10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач:Одемчук Є.В.
іменем України
"25" лютого 2015 р. Справа № 806/4852/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Одемчука Є.В.
суддів: Бучик А.Ю.
Майора Г.І.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" листопада 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення ,
У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області № 1101 від 21.10.2014.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області № 1101 від 21.10.2014 про застосування фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання за невстановленою формою звітності до органів Пенсійного фонду України в розмірі 1292,80 грн.
Присуджено з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 182,70 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при винесенні спірного рішення діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи правомірність прийнятих рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивач займається адвокатською діяльністю та зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
23 вересня 2014 року головним спеціалістом сектору по роботі з фізичними особами відділу контрольно - перевірочної роботи Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області проведено позапланову перевірку адвоката ОСОБА_3 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 29.06.1995 по 22.09.2014.
За результатами перевірки складено акт № 439 від 23 вересня 2014 року.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 1101 від 21.10.2014 року, яким до позивача за неподання комплекту документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей за 2005 рік у строки, визначені законодавством, застосовано фінансові санкції у розмірі 1292,80 грн.
У період до 01 січня 2011 року відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Даним Законом визначались платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Пунктом 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в редакції, яка діяла до 1 січня 2011 р., було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників фінансових санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 р. Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" наведена вище норма матеріального права із Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" була виключена.
У той же час, згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 р., поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які були нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов'язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та абзаців 5, 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області протиправно винесло рішення №1082 від 13 жовтня 2014 р. про застосування фінансових санкцій до позивача на підставі пункту 5 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки зазначена норма Закону втратила чинність з 1 січня 2011 року згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" і не діяла на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року по справі №21-367а12, від 04 червня 2013 року та №21-170а13 та від 04 лютого 2014 року по справі №21-458а13.
Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "26" листопада 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис) Є.В.Одемчук
судді: (підпис) А.Ю.Бучик
(підпис) Г.І. Майор
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,10000
3- відповідачу/відповідачам: Управління Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області вул.Перемоги, 55,м.Житомир,10003
- ,