"24" лютого 2015 р. Справа № 917/2137/14
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.
при секретарі Литвиновій К.О.
за участю представника
позивача - Костюк Т.В. (дов. від 05.02.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вх. № 378 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.12. 2014р. у справі №917/2137/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "СТМ" м. Кременчук,
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук,
про стягнення 157623,68 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 04.12.2014р. у справі №917/2137/14 (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на користь ТОВ "Науково-виробнича фірма "СТМ" 127994, 40 грн. основного боргу, 11887, 69 грн. пені, 2367, 02 грн. - процентів річних, 15359, 33 грн. інфляційних, 3152, 17 грн. витрат зі сплати судового збору. В іншій частині - у позові відмовлено
ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" з рішенням місцевого господарського суду не погодилося та звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 13.11.2014р. у справі, №917/2137/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ "Науково-виробнича фірма "СТМ" відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.01.2015р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 24.02.2015р.
23.02.2015р. від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2901).
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2014р. у справі №917/2137/14 - без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
01.10.2013р. між ТОВ "Науково-виробнича фірма "СТМ" (підрядник) та ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" (замовник) укладено договір підряду №20е, відповідно до якого підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботу у відповідності до умов даного договору та на підставі дефектних відомостей, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу та оплатити її. Підрядник виконує наступну роботу на об'єкті замовника: теплову ізоляцію трубопроводів опалення, гарячого водопостачання ЕСЦ та технологічних трубопроводів ФЛЦ і утилізацію демонтованої ізоляції на ПАТ "КСЗ", а замовник зобов'язався забезпечити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати та сплатити обумовлену дійсним договором ціну (п. 1.1-1.2. договору).
Згідно п. 2.1 договору загальна вартість робіт складає 210000,00 грн. в т.ч. ПДВ 35000,00 грн.
На підставі затвердженої кошторисної документації, на протязі п'яти днів з дати підписання договору, замовник перераховує підряднику аванс в розмірі 39% від вартості робіт, що складає: 81000 грн. в т.ч. ПДВ 13500, 00 грн. Розрахунки за виконані роботи здійснюються при наявності рахунків, актів виконаних робіт по формі КБ-2в, підписаних підрядником та замовником (п.2.2 -2.3).
Відповідно до п. 2.4 Договору остаточна оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок підрядника протягом 30 календарних днів з дня підписання акту виконаних робіт.
Підрядник зобов'язується виконати комплекс робіт згідно п. 1.2 договору у терміни, передбачені договором, і здати їх у стані, що відповідає кошторисній документації. (п. 3.1 договору). В свою чергу замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані належним чином роботи згідно п.п. 2.2, 2.3, 2.4; підписати акт виконаних робіт на протязі 7 днів з моменту його отримання від підрядника, або надати в цей же строк мотивовану відмову від його підписання (п. 3.2 договору).
Даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за цим договором (п.7.1 - 7.2 договору).
22.11.2013р. відповідач згідно договору №20е від 01.10.2013р. перерахував позивачу суму авансу у розмірі 81000, 00 грн., призначення платежу "на теплову ізоляцію трубопроводів опалення та гарячого водопостачання ЕСЦ та ФЛЦ", що підтверджується платіжним дорученням №49.
Позивач виконав роботи на загальну суму 208994,40 грн., що підтверджено актами виконаних робіт за формою КБ-2В: №1-02-1-1 від 27.01.2014р. на суму 94418,40 грн., № 1-02-1-2 від 27.01.2014р. на суму 52675,20 грн., № 1-02-1-3 від 27.01.2014р. на суму 61900,80 грн.
Таким чином, враховуючи часткову оплату виконаних робіт (81000,00 грн.), відповідач, відповідно до п. 2. 4 договору повинен був провести остаточний розрахунок у сумі 127994,40 грн. в строк до 26.02.2014р, однак доказів здійснення оплати не надав.
З метою досудового врегулювання спору, 13.03.2014р. та 21.08.2014р. позивач направив на адресу відповідача претензії (вих. №13/03-03 та №21-08-14/1-01) з вимогою погашення боргу. Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд, стягнути з ПАТ "Кременчуцький сталеливарний завод" на свою користь заборгованість у розмірі 157718,37 грн., з яких: сума основного боргу 127994,40 грн., процентів - 2367,02 грн., інфляційних втрат 15374,57 грн., пені - 11887,69 грн.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що між сторонами укладено договір поставки товару №20е від 01.10.2013 року. На його думку, судом першої інстанції не досліджено тієї обставини, що під час поставки він прийняв товар, хоча достатніх правових підстав для цього не мав, оскільки позивачем не надано документів, підтверджуючих якість товару. На думку відповідача, ненадання зазначених документів є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Проте, колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними, оскільки, предметом даного спору є стягнення заборгованості за виконану роботу за договором підряду №20е від 01.10.2013 року (а не договором поставки товару №20е від 01.10.2013 року), за яким відповідач отримував від відповідача не товар, а послуги по виконанню робіт.
Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність основного боргу у розмірі 127994,40 грн., а тому правомірно задовольнив вказані вимоги позивача.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних з простроченої суми боргу.
У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 2367,02 грн. - 3 % річних та 15359,33 грн. інфляційних нарахувань.
Пунктом 10.8 договору передбачено, що у разі порушення замовником строку оплати замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши період нарахування суми пені та її арифметичний розрахунок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 11887,69 грн. пені.
Виходячи зі змісту ст. ст. 34, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює обставини справи у відповідності до свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності та приймає рішення за результатами оцінки всіх доказів, які були визнані судом як належні та допустимі.
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення господарського суду Полтавської області від 04.12. 2014р. у справі №917/2137/14.
Керуючись статтями 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 04.12.2014р. у справі №917/2137/14 без змін.
Повний текст постанови складено 24.02.15р.
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шевель О. В.