17.02.15р. Справа № 904/448/15
За позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОРТ-ПЛЮС", м.Дніпропетровськ
до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ- ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1, м.Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення 34 022,33 грн.
Суддя: Ніколенко М.О.
Представники:
від позивача: Погрібняк І.П. - довіреність від 25.11.14;
від відповідача: не з'явився.
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОРТ-ПЛЮС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ- ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 про стягнення 34 022,33 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням умов оплати отриманого товару на підставі видаткових накладних №94097 від 30.12.13 та №91096 від 30.12.13.
Представник позивача у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити, надав пояснення по справі, відповів на поставленні питання.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Згідно зі ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В порядку статті 85 ГПК України, у судовому засіданні 17.02.15 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Згідно матеріалів справи, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 252 953,78 грн. Передача товару підтверджується видатковими накладними №№94097 від 30.12.13 та 91096 від 30.12.13.
Аналізуючи правову природу спірних правовідносин, судом встановлено, що вони виникли між сторонами з приводу поставки та оплати товару, а тому ці відносини регулюються загальними положеннями про зобов'язання, визначеними Цивільним та Господарським кодексами України, главою 54 Цивільного кодексу України та главою 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Таким чином, між сторонами, у спрощений спосіб (шляхом прийняття до виконання та складання видаткових накладних з довіреностями), укладено договір поставки товару.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Позивач виконав свої зобов'язання за договором і передав відповідачу товар на загальну суму 34 022,33 грн., що підтверджується видатковими накладними №94097 від 30.12.13 та №91096 від 30.12.13.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" N 14 від 17.12.2013 та п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (див. постанову Вищого господарського суду України від 28.02.2012 № 5002-8/481-2011). При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (див. постанову Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 9/252-10).
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити вартість отриманого товару з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.
Однак, відповідач порушив умови чинного законодавства України, і своєчасно та у повному обсязі не оплатив вартість отриманого товару.
Внаслідок цього, у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 34 022,33 грн., що підтверджується матеріалами справи, та актом звірки між сторонами. Також, позивач направляв претензію на адресу відповідача, яка була ним отримана, однак останній її не виконав і станом на час розгляду справи.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 34 022,33 грн. є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. ст. 11, 205,207,254, 257, 267, 525, 526, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов ЗАДОВОЛЬНИТИ.
Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ- ПІДПРИЄМЦЯ ОСОБА_1 (51900, АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФОРТ-ПЛЮС" (49022, м. Дніпропетровськ, вул. Молодогвардійська, б.32Б, код 32716737) 34 022,33 грн. суми основного боргу, 1827,00 грн. - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня підписання повного рішення.
Повне рішення підписано 23.02.15.
Суддя М.О.Ніколенко