Справа: № 361/9619/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Маценко Н.П. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
25 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Гром Л.М.,
Міщука М.С.
при секретарі: Корінець Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, справу за апеляційною скаргою відповідача - управління Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
У листопаді 2014 року позивач - ОСОБА_3 подала адміністративний позов до суду першої інстанції, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області щодо відмови їй у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області провести їй перерахунок та виплату пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати, зазначених у довідці від 22.10.2014 року № 128 у розмірі 84 відсотків відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01 травня 2014 року.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2014 року позовні вимоги позивача було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем - управлінням Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області було подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану постанову в частині визнання протиправними дій відповідача, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог позивача - відмовити . Відповідач мотивує свої вимоги тим, що постанова суду першої інстанції була прийнята із порушенням норм матеріального права.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 02 листопада 2010 року позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію державного службовця у розмірі 84 % від сум заробітної плати.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 жовтня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії та включення до розрахунку вищевказаних виплат.
На вказану заяву відповідачем було надано відповідь від 06 листопада 2014 року, якою повідомлено про прийняття рішення про відмову у перерахунку пенсії із включенням вказаних сум.
Не погоджуючись з таким вирішенням порушених питань, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
У ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ч.3 ст.2 вищевказаного закону, до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать: виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Частиною 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Крім того, стаття 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Аналізуючи положення ст.37 Закону України «Про державну службу», ст.41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст.66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суми виплат, з яких фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема матеріальна допомога на оздоровлення та сума індексації заробітної плати, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Колегія суддів звертає увагу, що аналогічний висновок про застосування зазначених вище норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України, які прийняті за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах: постанова від 04 березня 2014 у справі №21-14а14, постанова від 6 листопада 2013 року у справі №21-350а13, постанова від 16 вересня 2014 року у справі №21314а14.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2442 КАС України, рішення Верховного Суду України прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Підсумовуючи зазначене вище, дослідивши матеріали та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відмова відповідача щодо перерахунку та подальшої виплати пенсії, з урахуванням інших виплат - неправомірна, а тому адміністративний позов ОСОБА_3 - є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Приписами ст. 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу відповідача - управління Пенсійного фонду України у м. Бровари та Броварському районі Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2014 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Л.М. Гром,
М.С. Міщук
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Міщук М.С.
Гром Л.М.