18 лютого 2015 р. Справа № 876/10030/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Макарика В.Я.,
Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області (надалі - управління соцзахисту населення Маневицької РДА) на постанову Маневицького районного суду Волинської області від 17.10.2014 року в адміністративній справі № 164/1721/14а, провадження № 2а-164/33/14 за позовом ОСОБА_2 до управління соцзахисту населення Маневицької РДА про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до управління соцзахисту населення Маневицької РДА про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків ЧАЕС, віднесений до 1 категорії 2 групи інвалідності. В порушення вимог статті 48 Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - Закон № 796-XII), яка передбачає виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат, дана допомога в 2014 році виплачувалась не у повному розмірі - 120 грн. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду.
Постановою Маневицького районного суду Волинської області від 17.10.2014 року позов задоволено. Визнано протиправними дії управління соцзахисту населення Маневицької РДА щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, який не відповідає вимогам статті 48 Закону № 796-XII. Зобов'язано управління соцзахисту населення Маневицької РДА провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік відповідно до статті 48 Закону № 796-XII в розмірі 5 мінімальних заробітних плат на час проведення виплати, з урахуванням виплачених сум.
Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржив відповідач, який вважає, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини восьмої статті 183-2 КАС України апеляційні скарги у справах, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 КАС України розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, відноситься до 1 категорії учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і йому встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується відповідним посвідченням.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі № 796-XII.
Відповідно до положень статті 48 Закону України № 796-XII (в редакції зі змінами відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
За приписами статті 63 Закону України № 796-XII фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.
Відповідно до абзацу восьмого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З матеріалів справи видно, що щорічну допомогу на оздоровлення позивачу виплачено у травні 2014 року згідно з постановою Кабінет Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до положень якої розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам I і II групи, становить 120 гривень.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами у відповідності до приписів частини четвертої статті 9 КАС України, колегія суддів приходить до переконання, що при вирішенні даного спору підлягає застосуванню стаття 48 Закону України № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 р., положення якої істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
При цьому, управлінням соцзахисту населення Маневицької РДА не враховано, що Кабінету Міністрів України надавалось право встановлювати розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 р. № 1622-VII.
Вказаним Законом Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 р. № 719-VII доповнено пунктом 6-7, яким встановлено, зокрема, що норми і положення статті 48 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.
Вказаний Закон України набрав чинності 03.08.2014 р. і не діяв на час виплати позивачу вказаної допомоги - у травні 2014 року.
Таким чином, виходячи з принципів адміністративного судочинства - верховенства права та пріоритетності Законів над іншими нормативними актами, при визначенні відповідачем у травні 2014 року розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачу з 01 січня 2014 року застосуванню підлягала норма статті 48 Закону № 796-ХІІ, а не постанова Кабінету Міністрів України № 562.
При цьому, покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом № 796-ХІІ розмірів щорічної грошової допомоги на оздоровлення як на причину невиконання покладених на нього зобов'язань до уваги прийматись не можуть, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо протиправності відмови управління соцзахисту населення Маневицької РДА здійснити перерахунок та доплату позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі, встановленому статтею 48 Закону № 796-ХІІ у 2014 році, оскільки на час проведення спірних виплат у травні 2014 року положення статті 48 цього Закону не були зупинені, а тому були підставою для проведення виплат одноразової допомоги у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.183-2, 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а постанову Маневицького районного суду Волинської області від 17.10.2014 року в адміністративній справі № 164/1721/14а, провадження № 2а-164/33/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвала остаточна і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.Я.Макарик
Н.М.Судова-Хомюк