуванням вже здійснених виплат.
Встановлені судами обставини не дають підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до статті 263 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум соціальних виплат буде здійснена органом ПФУ після надходження відповідних сум із державного бюджету.
Посилання ж судів на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України від 05.06.2012р. №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС України постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
У справі, що розглядається, суди для відновлення права ОСОБА_4 на додаткову пенсію, передбачену ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ухвалили постанови про зобов'язання органу ПФУ нарахувати та виплатити соціальні виплати в установленому законом розмірі, що відповідало заявленим у позові вимогам. Розрахунок сум належної ОСОБА_4 додаткової пенсії за спірний період судами не здійснювався, тому, змінивши спосіб виконання такої постанови із зобов'язання виплатити додаткову пенсію на стягнення конкретних сум цієї ж соціальної виплати, суди змінили постанову по суті, вийшовши при цьому за межі позовних вимог та вирішивши питання, що не були предметом дослідження судами при розгляді справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання органу ПФУ здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є незаконною.
Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 11.11.2014р. у справі №21-394а14.
Статтею 229 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно та правильно, але неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 229 КАС України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне судові рішення, ухвалені цими судами, скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити.
Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17 грудня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 березня 2014 року скасувати.
Постановити нову ухвалу.
В задоволенні заяви старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області про зміну способу та порядку виконання судового рішення відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Кочан В.М.
Олендер І.Я.