Справа № 157/115/15-ц
Провадження №2/157/57/15
Іменем України
26 лютого 2015 рокумісто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Гордійчука В.М.,
за участю секретаря Семенюк О.В.,
позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Камені-Каширському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину,
03 лютого 2015 року позивачка звернулася до суду з даним позовом в якому зазначає, що 25 грудня 2013 року біля 03 год. 30 хв. відповідач, знаходячись біля приміщення кафе «Вероніка», що по вул. Ковельська, 9, в м. Камені-Каширському, під час сварки умисно наніс їй один удар кулаком правої руки в обличчя.
Вироком Камінь-Каширського районного суду від 10 жовтня 2014 року відповідача визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень вона понесла майнові витрати, які складаються із оплати за автоперевезення в розмірі 400 грн. та 101,63 грн. з м. Камінь-Каширський до смт. Ратне і у зворотному напрямку для проходження судово-медичної експертизи, та до м. Луцька для участі у розгляді кримінального провадження Апеляційним судом Волинської області.
Крім матеріальних витрат, у зв'язку з нанесенням їй відповідачем тілесних ушкоджень, вона зазнала моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 2000 грн.
За надання правової допомоги нею витрачено 532,50 грн.
У зв'язку з цим просить стягнути із відповідача 501,63 гр. матеріальної шкоди, 2000 грн. моральної шкоди та 532,50 грн. витрат, понесених за надання правової допомоги.
Ухвалою суду від 24 лютого 2015 року за заявою ОСОБА_1 позовну заяву за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину в частині стягнення витрат за проїзд з м. Каменя-Каширського до смт. Ратне і у зворотному напрямку в розмірі 400 (чотириста) гривень залишено без розгляду.
В судовому засіданні позивачка позовні вимоги про стягнення із відповідача витрат понесених за проїзд з м. Каменя-Каширського до м. Луцьк і у зворотному напрямку в розмірі 101,63 грн., спричиненої моральної шкоди та витрат за надання правової допомоги підтримала повністю з підстав зазначених в позовній заяві, просить їх позов задовольнити.
Відповідач та його представник позов визнали частково, в частині стягнення моральної шкоди визнали таку в розмірі 200 грн., в частині відшкодування витрат за надання правової допомоги заперечили.
Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 61 ч. 4 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Судом установлено, що вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 10 жовтня 2014 року (а.с. а.с. 4-5), який ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2014 року залишений без змін, ОСОБА_2 засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України.
Як убачається із названого вироку ОСОБА_2 25 грудня 2013 року біля 03 год. 30 хв. знаходячись біля приміщення кафе «Вероніка», що по вул. Ковельська, 9, в м. Камені-Каширському, під час сварки умисно наніс ОСОБА_1 один улар кулаком в обличчя, чим спричинив їй легкі тілесні ушкодження.
Відповідно до ст. 22 ч. ч. 1, 3 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується у повному обсязі, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Із ухвали судді апеляційного суду Волинської області про закінчення підготовки та призначення апеляційного розгляду, супровідної цього суду від 01 грудня 2014 року і ухвали апеляційного суду Волинської області від 11 грудня 2014 року (а.с. 6) на вищевказаний вирок Камінь-Каширського районного суду від 10 жовтня 2014 року, вбачається, що позивачка викликалась до вказаного суду та приймала участь у судовому засіданні 11 грудня 2014 року.
Виходячи із цього, враховуючи, що апеляційна скарга на вищевказаний вирок була подана відповідачем, у зв'язку з чим позивачка змушена була бути присутньою в апеляційному суді Волинської області лише з вини ОСОБА_2, суд, на підставі положення ст. 79 ч. 3 п. 3, ст. 85 ЦПК України, вважає, що позов в частині оплати за проїзд з м. Каменя-Каширського до м. Луцька та у зворотному напрямку для участі в судовому засіданні в апеляційному суді підлягає повному задоволенню за наявними квитками на внутріобласний автобус серії ВВВВ № 17375 та серії АААА № 208434 (а.с. 9) за 11 грудня 2014 року в сумі 101 грн. 63 коп., які завірені належним чином.
Покликання відповідача на те, що ці судові витрати повинні були стягуватися при розгляді кримінального провадження в апеляційному суді не заслуговують на увагу, оскільки позивачка під час розгляду справи мала лише квитки для проїзду до м. Луцьк, а в зворотному напрямку ні. Крім цього, даний позов випливає із вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності.
Відповідно до пункту 9 вказаної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд вважає, що моральна шкода в розмірі 2000 грн. яка підлягає до стягнення в користь позивачки із відповідача є обґрунтованою і достатньою. Такий розмір визначений із врахуванням втрат немайнового характеру внаслідок отримання легких тілесних ушкоджень, обсягу страждань (фізичних, душевних та психічних) яких зазнала ОСОБА_1, вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, оскільки вона працює в райлікарні, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, оскільки у позивачки, внаслідок протиправних дій відповідача, утворилася гематома на обличчі у зв'язку з чим вона тривалий час не ходила на роботу, вимушена була більше часу проводити вдома.
З метою проведення судово-медичної експертизи в смт. Ратне позивачка змушена була найняти приватного перевізника, оскільки через зовнішній вигляд їй було незручно користуватися громадським транспортом.
Враховуючи, що тілесні ушкодження були нанесені напередодні новорічних свят, гематома на обличчі позивачки не дозволяла їй повноцінно відпочивати у вказаний період із колективом та в громадських місцях.
Відповідно до ст. 88 ч. ч. 1, 3 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Згідно ст. 6 ч. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Відповідно до ст. 4 ч. 2 п. п. 1, 2 ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.
Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну в розмірі 1218 грн., що 0,2 її розміру становить 243,60 грн.
Таким чином судовий збір за подання даного позову становить 487,20 грн. (243,60грн.+243,60 грн.)
Враховуючи, що позивачку звільнено від сплати судового збору на підставі ст. 5 ч. 1 п. 6 Закону України «Про судовий збір», суд стягує такий збір із відповідача в дохід держави.
29 січня 2015 року ОСОБА_1 уклала договір № 001 (а.с. 10) із ОСОБА_4 про надання правової допомоги. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 15/01 (а.с. 12) позивачка сплатила кошти в розмірі 533,50 грн. за надання їй правової допомоги. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, вказані витрати підлягають стягненню із відповідача в користь позивачки в повному розмірі.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 101 (сто одну) гривню 63 копійок матеріальної шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 50 копійок понесених витрат на правову допомогу.
Стягнути із ОСОБА_2 в користь держави 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд шляхом подачі апеляційних скарг в 10-ти денний строк з дня його проголошення.
Головуючий: В. М. Гордійчук