13 лютого 2015 року о 10 год. 10 хв.Справа № 805/8036/14 ПРДО/808/5/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко А.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника відповідача - Н.В. Ларіної
розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Донецької обласної державної адміністрації
про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач або ОСОБА_1.) до Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідач або Донецька ОДА), в якому позивач просить поновити його на посаді Голови Олександрівської районної державної адміністрації та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що звільнення позивача відбулося без законних підстав, оскільки пункт 5 частини другої статті 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на час винесення спірного розпорядження втратив чинність.
Заперечуючи проти позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, відповідач зазначив, що технічна помилка у розпорядженні не впливає на правомірність звільнення позивача, оскільки останній звільнений Розпорядженням Президента України №845/2014-рп від 13.05.2014, а відтак відповідач не є тим органом, що уповноважений поновлювати ОСОБА_1 на посаді.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позову.
На підставі частини третьої статті 160 КАС України в судовому засіданні 13 лютого 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду
справи і вирішення спору по суті, суд, -
Розпорядженням Президента України №111/2012-рп «Про призначення ОСОБА_1 головою Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області» від 13.06.2012 призначено ОСОБА_1 головою Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області.
Розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації від 15.06.2012 №20рк «Про кадри» оголошено Розпорядження Президента України від 13.06.2012 №111/2012-рп про призначення ОСОБА_1 головою Олександрівської райдержадміністрації.
Розпорядженням Президента України №845/2014-рп «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області» від 13.05.2014 звільнено ОСОБА_1 з посади Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області».
Розпорядженням Голови Донецької обласної державної адміністрації від 21.05.20114 №60рк «Про кадри» оголошено Розпорядження Президента України від 13 травня 2014 року №845/2014-рп «Про звільнення ОСОБА_1 з посади голови Олександрівської районної державної адміністрації Донецької області».
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 8) висловлення недовіри двома третинами від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Прем'єр-міністра України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради; 4) з інших підстав, передбачених цим та іншими законами України; 5) з ініціативи Президента України.
Разом з тим, відповідно до п. 2 Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України» встановлено, що норми законів України, до яких вносилися зміни Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення їх у відповідність із Конституцією України», які втратили чинність згідно з пунктом 1 цього Закону, діють в редакції, чинній станом на 7 жовтня 2010 року, з урахуванням змін, внесених законами України після 7 жовтня 2010 року, у частинах, що відповідають нормам Конституції України, які діють станом на дату набрання чинності цим Законом.
За змістом ст. 9 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», в редакції, яка діяла станом на 07.10.2010, повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України у разі: 1) порушення ними Конституції України і законів України; 2) втрати громадянства, виявлення факту подвійного громадянства; 3) визнання судом недієздатним; 4) виїзду на проживання в іншу країну; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; 6) порушення вимог несумісності; 7) за власною ініціативою Президента України з підстав, передбачених цим Законом та законодавством про державну службу; 8) висловлення недовіри більшістю (дві третини) голосів від складу відповідної ради; 9) подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням. Повноваження голів місцевих державних адміністрацій можуть бути припинені Президентом України у разі: 1) прийняття відставки голови відповідної обласної державної адміністрації; 2) подання Кабінету Міністрів України з підстав, передбачених законодавством про державну службу; 3) висловлення недовіри простою більшістю голосів від складу відповідної ради.
Аналіз наведених положень законодавства України дає підстави для висновку про наявність права Президента України з власної ініціативи припиняти повноваження голів місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №298 від 11.04.2012 (далі - Порядок №298) цей Порядок визначає процедуру розгляду подання щодо, зокрема, призначення на посаду та звільнення з посади голів місцевих держадміністрацій.
Згідно п. 15 Порядку №298 на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.
Копія зазначеного наказу (розпорядження) надсилається у триденний строк після його видання до Адміністрації Президента України та Секретаріату Кабінету Міністрів України.
З матеріалів справи вбачається, що Розпорядження Президента України №845/2014-рп було видане 13.05.2014, водночас розпорядження голови Донецької обласної державної адміністрації №60рк «Про кадри» видане 21.05.2014. На запитання суду щодо дотримання строків, передбачених Порядком №298 представник відповідача пояснив, що у зв'язку з проведенням на території Донецької області антитерористичної операції та у зв'язку з подіями, що відбувалися у травні 2014 року була відсутня можливість вчасного видання розпорядження, однак позивача було повідомлено про наявність розпорядження Президента України №845/2014-рп від 13.05.2014 засобами телефонного зв'язку.
Щодо твердження позивача про те, що на момент винесення розпорядження №60рк «Про кадри» від 21.05.2014 від перебував на лікарняному, а відтак в силу приписів ст. 235 Кодексу законів про працю України він не міг бути звільнений, суд зазначає, що вказаними розпорядженням було оголошено Розпорядження Президента України №845/2014-рп від 13.05.2014, а не звільнено позивача із займаної посади. Таким чином, норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються. Крім того, в судовому засіданні встановлено, що Розпорядження Президента України №845/2014-рп від 13.05.2014, на підставі якого видане Розпорядження №60рк від 21.05.2014 «Про кадри» не скасоване та є чинним на час розгляду справи.
Також слід зазначити, що згідно з Указом Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» та Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до державних політичних посад відносяться посади Президента України, народних депутатів України, Прем'єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України, голів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
Щодо відсутності подання про звільнення позивача з посади суд зазначає, що відповідно до вимог Конституції України, Закону України «Про місцеві державні адміністрації», Закону України «Про державну службу» Президент України, видаючи Указ про звільнення публічного службовця з політичної посади, сам визначає правові підстави звільнення. Водночас будь-який інший порядок видачі наказів або розпоряджень на виконання актів Президента України, окрім Порядку №298 на час розгляду справи відсутній.
За правилами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч.2 ст.71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають до задоволення.
Керуючись ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.В. Горобцова