ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
місто Київ
12 лютого 2015 року 08:30 справа №826/19284/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест"
до1. Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України 2. Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві
провизнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, стягнення надмірно сплачених коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Юнайтед форест") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (далі по тексту - відповідач 1, Київська міжрегіональна митниця) та Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - відповідач 2), в якому просить: 1) визнати протиправними та скасувати рішення відповідача 1 про коригування митної вартості від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000545/1 та від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000546/1; 2) визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00145 та від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00146; 3) стягнути з Державного бюджету України на корись позивача суму надмірно сплаченої суми митних платежів у розмірі 3 498,84 грн., що складається із податку на додану вартість на р/р 26000012817244 в "Укрексімбанк" м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 22902499.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 грудня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/19284/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 29 січня 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача 1 проти задоволення позовних вимог заперечив, представник відповідача 2 свого представника не направила.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи неприбуття представників відповідачів та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29 січня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ТОВ "Юнайтед форест" подало до Київської міжрегіональної митниці митну декларацію №125130009/2014/660029 з метою здійснення митного оформлення товару -папір крейдований з обох боків, для письма, друку та інших графічних цілей, вироблений з целюлози, без вмісту волокон отриманих механічним способом, без додаткового оброблення, одношаровий, у аркушах, марки МAGNO SATIN, масою 250 г/м2: форматом 70х100 см. - 3 палети, марки MAGNO GLOSS STAR, масою 350 г/м2 форматом 64х90 см. - 2 палети. Виробник: Sappi Maastricht, торговельна марка МAGNO, країна виробництва NL (далі по тексту - товар 1).
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (перший метод) на рівні 0,7656 EUR за 1 кг.
Позивач подав також митну декларацію №125130009/2014/660030 з метою здійснення митного оформлення товару - папір крейдований з обох боків, для письма, друку та інших графічних цілей, вироблений з целюлози, без вмісту волокон отриманих механічним способом, без додаткового оброблення, одношаровий, у аркушах, марки МAGNO SATIN, масою 150 г/м2: форматом 64х90 см. - 4 палети, форматом 70х100 см. - 3 палети; масою 130 г/м2, форматом 70х100 см. - з палети, марки MAGNO GLOSS, масою 115 г/м2, форматом 70х100 - 3 палети: масою 150 г/м2, форматом 70х100 см. - 7 палетів, масою 170 г/м2, форматом 64х90 см. - 3 палети. Виробник: Sappi Austria Productions Gmbh&Co KG, торговельна марка МAGNO, країна виробництва AT (далі по тексту - товар 1).
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (перший метод) на рівні 0,7495 EUR за 1 кг.
А також з метою здійснення митного оформлення товару - папір крейдований з обох боків, для письма, друку та інших графічних цілей, вироблений з целюлози, без вмісту волокон отриманих механічним способом, без додаткового оброблення, одношаровий, у аркушах, марки 2/S COATED GLOSS, масою 115 г/м2, форматом 64х90 см. - 4 палети. Виробник: Sappi Austria Productions Gmbh&Co KG, торговельна марка 2/S COATED GLOSS, країна виробництва AT (далі по тексту - товар 1).
Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (перший метод) на рівні 0,6698 EUR за 1 кг.
Вказані товари ввезено позивачем на підставі контракту №SP-UF від 01 січня 2009 року, укладеного між компанією "Сапи Юроп С.А." (Бельгия) (продавець) та ТОВ "Юнайтед форест" (покупець).
На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав вказаний вище контракт, додаткових угод до контракту, специфікацію, інвойси від 19 вересня 2014 року №№113736921, 113736919, 113736918, сертифікат походження, експортні декларації країни відправлення, CMR, довідку про транспортні витрати, прайс-лист.
У зв'язку з наявністю розбіжностей та відсутністю всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості Київською міжрегіональною митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000545/1 та від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000546/1, згідно з якими проведено коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом (№2ґ), а саме: митна вартість товару 1 визначена відповідачем на рівні 0,8256 EUR, митна вартість товару 2 визначена відповідачем на рівні 0,8100 EUR, митна вартість товару 3 визначена відповідачем на рівні 0,6900 EUR.
Вказані рішення мотивовані тим, що надані декларантом документи для підтвердження митної вартості містять розбіжності та декларантом не надано усі необхідні додаткові документи для підтвердження митної вартості.
У зв'язку з коригуванням митної вартості товарів відповідач видав картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00145 та від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00146.
Позивач не погоджується зі спірними рішеннями та картками відмови та зазначає, що відповідачем не доведено наявність у поданих підприємством документах розбіжностей або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано обґрунтувань про невірне обрання ТОВ "Юнайтед форест" методу визначення митної вартості за ціною договору.
В письмовому запереченні проти позову відповідач вказав про відповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства.
Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ТОВ "Юнайтед форест", виходячи з наступних мотивів.
Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.
Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як підтверджують матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача про не надання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.
Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.
Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.
Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Зі змісту оскаржуваних рішень Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000545/1 та від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000546/1 є протиправними і підлягають скасуванню; враховуючи, що єдиною підставою для видачі позивачу карток відмови є вказані вище рішення про визначення митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00145 та від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00146 є також протиправними і підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Київською регіональною митницею не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття рішень про визначення митної вартості товарів та видачі карток відмови з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Юнайтед форест" у цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги про стягнення суми надмірно сплачених коштів у розмірі 3 498,84 грн., на думку суду, є необґрунтованими та передчасними.
Так, взаємовідносини митних органів та органів Державної казначейської служби України в процесі процедури повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначаються Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року №618.
Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
Таким чином, виникнення права на повернення сплачених податків і зборів пов'язується з певними обставинами та відповідною процедурою, зокрема: прийняття митним органом відповідного рішення та подання заяви платником. Оскільки вказані обставини на момент вирішення справи відсутні, право на отримання суми надмірно сплачених коштів, у позивача є таким, що не порушено.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року №21-439а13.
Частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Матеріали справи підтверджують, що за вимоги майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн.
Відповідно до частин першої-третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, решта суми судового збору за подання адміністративного позову майнового характеру, а саме 1 644,30 грн. (1 827,00 грн. - 182,70 грн.) має бути стягнута з позивача на корить Державного бюджету України..
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товарів від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000545/1 та від 25 вересня 2014 року №125000003/2014/000546/1.
3. Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00145 та від 25 вересня 2014 року №125130009/2014/00146.
4. В іншій частині адміністративного позову відмовити.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед форест" (ідентифікаційний код 22902499, 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 72-А) на користь Державного бюджету України (отримувач УДСКУ у Печерському районі, код 38004897, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, рахунок 31218206784007) решту суми судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко