Справа: № 810/3519/14 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
25 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Тищенко Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Публічне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (далі - Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.05.2014 року №0002962202.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, податковим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку ПАТ «Миронівський хлібопродукт» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо підтвердження відомостей від особи, яка мала правові відносини з ПП «Юркомфорт» за вересень - грудень 2012 року та січень 2013 року і ТОВ «Атласс Компанія» за серпень - вересень 2012 року.
За результатами перевірки складено акт перевірки №365/22-011/25412361 від 16.05.2014 року (далі по тексту - Акт перевірки) в якому були зафіксовані порушення податкового законодавства України ПАТ «Миронівський хлібопродукт» з контрагентами - постачальниками, а саме: ТОВ «Атласс Компані» у серпні - вересні 2012 року на загальну суму 108 779,91 грн., в тому числі ПДВ 6 463,32 грн.; ПП «Юридична компанія «Форт» у вересні - грудні 2012 року та січні 2013 року на загальну суму 1 279 632,12 грн., в результаті чого, завищено податковий кредит з ПДВ в загальні сумі в 219 735,44 грн.
За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002962202 від 28.05.2014 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 165 907,00 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, позивачем порушено правові положення податкового законодавства, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до договору №1408/432 від 14.08.2012 року, укладеного між ПП «Юридична компанія «Форт» (Виконавець) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (Замовник), згідно якого, Виконавець зобов'язується протягом дії цього Договору, належним чином надавати послуги Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином Послуги та оплатити їх вартість відповідно до Договору.
Згідно із вищезазначеним договором та додатковими угодами (№1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13, №14) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги по орендуванню фірмових торгівельних закладів «Наша Ряба» на протязі вересня - грудня 2012 року та січня 2013 року. На підтвердження зазначеного позивачем було надано податкові накладні та акти здачі - приймання робі (надання послуг).
Відповідно до Договору №2007/396 від 20.07.2012 року, укладеного між ТОВ «Атласс Компані» (Виконавець) та ПАТ «Миронівський хлібопродукт» (Замовник), Виконавець зобов'язується, протягом дії цього Договору, належним чином надавати послуги Замовнику, а Замовник зобов'язується прийняти належним чином Послуги та оплатити їх вартість відповідно до Договору.
Згідно вказаного договору та додаткових угод (№2) Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується надати рекламні послуги по орендуванню фірмових торгівельних закладів «Наша Ряба» на протязі серпня - вересня 2012 року.
На підтвердження виконання зазначених договорів, позивачем було надано суду податкові накладні та акти здачі - приймання робі (надання послуг), які містяться в матеріалах справи і досліджені судом апеляційної інстанції в повному обсязі.
Суми податку на додану вартість за податковими накладними, які надані позивачу зазначеними контрагентами-постачальниками, було включено позивачем до податкового кредиту за період серпень-вересень 2012 року та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних.
Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Атласс Компані» і ПП «Юркомфорт».
На адресу Миронівської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області надійшов лист Броварської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 15.04.2014 року № 577/10/10-06-09-01 про те, що оперативним управлінням Броварської об'єднаної ДПІ ГУ Міндоходів у Київській області виявлено та припинено діяльність групи осіб, які протягом 2011 - 2013 років надавали послуги підприємствам реального сектора економіки щодо штучного завищення податкового кредиту та валових витрат шляхом переводу безготівкових коштів в готівку.
За матеріалами оперативного управління 12.09.2013 року СУ ФР Броварської ОДШ зареєстровано кримінальне провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 32013100130000094 за ознаками скоєння злочинів, передбачених ч.5 ст.27,ч.З ст212 та ч.2 ст.205 КК України.
В ході проведених заходів встановлено, що до складу центру мінімізації податків входили наступні суб'єкти господарювання, а саме: ПП «Юридична компанія «Форт» (код. за ЄДРПОУ 36309459) і ТОВ «Атласс - Компані» (код. за ЄДРПОУ 37200392) засновники та посадові особи яких, заперечують свою участь у створенні та діяльності зазначених товариств.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що зазначені первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства, що в свою чергу не може бути взято судом до уваги як доказ проведення господарської операції.
У листі ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.
Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.
У разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.
Відповідно до п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця та має бути зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, при цьому відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість по такій накладній до податкового кредиту та у такому випадку платник податків має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010р. №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування (Постанова Верховного Суду України від 08.09.2009р., додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010р. №568/11/13-10).
Правова позиція Верховного Суду України у справах, пов'язаних із отриманням права на податковий кредит та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: встановлення факту здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку; встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги висновки викладені в постанові Верховного суду України у справі №21-421а11 від 05.03.2012 року, зокрема, зареєстровані в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Відповідно до частини першої ст.244-2 КАС України, зокрема, суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, сама лише наявність у ПАТ «Миронівський хлібопродукт» податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, не є достатньої підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту.
Таким чином, аналізуючи вищезазначені правові положення чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що позивачем не надано належних доказів та обґрунтувань, які б спростовували висновки контролюючого органу, який діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Миронівський хлібопродукт" - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
.
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.