09 лютого 2015 р. Справа № 542/698/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Старостіна В.В.
Суддів: Бегунца А.О. , Бартош Н.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області на Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.12.2014р. по справі № 542/698/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дію,
29.04.2014 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до Новосанжарського районного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області , в якому просив суд:
- Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку державної пенсії в розмірі не нижчі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. ст. 50, 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" противоправними.
- Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області провести ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2014 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою , передбаченої ч. 4 ст. ст. 54, 50 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком , з урахуванням ч. 1, ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, з урахуванням проведених виплат.
Постановою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 починаючи з 20.02.2014 року по 02.08.2014 року в перерахунку та виплаті державної пенсії в розмірах встановлених ст. ст. 50, 54 ч. 4 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" противоправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. ст. 50, 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням проведених виплат за період з 20.02.2014 року по 02.08.2014 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 віднесений до першої категорії як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 21.06.1994 року, виданим Полтавською обласною державною адміністрацією.
Позивачу з 26.04.2005 року встановлена 2 група інвалідності безстроково із зазначенням причини інвалідності - захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджено довідкою МСЕК серії МСЕ № 0107263 від 26.04.2005 року.
Позивач, звернувся з заявою до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області з проханням перерахувати йому пенсії (основну державну та додаткову) відповідно до ст. 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідач відмовив позивачу у перерахунку зазначених пенсій, посилаючись на відсутність підстав для цього та правомірність здійснення управлінням розрахунку.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо виплати пенсій позивачу (державної та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю) у розмірах, менших від 8 мінімальних пенсій за віком, та 75% мінімальної пенсії за віком є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам частини 4 статті 54, ст. 50 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому позов підлягає задоволенню за період з 20.02.14 р. (дати звернення до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії) по 02.08.14 р.
Колегія суддів частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути відмінені. При прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження обсягу та об'єму прав і свобод.
Частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим шести мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до першої категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах: інвалідам першої групи 100 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам другої групи 75 % мінімальної пенсії за віком; інвалідам третій групи 50 % мінімальної пенсії за віком..
Відповідно до частини 2 роз'яснень, викладених в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №4 від 16.03.2012 року "Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тимчасове зупинення дії закону чи окремих його положень не припиняє чинності закону; після закінчення строку, на який зупинено їх дію, ця дія поновлюється автоматично.
Таким чином позивач з 01.01.2014 року має право на отримання щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у відповідному розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Із статі 50 вказаного Закону випливає, що під час визначення розміру пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно із чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", де зазначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом..
Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням визначення поняття мінімального пенсії за віком частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не постанови Кабінету Міністрів України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки, наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної пенсії та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України N 796-XII.
Однак, суд першої інстанції помилково відмовив у у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.14 р. по 19.02.14 р., посилаючись на те, що дата звернення до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області із заявою про здійснення перерахунку пенсії і є початком строку, за який позовні вимоги підлягають задоволенні.
Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, як вказано в частині 1 статті 2 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, порушення прав позивача мало місце з 01.01.14 р. оскільки саме з цієї дати ОСОБА_1 пенсія виплачувалася у розмірі нижчому від передбаченого чинним законодавством, тому 20.02.14 р. він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії.
Тому відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.14 р. по 19.02.14 р. є помилковою, оскільки права позивача за вказаний період порушено і вони підлягають захисту.
Щодо відмови у задоволенні позовних за період з 03.08.14 р. колегія суддів зазначає наступне.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014 року, встановлено, що норми і положення статей 50-54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 03.2014 року було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір державної та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, яким встановлено розмір щомісячної додаткової пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів зазначає, що відповідач, виплачуючи позивачу з 03.08.2014 року пенсію у порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2011 року № 1210, діяв правомірно.
За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, чим порушено законні інтереси позивача за період з 01.01.14 р. по 02.08.14 р.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у позивача з 20.02.2014 року по 02.08.2014 року права на отримання основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі, який встановлено положеннями ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак помилково відмовив у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.14 р. по 19.02.14 р.
Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Постанова суду першої інстанції від 23.12.2012 року не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.14 р. по 19.02.14 р., а тому підлягає скасуванню в цій частині з підстав, визначених п.1, п.2, п.3, ч.1 ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.12.2014р. по справі № 542/698/14-а в частині відмови у задоволенні позовних вимог за період з 01.01.14 р. по 19.02.14 р. скасувати.
Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дію задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 починаючи з 01.01.2014 року по 19.02.2014 року в перерахунку та виплаті державної пенсії в розмірах встановлених ст. ст. 50, 54 ч. 4 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" противоправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком відповідно до ч. 4 ст. ст. 50, 54 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням проведених виплат за період з 01.01.2014 року по 19.02.2014 року.
В іншій частині постанову Новосанжарського районного суду Полтавської області від 23.12.2014 року по справі № 542/698/14-а залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.
Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Бартош Н.С.