Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
19 лютого 2015 року Справа № П/811/19/15
Кіровоградський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Кармазиної Т.М.
за участю секретаря - Сириці І.О.,
за участю представників:
позивача - Кривоносова Є.М.,
відповідача - Бобуха С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Табріс" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000432207 від 27.10.2014р..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29.10.2014р. позивачем отримано спірне податкове повідомлення-рішення, згідно якого товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 023 231 грн.. Дане податкове повідомлення-рішення було прийнято на підставі акту перевірки від 14.10.14 р. №43/11-23-22-07/38435770 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "АНТАРЕС" за липень 2014 р.. Як зазначено в акті перевірки, грошове зобов'язання з ПДВ визначено податковим органом у зв'язку з включенням ТОВ "Табріс" до складу витрат та податкового кредиту сум за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "АНТАРЕС", які на думку Кіровоградської ОДПІ ДФС у Кіровоградській області, не носять реального характеру, а отже, у зв'язку з відсутністю реального факту придбання товарів (робіт, послуг), перевіркою встановлено відсутність об'єкту оподаткування податком на додану вартість. В той же час, позивач не погоджується з зазначеними висновками податкової служби, оскільки вважає, що вони суперечать вимогам чинного законодавства. Зокрема, як пояснив позивач, господарські правовідносини між ТОВ "Табріс" і ТОВ "АНТАРЕС" в перевіряємому періоді мали реальний фінансово-господарський характер та підтверджені первинними документами щодо поставки товару та його подальшої реалізації, а тому, на думку позивача, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки є необґрунтованими, а винесене на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з вищенаведених підстав.
Відповідач позовні вимоги не визнав, подав до суду заперечення проти позову згідно якого зазначив, що під час перевірки позивача Кіровоградською ОДПІ використано акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська № 175/04-61-22-2/31037491 від 21 серпня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.14 по 31.07.14 р.", згідно якого встановлено, що діяльність ТОВ "Антарес" спрямована на здійснення безтоварних операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам-покупцям, при цьому, фактично ТОВ "Антарес" не виконувало своїх податкових зобов'язань та порушувало приписи господарського і цивільного законодавства. Враховуючи це, у ТОВ "Антарес" відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.07.14 р. по 31.07.14 р., в тому числі з ТОВ "Табріс". Також, відповідач посилався на те, що відомості щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ "Антарес", відсутні. Договори на перевезення, документи бухгалтерського та податкового обліку щодо обсягів та отриманих послуг від перевізника ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", стану розрахунків з ним до перевірки позивачем не надавались. Відтак, перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ "Табріс" за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 818 585 грн., в тому числі: за липень 2014р. в сумі 685685 грн., за серпень 2014 р. в сумі 132900 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. На підставі чого, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Табріс" (а.с.203-204).
У судовому засіданні представник відповідача підтримав подані заперечення, просив суд їх врахувати та відмовити у задоволені позову.
Дослідивши наявні в справі документи, заслухавши пояснення представників сторін та з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
ТОВ "Табріс" зареєстровано 17.10.2012 р. як юридична особа (а.с.83), перебуває на обліку в Кіровоградській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області як платник податків.
В період з 03 по 09 жовтня 2014 р. відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Табріс" (код 38435770) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Антарес" (код 31037491) за липень 2014 року, за результатами якої складено акт №43/11-23-22-07/38435770 від 14.10.2014 року (а.с.9-24).
Згідно висновків акту, перевіркою встановлено порушення позивачем:
- ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 228 Цивільного кодексу України (з урахуванням статті 55-1 Господарського кодексу України) - перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків;
- п.44.1 ст.44, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України - заниження грошового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 818 585,00 грн., в т.ч.: за липень 2014 р. в суму 685 685,00 грн., за серпень 2014 р. в сумі 132 900,00 грн..
На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2014 р. №0000432207, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальній сумі 1 023 231,00 грн., з яких 818 585,00 грн. - основного платежу, 204 646,00 грн. - штрафної (фінансової) санкції (а.с.25-26).
За результатами адміністративного оскарження, рішенням ДФС України від 15.12.2014р. №8671/6/99-99-10-01-25, податкове повідомлення-рішення №0000432207 від 27.10.2014 р. та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, залишено без змін, скаргу позивача - без задоволення (а.с.27-29).
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між позивачем та відповідачем, суд зазначає наступні фактичні обставини у справі.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами п.1, 3 частини 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як вбачається із акту № 43/11-23-22-07/38435770 від 14.10.14 р. (а.с.9-24), перевіркою господарських відносин з ТОВ "Антарес" встановлено, що за перевіряємий період позивачем задекларовано податкові зобов'язання з ПДВ в сумі 1 952 858 грн.. При цьому, перевіркою не встановлено їх заниження чи завищення в частині операцій з ТОВ "Антарес" в липні 2014 р.. Водночас, перевіркою повноти декларування ТОВ "Табріс" податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму ПДВ 818 585 грн., в тому числі: за липень 2014 р. - 685 685 грн., за серпень 2014 р. - 132 900 грн. (ПДВ в сумі 132 900 грн. включено ТОВ "Табріс" до податкового кредиту в серпні 2014р. у зв'язку із запізненням отримання податкових накладних на дану суму). Зазначені висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що ТОВ "Табріс" відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з придбання товару у контрагента-постачальника ТОВ "Антарес". При цьому, враховуючи акт ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська № 175/04-61-22-2/31037491 від 21 серпня 2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Антарес" з питань документального підтвердження господарських відносин за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.", яким встановлено, що діяльність ТОВ "Антарес" спрямована на здійснення безтоварних операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди контрагентам-покупцям, в тому числі ТОВ "Табріс", відповідач вважає, що суми ПДВ по ланцюгу постачання від ТОВ "Антарес" за липень 2014 р. не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки проведеною перевіркою та перевіркою контрагента-постачальника встановлено відображення в податковому обліку операцій з метою заниження податків до сплати, відсутність операцій з придбання та відповідно подальшої реалізації товарів.
В ході перевірки податковий орган також посилався на той факт, що відомості щодо транспортування товару, придбаного у ТОВ "Антарес", відсутні. Договори на перевезення, документи бухгалтерського та податкового обліку щодо обсягів та отриманих послуг від перевізника ТОВ "ТД "Кременчукнафтопродуктсервіс", стану розрахунків з ним позивач до перевірки не надавав. З огляду на вищевказане, з позиції відповідача, перевіркою повноти визначення податкового кредиту ТОВ "Табріс" за період, що перевірявся, встановлено його завищення на загальну суму 818 585 грн., в т.ч.: за липень 2014 р. в сумі 685685 грн., за серпень 2014 р. в сумі 132900 грн., внаслідок чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті д бюджету.
Суд не погоджується з такими висновками податкового органу та зазначає наступне.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, в тому числі, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару та його оплати, а також наявність мети отримання товару, пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, згідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відтак, платник податків не має права на податковий кредит у разі відсутності податкової накладної чи митної декларації, що позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).
Згідно вимог п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено порядок складання та вимоги до податкових накладних.
Відповідно п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.
Згідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Статус позивача та його контрагента як платників ПДВ не заперечувався сторонами.
Згідно спеціального витягу з ЄДР встановлено, що станом на 15.01.15 р. ТОВ "Антерес" (код ЄДРПОУ - 31037491) зареєстровано як юридична особа, основним видом діяльності якого є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Дані про перебування ТОВ "Антерес" в процесі провадження у справі про банкрутство, санації або припиненні відсутні, а також підтверджено відомості про юридичну особу (а.с.85).
Основним видом діяльності позивача є: 47.30 - роздрібна торгівля пальним. (а.с.83)
Судом встановлено, що між ТОВ "Антарес" (Постачальник) і ТОВ "Табріс" (Покупець) були укладені договори поставки нафтопродуктів № ДГ-3006-6 від 30.06.2014 р. (а.с.30-31), № ДГ-0107-47 від 01.07.2014 р. (а.с.35-36), № ДГ-0807-2 від 08.07.2014 р. (а.с.40-41), № ДГ-1407-2 від 14.07.2014 р. (а.с.45-46), № ДГ-2207-3 від 22.07.2014 р. (а.с.50-51), згідно предмету яких постачальник зобов'язувався передати у власність покупця нафтопродукти, а останній - прийняти та оплати їх згідно умов Договорів.
На умовах вказаних договорів поставки на кожну окрему партію товару між сторонами укладались додаткові угоди із зазначенням асортименту, кількості, ціни та вартості товару.
Зокрема:
- згідно Додаткової угоди № 140731000000149 від 01.07.14 р. до Договору № ДГ-3006-6 від 30.06.14 р., постачальник зобов'язався поставити на умовах ЕХW - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ "Табріс", як покупець, прийняти до 31.07.2014 р. - паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки В виду ІІ код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710194710, в кількості 2,125 т., на загальну суму 36 720 грн., в тому числі ПДВ - 6 120 грн.. (а.с.32)
- згідно Додаткової угоди № 140731000000100 від 01.07.14р. до Договору №ДГ-0107-47 від 01.07.14 р., постачальник зобов'язався поставити на умовах ЕХW - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ "Табріс", як покупець, прийняти до 31.07.2014 р. - бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124502, в кількості 65,602т., на загальну суму 1 296 951,54 грн., в тому числі ПДВ - 216 158,59 грн. (а.с.37)
- згідно Додаткової угоди № 140731000000101 від 08.07.14 р. до Договору № ДГ-0807-2 від 08.07.14 р., постачальник зобов'язався поставити на умовах ЕХW - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ "Табріс", як покупець, прийняти до 31.07.2014 р. - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124192, в кількості 143,586т., на загальну суму 2 817 157,32 грн., в тому числі ПДВ - 469 526,22 грн. (а.с.42)
- згідно Додаткової угоди № 140731000000102 від 14.07.14 р. до Договору № ДГ-1407-2 від 14.07.14 р., постачальник зобов'язався поставити на умовах ЕХW - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ "Табріс", як покупець, прийняти до 31.07.2014 р. - бензин автомобільний підвищеної якості А-95-ЄВРО виду ІІ класу D код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124502, в кількості 3,518 т., на загальну суму 69 761,94 грн., в тому числі ПДВ - 11 626,99 грн. (а.с.47).
- згідно Додаткової угоди № 140731000000103 від 22.07.14 р. до Договору № ДГ-2207-3 від 22.07.14 р., постачальник зобов'язався поставити на умовах ЕХW - (Резервуари нафтобаз ПАТ "Дніпронафтопродукт" і інших нафтобаз, що належать ПАТ "Дніпронафтопродукт" на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів), а ТОВ "Табріс", як покупець, прийняти до 31.07.2014 р. - бензин автомобільний підвищеної якості А-92-ЄВРО виду ІІ класу С код товару зг. з УКТ ЗЕД 2710124192, в кількості 35,215 т., на загальну суму 690 918,30 грн., в тому числі ПДВ - 115 153,05 грн. (а.с.52).
Факт передачі позивачу від ТОВ "Антарес" товарів підтверджено: актами приймання-передачі від 31.07.2014 р. №140731000000149 (а.с.33), від 31.07.2014 р. № 140731000000100 (а.с.38), від 31.07.2014 р. №140731000000101 (а.с.43), від 31.07.2014 р. № 140731000000102 (а.с.48), від 31.07.2014 р. №140731000000103 (а.с.53).
Нафтопродукти поставлялись на зберігання до ПАТ "Дніпронафтопродукт" на підставі укладеного між ТОВ "Табріс" та ПАТ "Дніпронафтопродукт" договору зберігання №4123 від 02.06.2014 р. (а.с.73-74). Надання послуг зберігання підтверджується актом прийому-передачі нафтопродуктів зі зберігання (а.с.202), платіжними дорученнями (а.с.199).
Подальше транспортування нафтопродуктів здійснювалось автомобільним транспортом на підставі укладеного ТОВ "Табріс" та ТОВ "ТД Кременчукнафтопродуктсервіс" договору перевезення від 01.06.2014 р. № 85 (а.с.75-77) та підтверджено товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) на АЗС ТОВ "Табріс" №1, 4, 8, 5, 3, 16 (а.с.55-72), платіжним дорученням про оплату послуг перевезення (а.с.200).
Реалізація ТОВ "Табріс" придбаних нафтопродуктів відбувалась кінцевим споживачам з резервуарів, розташованих на АЗС, які перебувають в оренді позивача на підставі договору оренди нерухомого майна №9 від 06.06.2014р., актів прийому-передачі, та через належним чином зареєстровані касові апарати (а.с.186-195, 230).
ТОВ "Антарес" 31.07.2014 р. було виписано ТОВ "Табріс" податкові накладні: №150 на загальну суму 36 720 грн., в т.ч. ПДВ - 6 120 грн. (а.с.34), №102 на суму 1 296 951,54 грн., в т.ч. ПДВ - 216 158,59 грн. (а.с.39), №103 на суму 2 817 157,32 грн., в т.ч. ПДВ - 469 526,22 грн. (а.с.44), №104 на суму 69 761,94 грн., в т.ч. ПДВ - 11 626,99 (а.с.49), №105 на суму 690918,30 грн., в т.ч. ПДВ - 115 153,05 грн. (а.с.54), відображених позивачем в реєстрі отриманих і виданих податкових накладних в липні і серпні 2014 р. (а.с.107-129) та включених до складу податкового кредиту в сумі 685 684,81 грн. в липні 2014 р. (а.с.93-99), в сумі 132 900,04 грн. в серпні 2014 р. (а.с.100-106).
01.11.2014 р. між ТОВ "Антарес" і ТОВ "Табріс" укладені додаткові угоди до договорів поставки нафтопродуктів №ДГ-3006-6 від 30.06.2014 р., №ДГ-0107-47 від 01.07.2014 р., №ДГ-0807-2 від 08.07.2014 р., №ДГ-1407-2 від 14.07.2014 р., №ДГ-2207-3 від 22.07.2014 р. (а.с.130-134), згідно яких сторони погодили, що оплата за товар здійснюється ТОВ "Табріс" шляхом переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Антарес" в строк до 31.07.2015 року.
При цьому, суд також враховує, що ТОВ "Антарес" було підтверджено реальність господарських правовідносин з ТОВ "Табріс шляхом надання до суду належним чином засвідчених копій первинної документації (а.с.136-177).
Таким чином, з аналізу наведених вище норм законодавства та правовідносин позивача з ТОВ "Антарес" вбачається, що позивачем було дотримано всіх обов'язкових вимог закону, безпосередньо пов'язаних з формуванням податкового кредиту та виникненням податкового зобов'язання, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної.
Суд також враховує те, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, є не безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
У відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.
Податковим органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним суб'єктом господарювання було лише одержання позивачем податкової вигоди.
До того ж, за правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України № 21-47а10 від 31.01.2011 р., чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання, зокрема, тими, які не були постачальниками товарів (послуг), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.
Суд також критично оцінює доводи відповідача щодо порушення ТОВ "Табріс" вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України з огляду на наступне.
Станом на час проведення фінансово-господарських взаємовідносин, ТОВ "Табріс" та ТОВ "Антарес" були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були платниками податку на додану вартість, що не спростовано відповідачем.
У відповідності з вимогами частин 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.
Акт перевірки Кіровоградської ОДПІ, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не містить жодних посилань на наявність ознак, які передбачені ЦК України.
Відповідачем не наведено доказів того, що договори поставки нафтопродуктів були укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави, в тому числі, в частині ухилення від сплати податків в передбаченому законодавством обсязі та отримання незаконної податкової вигоди. Крім того, відповідачем не доведено факт того, що дана юридична особа створена з відома або за участі позивача з метою ухилення від сплати податків, порушення економічних інтересів держави.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Вищезазначені договори, сторонами яких є позивач та ТОВ "Антарес" є дійсними та не були оскаржені в судовому порядку, тобто є такими, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.
Так, відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.
Згідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. При цьому, за приписами частини другої статті 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, тому суд вважає його таким, що винесене не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 818 585 грн. та застосовано штрафну санкцію у сумі 204 646 грн., а тому податкове повідомлення-рішення №0000432207 від 27.10.2014р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Отже, суд вважає за необхідне присудити позивачу судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн., сплачених згідно квитанції №52 від 12.01.2015 р. (а.с.2).
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 27 жовтня 2014 року №0000432207.
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Табріс" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 487,20 грн..
Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.254 КАС України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду в повному обсязі складена 24 лютого 2015 року.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Т.М. Кармазина