Справа: № 826/5018/14 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
17 лютого 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.,
при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "02" липня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити дії,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від "02" липня 2014 року в задоволені позову було відмовлено. Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 02.07.2014 року та прийняте нове рішення, яким задовольнити позов. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "02" липня 2014 року - без змін, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді енергетика військової Частини НОМЕР_1 , мав військове звання - старший лейтенант. Під час виконання службових обов'язків військової служби 05.12.2008 він отримав електротравму, внаслідок чого наступила його смерть. Відповідно до витягу з протоколу №913 від 23.12.2008 засідання Центральної військово-лікарняної комісії Міністерства оборони України зазначено - електротравма і причина смерті пов'язані з виконанням обов'язків військової служби. Під час проходження служби і до моменту загибелі, ОСОБА_2 був зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . З 08.01.1988 року ОСОБА_1 знаходилась на квартирному обліку при військовій частині №А-2597/54711/. Після ліквідації військової частини позивач, разом із сином стала у чергу при Вінницькій міській раді. Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», цей Закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Сфера дії Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, які проходять військову службу, та членів їх сімей. Відповідно до ст.12 Закону визначене право військовослужбовців на забезпечення їх жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами. Передумовою для виникнення обов'язку щодо забезпечення житловим приміщенням військовослужбовця є перебування його на відповідному обліку осіб та наближення черги за списком осіб на отримання житла. Згідно з п.2.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за №24/20337, облік військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах, гарнізонах та квартирно-експлуатаційних органах. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала на квартирному обліку, як працівник, при військовій частині НОМЕР_2 у зв'язку з ліквідацією частини разом з сином стала у чергу при Вінницькій міській раді. Згідно п.11 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Українській PCР затверджених Постановою Ради міністрів Української PCP і Української Республіканської Ради Професійних спілок № 470 від 11.12.1984 кожна сім'я може перебувати на квартирному обліку за місцем роботи одного з членів сім'ї (за їх вибором) та у виконавчому комітеті Ради народних депутатів за місцем проживання. Відповідно до довідки відділу з обліку та розподілу житла Вінницької міської ради №901 від 27.09.2011 позивач перебуває на квартирному обліку в загальноміській черзі при виконкомі Вінницької міської ради за №1670 та буде забезпечена житлом, відповідно до черги квартирного обліку. В свою чергу, ОСОБА_3 не перебувала у черзі для отримання житла у складі сім'ї свого сина - військовослужбовця, ОСОБА_2 також не перебував на відповідному житловому обліку - про що свідчить зміст письмового повідомлення начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Біла Церква №936 від 20.05.14. Отже син ОСОБА_1 не реалізував своє право військовослужбовця на забезпечення жилим приміщенням. Враховуючи те, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (ч.4 ст.25 ЦК України), та оскільки право на житло виникає лише під час проходження військової служби (це визначено, як в старій, так і в новій редакціях ст.12 Закону), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що син позивача втратив відповідне право з моменту своєї смерті. Відповідно до ст.43 Житлового кодексу УРСР, п.32 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081, пунктів 1.7, 4.1 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України № 577 від 06.10.2006, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 30.10.2006 за № 1171/13045 (на час розгляду справи втратив чинність відповідно до Наказу №737 від 30.112011 був чинний на момент виникнення правовідносин), п.4.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України №737 від 30.11.11, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.12 за № 24/20337, надання житлових приміщень для постійного проживання здійснюється згідно з чергою. Черговість визначається виходячи з часу перебування військовослужбовця на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень). Разом з тим, абз.2 п.3 ст.12 Закону передбачено, що у позачерговому порядку в разі потреби поліпшення житлових умов надаються жилі приміщення сім'ям військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, за місцем їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Отже позивач має відповідне право звернутись до відділу з обліку та розподілу житла Вінницької міської ради (за місцем свого перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов) для позачергового поліпшення житлових умов. Враховуючи викладене, колегія суддів пгоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачка має право отримати житло згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від "13" жовтня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від "02" липня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді Я.С. Мамчур
І.Л. Желтобрюх
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Мамчур Я.С
Желтобрюх І.Л.