19 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/5539/14
Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Джабурія О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області до ОСОБА_2 про стягнення сум переплати пенсійних виплат, -
У вересні 2014 року пенсійний орган звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_3 суму пенсійних переплат у розмірі 2982 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що відповідачу з 25.08.2012 року було призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника. З 01.09.2011 року ОСОБА_2 був зарахований до Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу та згідно наданої відповідачем довідки з навчального закладу датою закінчення його навчання вказано 26.10.2014 року. Однак відповідно до листа від 22.07.2014 року Одеського вищого професійного училища морського туристичного сервісу, останній повідомив, що ОСОБА_2 закінчив навчання достроково 31.05.2013 року. Отже, про закінчення навчання у вищому навчальному закладі відповідач Управління не повідомив, що призвело до одержання ним зайвих сум пенсії з 01.06.2013 року по 31.08.2013 року в розмірі 2982 грн. Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надміру сплачена пенсія внаслідок зловживання з боку пенсіонера повинна бути повернута в судовому порядку, оскільки добровільно відповідач надміру сплачену пенсію не повернув.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у відкритті провадження було відмовлено.
Копію ухвали невідкладно надіслано Управлінню Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що ухвалу винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати ухвалу та прийняти нову постанову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Цей висновок колегія суддів вважає обґрунтованим виходячи з такого.
За змістом ч. 1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
На підставі ч. 2 ст. 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Приписам наведеної норми кореспондують положення ч. 2 ст. 21 КАС України, згідно з якими вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз припису наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватись шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
В ході судового розгляду встановлено, що у спірних правовідносинах пенсійний орган не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності.
Як роз'яснено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" (в редакції, чинній до внесення змін від 14.02.2014р.) у пункті 16.2, частина перша Закону N1058-IV встановлює, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Право на звернення до суду з позовами про стягнення надміру виплачених коштів випливає з функцій контролю за витрачанням коштів цього фонду, тобто у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій. У зв'язку з цим через публічно-правовий характер спірних відносин вирішення таких спорів належить до юрисдикції адміністративних судів.
Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 14.02.2014 року внесені зміни в Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а саме, виключений п.16.2, яким було роз'яснено, що спори по справам про стягнення у судовому порядку пенсій, виплачених надміру внаслідок зловживань пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Отже, даний спір є цивільно-правовим, а тому його належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2014 року, № рішення в ЄДРСРУ 41452671.
До того ж вимога апеляційної скарги пенсійного органу щодо скасування ухвали та прийняття нової постанови за будь-яких умов не підлягає задоволення, оскільки таке повноваження апеляційного суду відсутнє за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду з огляду на положення статті 199 КАС України.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.109, ч.1 ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян