м. Вінниця
17 лютого 2015 р. Справа № 802/4199/14-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,
за участю:
секретаря судового засідання: Ємельянова Р.І.,
представника відповідача: Геруса Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Голови Вінницької обласної ради Свитка Сергія Михайловича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - головний лікар Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування Миколюк Василь Васильович про визнання протиправним та скасування розпорядження
05.12.2014 року ОСОБА_2 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вінницької обласної ради № 176 "Про призначення Миколюка В.В. на посаду головного лікаря Могилів-Подільської лікарні інтенсивного лікування".
Зазначала, що пунктом 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради від 22.02.2014 року "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" голові обласної ради доручено в міжсесійний період укладати контракти і припиняти їх дію, призначати та звільняти керівників об'єктів спільної власності територіальних громад області з наступним затвердженням розпоряджень на сесіях обласної ради. Разом із тим, постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року у справі № 802/2557/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року, зазначений вище пункт 5 рішення 22 сесії Вінницької обласної ради від 22.02.2014 року визнано протиправним та скасовано. Відтак, це рішення обласної ради, на думку позивача, вважається скасованим з моменту його прийняття та не породжує жодних правових наслідків. Таким чином, оскільки розпорядження голови Вінницької обласної ради Свитка С.М. за №176 від 06.06.2014 року виходить за межі його повноважень та було прийнято на підставі рішення обласної ради, яке скасоване в судовому порядку, воно також є протиправним і підлягає скасуванню. Водночас позивач стверджує, що оскаржуваним розпорядженням відповідача порушуються його права як депутата, визначені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" та Регламентом Вінницької обласної ради, зокрема право на участь у діяльності ради, розгляді та вирішенні на пленарних засіданнях обласної ради тих питань, що віднесені до її відання.
Ухвалою суду від 08.12.2014 року відкрито провадження у адміністративній справі.
У судове засідання позивач не з'явився, повноваженого представника не направив, про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся вчасно та належним чином. В матеріалах справи міститься пояснення з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями. Просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Вінницької обласної ради за №176 від 06.06.2014 року (а.с. 42-45).
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив на адміністративний позов ОСОБА_2 з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 51-53). Пояснив, що на час підписання оскаржуваного розпорядження голова Вінницької обласної ради мав право призначати та звільняти керівників об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні Вінницької обласної ради згідно з пунктом 5 рішення 22 сесії обласної ради 6 скликання від 22.02.2014 року № 671 "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" та п. 18 ч. 6 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Крім того, як депутат обласної ради позивач реалізував своє право ухвального голосу на спільному засіданні постійних комісій Вінницької обласної ради від 21-22 травня 2014 року, на якому розглядалось питання щодо кандидатур на заміщення вакантних посад керівників закладів охорони здоров'я, що також свідчить про дотримання гарантованих депутату прав та відсутність їх порушень. Разом з тим, за наслідками спільного засідання постійних комісій Вінницької обласної ради було прийнято рішення про внесення на розгляд Президії та сесії обласної ради питання визначення кандидатури на заміщення посади головного лікаря Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування. Просить врахувати, що саме на цьому засіданні були визначені кандидатури на заміщення посад керівників об'єктів спільної власності територіальних громад області, який 06.06.2014 року був призначений на посаду розпорядженням голови Вінницької обласної ради. Отже, при прийнятті такого рішення відповідач діяв правомірно, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.
При відкритті провадження у адміністративній справі на підставі ст. 53 КАС України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - головного лікаря Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування Миколюка Василя Васильовича.
Третя особа у судове засідання на виклик до суду не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи за його відсутності. Про дату, час та місце розгляду адміністративної справи повідомлявся вчасно та належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши в сукупності інші докази, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 належить відмовити з наступних мотивів.
Встановлено, що 22 сесією 6 скликання Вінницької обласної ради ухвалено рішення від 22.02.2014 року № 671 "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні", пунктом 5 якого передбачено, що з метою оперативного вирішення питань та підвищення ефективності управління об'єктами спільної власності територіальних громад області доручити голові обласної Ради в міжсесійний період укладати контракти і припиняти їх дію, призначати і звільняти керівників об'єктів спільної власності територіальних громад області з наступним затвердженням розпоряджень на сесіях обласної ради.
06.06.2014 року на підставі цього рішення, а також рішення 20 сесії обласної ради 3 скликання від 27.03.2001 року № 360 "Про об'єкти комунальної власності", керуючись положеннями п. 18 ч. 6, ч. 7 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 21 КЗпП України, та беручи до уваги висновки постійних комісій Вінницької обласної ради з питань зміцнення законності, правопорядку, боротьби з корупцією, охорони прав і свобод громадян, з питань охорони здоров'я, курортів та здорового способу життя, з питань регулювання комунальної власності та приватизації, з питань розвитку демократії, гласності, свободи слова, інформаційного простору головою Вінницької обласної ради Свитком С.М. прийнято розпорядження №176 "Про призначення Миколюка В.В. на посаду головного лікаря Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування" (а.с. 5).
В подальшому постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року у справі № 802/2557/14-а, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29.10.2014 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_5 та визнано протиправним і скасовано пункт 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" від 22.02.2014 року (а.с. 6-19).
Відтак позивач вважає, що вказане рішення Вінницької обласної ради є скасованим з моменту його прийняття та не породжує жодних правових наслідків, а тому розпорядження відповідача за №176 від 06.06.2014 року також є протиправним та підлягає скасуванню. При цьому порушення своїх прав позивач обґрунтовує тим, що він, як депутат обласної ради, був позбавлений можливості брати участь в обговоренні та прийнятті рішень, віднесених до виключних повноважень обласної ради.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд насамперед звертає увагу на те, що даний публічно-правовий спір виник між депутатом Вінницької обласної ради ОСОБА_2 з однієї сторони (позивач) та головою Вінницької обласної ради Свитком С.М. - з іншої (відповідач). Водночас звернення позивача до адміністративного суду обумовлене порушенням його прав та інтересів саме як депутата, а заявлені у справі позовні вимоги стосуються визнання протиправними та скасування розпоряджень відповідача з мотивів перевищення останнім своїх повноважень та відсутності у нього визначеної законом компетенції на прийняття таких рішень.
У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов'язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення. Депутат, крім секретаря ради, повинен входити до складу однієї з постійних комісій ради.
В силу положень статті 3 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" депутат місцевої ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради - представницького органу місцевого самоврядування. Депутат місцевої ради відповідно до цього Закону наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів.
Голова районної, обласної, районної у місті (у разі її створення) ради обирається відповідною радою шляхом таємного голосування з числа її депутатів на строк повноважень ради. У своїй діяльності голова ради є підзвітним раді та може бути звільнений з посади радою шляхом таємного голосування. Голова районної, обласної, районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження (ч. 1, 4, 7 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Справою адміністративної юрисдикції згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визнається переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У свою чергу суб'єктом владних повноважень в розумінні положень адміністративного судочинства є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Таким чином, змістовний правовий аналіз вищевказаних норм матеріального і процесуального права дає підстави для висновку про те, що як позивач у справі - депутат Вінницької обласної ради ОСОБА_2, так і відповідач - голова цієї ради Свитко С.М., в спірних правовідносинах виступають суб'єктами владних повноважень.
Разом із тим, відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, в тому числі делегованих повноважень, належать до окремих різновидів публічно-правових спорів, що підвідомчі адміністративним судам.
Вищезазначені спори мають свої особливості, які полягають зокрема у тому, що адміністративний позов одного суб'єкта владних повноважень до іншого повинен містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень, на що прямо вказують приписи п. 3 ч. 2 ст. 17, п. 6 ч. 4 ст. 105, п. 8 ч. 2 ст. 162 КАС України.
В обґрунтування своєї позиції позивачка ОСОБА_2 стверджує про відсутність у відповідача законних підстав для прийняття оспорюваного розпорядження, перевищення ним своїх повноважень та порушення у зв'язку з цим її прав як депутата обласної ради, що визначені Законом України "Про статус депутатів місцевих рад" та Регламентом Вінницької обласної ради, а саме права на участь у діяльності ради, а також розгляді і вирішенні на пленарних засіданнях ради питань, що віднесені до її відання.
Відтак, існуючий між сторонами спір виник внаслідок порушення прав та інтересів позивача не як фізичної особи у сфері публічно-правових відносин, а як суб'єкта владних повноважень. Тому, на переконання суду, способам захисту позивачем своїх прав як депутата обласної ради згідно з п. 3 ч. 2 ст. 17 КАС України може бути ініціювання перед адміністративним судом вирішення спору з приводу реалізації компетенції суб'єкта владних повноважень у сфері управління, зокрема встановлення судом відсутності у голови обласної ради компетенції (повноважень) на прийняття рішень з певних питань, а не про визнання таких рішень протиправними та скасування, що може мати місце у випадку звернення з відповідними позовними вимогами фізичної особи, законні права та інтереси якої порушуються їх прийняттям.
Окрім того, суд не погоджується з доводами позивача про те, що оскаржуване розпорядження слід вважати нечинним з урахуванням постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року у справі № 802/2557/14-а.
Як встановлено у ході розгляду цієї справи, вказаним судовим рішеннями визнано протиправним та скасовано пункт 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 671 від 22.02.2014 року "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні", яким голові обласної ради в міжсесійний період доручено укладати контракти і припиняти їх дію, призначати і звільняти керівників об'єктів спільної власності територіальних громад області з наступним затвердженням розпоряджень на сесіях обласної ради.
Разом із тим, позивач невірно трактує правові наслідки такого рішення суду і помилково стверджує, що оскільки вищезазначений пункт 5 рішення Вінницької обласної ради № 671 від 22.02.2014 року визнано протиправним та скасовано, не може вважатися чинним і розпорядження голови Вінницької обласної ради за №176 від 06.06.2014 року, яке було винесене на його підставі.
Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 10.2 постанови № 7 від 20.05.2013 року "Про судове рішення в адміністративній справі" роз'яснив, що із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Отже, застосування адміністративним судом такого способу захисту порушеного права позивача як скасування акта суб'єкта владних повноважень можливе у тому разі, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту його прийняття.
Під час розгляду адміністративної справи стало відомо, що на підставі пункту 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 671 від 22.02.2014 року "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" головою обласної ради Свитком С.М. прийнято близько 300 розпоряджень щодо звільнення з посад та призначення на посади керівників комунальних закладів і установ тощо з відповідними правовими наслідками.
Таким чином, за відсутності рішення суду про визнання нечинним пункту 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради № 671 від 22.02.2014 року "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" з дня його прийняття (чи іншої визначеної судом дати), немає достатніх правових підстав вважати оскаржувані розпорядження нечинними.
Виходячи з аналогічних мотивів суд доходить висновку про те, що на час прийняття такого розпорядження відповідач правомірно керувався пунктом 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" від 22.02.2014 року, оскільки скасування в подальшому цього рішення автоматично не дає підстав для скасування розпоряджень, що були прийняті на його підставі.
З огляду на викладене суд не бере до уваги посилання позивачки ОСОБА_2 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 31.07.2014 року у справі № 802/2557/14-а, як на самостійну підставу для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір суд додатково враховує те, що відповідач, приймаючи розпорядження від 06.06.2014 року за №176, керувався не лише пунктом 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" від 22.02.2014 року, але й рішенням 20 сесії обласної ради 3 скликання від 27.03.2001 року № 360 "Про об'єкти комунальної власності", п. 18 ч. 6, ч. 7 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтею 21 КЗпП України, висновками постійних комісій обласної ради. Разом із тим, жодним чином вказаних підстав для прийняття оскаржуваних розпоряджень позивач не спростовує.
Крім того, прийняттю відповідачем цього розпорядження передувало спільне засідання постійних комісій Вінницької обласної ради з питань зміцнення законності, правопорядку, боротьби з корупцією, охорони прав і свобод громадян, з питань охорони здоров'я, курортів та здорового способу життя, з питань регулювання комунальної власності та приватизації, з питань розвитку демократії, гласності, свободи слова, інформаційного простору від 21-22 травня 2014 року, на якому за участю депутатів, посадових осіб, представників громадськості та засобів масової інформації розглядалося питання щодо кандидатур на заміщення вакантних посад керівників закладів охорони здоров'я, зокрема кандидатури Миколюка В.В. (а.с. 65-68), в якому позивач, як депутат обласної ради, міг взяти участь та відповідно висловити свою позицію щодо правомірності винесення таких питань на обговорення, а також щодо запропонованих кандидатур, чого однак не зробив.
Більше того судом встановлено, що 16.01.2015 року на пленарному засіданні позачергової 31 сесії Вінницької обласної ради 6-го скликання рішенням № 810 "Про розпорядження голови обласної Ради" були схвалені та затверджені розпорядження голови Вінницької області ради Свитка С.М., видані в міжсесійний період, в тому числі і розпорядження від 06.06.2014 року за №176 (а.с. 69-72).
При цьому як слідує з протоколу № 34 від 16.01.2015 року (а.с. 54-61), позивачка ОСОБА_2 була присутня на вищевказаному пленарному засіданні та входила до складу секретаріату пленарного засідання, а отже могла взяти участь в обговоренні питання щодо затвердження обласною радою розпоряджень голови обласної ради та висловитись щодо їх законності, що у свою чергу спростовує доводи позивача про те, що оскаржуване рішення порушує її право на реалізацію своїх повноважень як депутата обласної ради на пленарному засіданні при вирішенні тих питань, які передбачені п. 20 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
Також суд зважає на вибірковість позиції позивача, який, заперечуючи повноваження голови Вінницької обласної ради Свитка С.М. на прийняття відповідних розпоряджень в міжсесійний період в цілому, оскаржує лише окремі з них, хоча, як вже зазначалося раніше, на підставі пункту 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" від 22.02.2014 року № 671 відповідачем було прийнято близько 300 розпоряджень з питань призначення на посади керівників комунальних закладів та звільнення з посад.
Крім того суд вважає слушними посилання представника Вінницької обласної ради на ту обставину, що позивач оскаржує розпорядження відповідача про призначення на посаду Миколюка В.В., але водночас не ставить під сумнів та не оскаржує розпоряджень голови Вінницької обласної ради Свитка С.М. про його звільнення з цієї посади за №81 від 05.05.2014 року (а.с. 69, зворотня сторона), хоча такі рішення відповідача передували оскаржуваним розпорядженням і також було прийнято на підставі пункту 5 рішення 22 сесії 6 скликання Вінницької обласної ради "Про суспільно-політичну ситуацію в Україні" від 22.02.2014 року № 671.
Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), а відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів осіб, які брали участь у справі, оцінивши досліджені у ході розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про безпідставність позовних вимог депутата Вінницької обласної ради ОСОБА_2 про визнання протиправнимм та скасування розпорядження голови Вінницької обласної ради Свитка С.М. від 06.06.2014 року №176 "Про призначення Миколюка В.В. на посаду головного лікаря Могилів-Подільської окружної лікарні інтенсивного лікування". Відтак, у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
Враховуючи вимоги ст. 94 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
В зодоволені адміністративного позову відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович