24 лютого 2015 рокусправа № 804/15136/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю
за участю секретаря судового засідання: Новощицької О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року по справі № 804/15136/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а саме:
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2014р. №Ф-0006751703, винесену Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;
- визнано протиправним та скасовано рішення № 0006741703 від 29.05.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0006651703 від 29.05.2014р., винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області;
- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0016631703 від 06.08.2014р., винесене Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Постанова суду, в частині задоволених позовних вимог, оскаржена Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області з підстав невідповідності висновків суду першої інстанції вимогам матеріального права. Так, заявник апеляційної скарги вказував на безпідставність висновків суду першої інстанції щодо можливості віднесення витрат, які становлять суми сплачених відсотків за кредитними угодами, до витрат, що враховуються для обчислення об'єкта оподаткування.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Оскільки, рішення суду першої інстанції оскаржено лише відповідачем, в частині задоволених позовних вимог, то судом апеляційної інстанції, в межах розгляду апеляційної скарги податкової служби, надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в частині задоволених вимог.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що посадовими особами Західно-Донбаської ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, утримання та перерахування до бюджету сум єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р.
За результатами перевірки складено Акт від 07.05.2014 р. №48/10/04-10-17-03-19/1942018982, в якому, зокрема, зроблено висновки про порушення підприємцем вимог:
1. п. 177.2, п. 177.4 ПК України - завищення валових витрат та заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності за перевіряємий період на суму 144229,56 грн., в т.ч. по рокам за 2012р. - 86891,92 грн., за 2013р. - 57337,64 грн.
2. ст. 185, ст. 188, пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України - заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту, за рахунок чого занижено податок на додану вартість за період з 01.01.2012р. по 31.12.2013р. на загальну суму - 31973 грн.
3. абз. 1,2, п. 2 ст. 6, абз. 2 п. 1 ст. 7 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" заниження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 135392,77 грн., в т.ч. за 2012р. - 67253,77 грн., за 2013р.- 68139,00 грн.
На підставі акта перевірки та за результатами адміністративного оскарження ОДПІ, прийнято рішення, які визнанні судом першої інстанції протиправними, а саме:
податкове повідомлення - рішення №0006651703 від 29.05.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 144229,56 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36057,39 грн.;
податкове повідомлення-рішення №0016631703 від 06.08.2014р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 36057,39 грн.;
рішення №0006741703 від 29.05.2014р. про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 6769,64 грн.;
вимогу від 29.05.2014 року № Ф-0006751703 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 135392,77грн.
Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що вказані рішення контролюючого органу винесені з підстав встановлення перевіркою заниження позивачем оподатковуваного доходу за рахунок завищення витрат на суму сплачених відсотків за користування кредитом.
Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позиції контролюючого органу щодо неможливості віднесення витрат, які становлять суми сплачених відсотків за кредитними угодами, до витрат, що враховуються для обчислення об'єкта оподаткування.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Пунктом 177.2 ст.177 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно пп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до положень п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього кодексу.
Розділом III ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Кодексу до складу інших витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).
Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п.141.1 ст.141 ПК України. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.
З урахуванням вказаних норм права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що документально підтверджені витрати у вигляді сплачених відсотків за кредитними угодами, відносяться до витрат, що враховуються для обчислення об'єкта оподаткування.
Як свідчать матеріали справи, 19.04.2010р. між ФОП "Кириченко" та ПАТ КБ "Приватбанк" укладено кредитний договір №2264. Згідно п.А.2 договору ціллю використання коштів є поповнення оборотних засобів, в тому числі, закупка сільськогосподарської продукції (т.1 а.с.80-87)
Для закупівлі сільськогосподарської продукції Додатковою угодою від 21.06.2012р. до кредитного договору №2264 від 19.04.2010р. сторонами визначено відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 23 % річних (т.1 а.с.89-90).
Сплата позивачем відсотків за користування кредитними коштами отриманими до договору №2264 від 19.04.2010р. підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками .
Таким чином, понесені позивачем витрати у вигляді сплати відсотків за користування кредитними коштами є документально підтвердженні, у зв'язку з чим позивач мав право відображати ці витрати у складі витрат, що враховуються для обчислення об'єкта оподаткування. При цьому, колегія суддів враховує те, що податковою службою не заперечується факт використання кредитних коштів позивачем у межах власної господарської діяльності.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року по справі № 804/15136/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
(Повний текст ухвали виготовлено 25.02.2015 р.)
Головуючий: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк