25 лютого 2015 року Справа № 876/13360/13
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Кушнерика М.П.
суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15 жовтня 2013р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
16.09.2013р. позивач звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі щодо відмови йому у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту „е" ст.55, ст.60 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати зарахувати періоди його роботи на посаді лікаря-нарколога поліклінічного відділення Маневицької центральної районної лікарні до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі, а також вирішити питання про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту „е" ст.55, ст.60 Закону України „Про пенсійне забезпечення" з 26.07.2013 року.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 15.10.2013р. позов задоволено. Визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.„е" ст.55, ст.60 Закону України „Про пенсійне забезпечення". Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області зарахувати періоди роботи позивача з 1 серпня 1997 року по 4 травня 2004 року, з 1 липня 2012 року по 25 липня 2013 року на посаді лікаря-нарколога поліклінічного відділення Маневицької центральної районної лікарні до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області повторно розглянути заяву позивача від 26 липня 2013 року та подані ним документи на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що згідно спільного листа Міністерства праці та соціальної політики (від 29.12.2005 р. №625/0/15-05/039-6), Міністерства охорони здоров'я (від 29.12.2005 р. №10.01.09/2606), Пенсійного фонду України (від 29.12.2005 р. №16918/02-20) заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Тобто, для обчислення стажу роботи у пільговому обчисленні кабінет повинен бути відділений як структурний підрозділ.
Кабінет, що організовується в закладі охорони здоров'я, буде мати статус структурного підрозділу в тому разі, якщо його функції визначені положенням про цей кабінет і він зазначений у штатному розписі закладу охорони здоров'я як окремий структурний підрозділ.
Положення про структурний підрозділ - це перший документ, зі складання якого починається створення будь-якого структурного підрозділу, закладу. Положення регламентує загальні завдання, функції, організацію роботи підрозділу в цілому. Організація діяльності будь-якого структурного підрозділу закладу охорони здоров'я передбачає створення комплексу організаційних документів, який включає: положення про структурний підрозділ; посадові (робочі) інструкції працівників підрозділу.
Положення про структурний підрозділ - це організаційний документ, який після затвердження в установленому порядку набуває статусу внутрішнього нормативно-правового акта підприємства, установи, організації . Положення про структурний підрозділ встановлює порядок створення підрозділу, його завдання, функції, права та обов'язки, організацію роботи, відносини з іншими підрозділами закладу. Необхідність розроблення положень про структурні підрозділи суб'єктів господарювання прямо передбачено пунктом 2 статті 64 Господарського кодексу України , відповідно до якого функції, права та обов'язки структурних підрозділів визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами. Доцільно згадати й про те, що відповідно до пункту 4 статті 64 ГК підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положень про них, затверджених підприємством. Доказів про наркологічний кабінет як окремий структурний підрозділ та погодження на його розміщення управлінню позивач не надавав, так як і положень про структурний підрозділ - наркологічний кабінет за попередні роки роботи.
Згідно п.38 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846: при прийманні документів орган, що призначає пенсію: а) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; б) здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; в) перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження. Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обгрунтованість їх видачі.
Спеціалістами управління було проведено перевірку первинних документів. Для перевірки було надано книги наказів з 1997 року по липень 2013 року. Відомості про нарахування заробітної плати з 1995 року по 2013 рік, штатно-посадовий розпис та тарифікаційні списки працівників Маневицької центральної районної лікарні.
Під час винесення рішення судом не було прийнято до уваги те, що під час перевірки правильності поданих документів було встановлено, що до структури Маневицької центральної районної лікарні належить поліклінічне відділення. До складу поліклінічного відділення входить зокрема і наркологічний кабінет, як і решта кабінетів, а це свідчить, що цей кабінет як структурний підрозділ не виділений. У поданому позивачем положенні про наркологічний кабінет Маневицької райполіклініки за 2012 рік у загальних положеннях в пункті першому зазначено, що наркологічний кабінет є структурним підрозділом Маневицької райполіклініки, а в структурі лікувального закладу Маневицької центральної районної лікарні за 2012 рік виділеним є поліклінічне відділення, до складу якого входить наркологічний кабінет. Крім того, позивач подав положення про наркологічний кабінет Маневицької райполіклініки затверджене головним лікарем Маневицької ЦРЛ А.Ф.Гетманчуком від 1997 року, яке посвідчене печаткою сучасного зразку (гербова печатка), а не форми, яка використовувалась у ті роки та сам зміст положення набраний на комп'ютері, який не застосовувся і не використовувався у 1997 році, у зв'язку з цим працівниками фонду для перевірки правильності наданої копії було запрошено оригінал документу, який з невідомих причин так і не був наданий, що дає всі підстави сумніватись у достовірності поданого документа.
В перевірених документах також не виявлено, що позивач працював в наркологічному кабінеті на посаді лікаря-нарколога та у наказах за 2004, 2003, 2002 рік посада звучить як лікар-нарколог, лікар-нарколог поліклініки.
В посадовій інструкції лікаря - нарколога наркологічного кабінету Маневицької ЦРЛ за 2012 рік, значиться, що ОСОБА_1 призначений на посаду лікаря - нарколога Маневицької ЦРЛ у 1997 році.
Вважає, що довідка №1094/01-08/2-13, видана 19.07.2013 року Маневицькою ЦРЛ про те, що ОСОБА_1 з 01.08.1997 року по 25.07.2013 року працював на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету поліклінічного відділення вказує лише на робоче місце позивача, а не стверджує, що нарколоічний кабінет є окремим структурним підрозділом Маневицької ЦРЛ.
Враховуючи вищевикладене період роботи на посаді лікаря - нарколога поліклінічного відділення Маневицької ЦРЛ зараховано до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугою років, в одинарному розмірі (календарному) і підстав для зарахування в подвійному розмірі немає.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 1.08.1995 року по 28.07.1997 року працював на посаді лікаря-інтерна за спеціальністю неврологія у Волинській обласній клінічній лікарні. Згідно наказу головного лікаря Маневицької центральної районної лікарні Гетманчука А.Ф. №174 від 1.08.1997 року позивача було призначено на посаду лікаря-нарколога поліклінічного відділення Маневицької ЦРЛ, яку він обіймав до 4.05.2004 року. Відповідно до наказу головного лікаря Маневицької центральної районної лікарні Гетманчука А.Ф. №50/ОС від 5.05.2004 року ОСОБА_1 з 5.05.2004 року був переведений на посаду завідуючого поліклінічним відділенням Маневицької ЦРЛ та зарахований на 0,5 ставки лікаря-нарколога по сумісництву. Згідно наказу головного лікаря Маневицької центральної районної лікарні Гетманчука А.Ф. №114-ос від 27.06.2012 року позивач з 1.07.2012 року був переведений на посаду лікаря-нарколога поліклінічного відділення Маневицької ЦРЛ, яку він обіймав до 25.07.2013 року. Відповідно до наказу головного лікаря Маневицької центральної районної лікарні Гетманчука А.Ф. № 120-ос від 25.07.2013 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі ст.38 КЗпП України з власної ініціативи у зв'язку з виходом на пенсію за вислугу років.
26.07.2013 року позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. „е" ст.55 Закону України „Про пенсійне забезпечення".
Рішенням управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі №9 від 2.08.2013 року, про яке позивачу стало відомо 29.08.2013 року після отримання листа управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі №3718/02-43 від 9.08.2013 року, йому було відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи, що передбачений п. „е" ст.55 Закону України „Про пенсійне забезпечення" та п.2 р.XV Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідача слід зобов'язати зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 з 1 серпня 1997 року по 4 травня 2004 року, з 1 липня 2012 року по 25 липня 2013 року на посаді лікаря-нарколога поліклінічного відділення Маневицької центральної районної лікарні до спеціального стажу роботи в подвійному розмірі, для перерахунку пенсії, виходячи з наступного:
П.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено право на пенсію працівників освіти, охорони здоров'я та соціального захисту, при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» передбачено, що до установ охорони здоров'я відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. До посад відносяться - лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад).
Ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що в тих випадках, коли у трудовій книжці немає відомостей, які визначають право на пенсію на пільгових умовах чи за вислугою років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників, у якій має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Згідно з пунктом 4 статті 3 та пунктом 2 статті 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», заклади охорони здоров'я-підприємства, установи, організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом подання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних засобів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників, заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами при наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.
Матеріалами справи стверджується, що наркологічний кабінет згідно Положення про наркологічний кабінет Маневицької районної поліклініки, затвердженого головним лікарем Маневицької ЦРЛ 3.01.2012 року, є структурним підрозділом Маневицької райполіклініки, та відповідно до структури Маневицької ЦРЛ, затвердженої головним лікарем Маневицької ЦРЛ 3.01.2012 року, входить до складу поліклінічного відділення ЦРЛ.
Те, що з 1.08.1997 року по 25.07.2013 року позивач постійно працював на посаді лікаря-нарколога наркологічного кабінету поліклінічного відділення Маневицької ЦРЛ, інші посади лікаря-нарколога та наркологічні кабінети в Маневицькій ЦРЛ з 1.08.1997 року по 25.07.2013 року були відсутні, ствердили допитані судом першої інстанції свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Уточнююча довідка Маневицької ЦРЛ №1146/01-08/2-13 від 31.07.2013 року, підтверджує наявність у ОСОБА_1 спеціального трудового стажу.
Колегія суддів обумовлює ту обставину, що позивачу відмовлено відповідачем у призначенні пенсії в зв»язку з відсутністю стажу, відповідно до пункту „е" ст.55 Закону України „Про пенсійне забезпечення", а тому судом першої інстанції підставно зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області повторно розглянути заяву позивача від 26 липня 2013 року та подані ним документи на призначення пенсії за вислугу років, як працівнику охорони здоров'я, і прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, з врахуванням підтвердженого цим рішенням періоду стажу позивача, який відповідачем повинен бути врахований при перерахунку пенсії.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.160, ст.ст.195 - 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ч.2 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області - залишити без задоволення.
Постанову Маневицького районного суду Волинської області від 15.10.2013р. по справі № 164/1381/13-а, 2а/164/26/2013 -без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: М.П.Кушнерик
Судді: О.І.Мікула
А.Р.Курилець