36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.01.2015р. Справа № 917/2492/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус", вул.Крупської, 18, смт. Ворзель, м. Ірпінь, Київська область,08296; адреса для кореспонденції: вул.Микільсько-Слобідська, 6г, м.Київ, 02002
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Лан", с. Нижня Ланна, Карлівський район, Полтавська область,39542
про стягнення 2357894,61 грн.
суддя Іваницький Олексій Тихонович
секретар судового засідання Жадан Т.С.
представники сторін:
від позивача: Сердюк Н.О. дов. від 08.01.2015 року
від відповідача: не з"явився
СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 2357894,61 грн., за договором поставки № П3010 від 21.11.2012 року, із яких: 3% річних - 4893,72 грн., інфляційні витрати - 3490,77 грн., відсотки за користування товарним кредитом - 59540,39 грн., курсова різниця - 136769,73грн.
15.01.2015р. за вх. канцелярії суду №356 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2015р. надійшли додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши до матеріалів справи.
29.01.2015року представник позивача Н.О.Сердюк подала:
за вхідним № 1150(канцелярії суду) додаткові пояснення та додаткових документів для долучення до матеріалів справи.
за вхідним № 1151(канцелярії суду) клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
Суд подані клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 02.12.2014 року про порушення провадження у справі не виконав.
Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:
30.01.2014р. Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вих. № 18-01/14 від 30.01.2014р.) про стягнення заборгованості в розмірі 671170,01 грн., пені за період з 23.04.2013р. по 26.01.2014р. в розмірі 15 083,09 грн., 3% річних за період з 23.04.2013 по 30.01.2014р в розмірі 4 670,08 грн., відсотків за користування товарним кредитом за період з 23.04.2013р. по 30.01.2014р. в розмірі 56 819,53 грн., 20% штрафу в розмірі 44 599,55 грн.
06.05.2014р. Господарським судом Полтавської області було прийнято рішення по даній справі, яким залишено без розгляду позовні вимоги в частині стягнення 327000,00 грн. та стягнуто з ТОВ «Воля-Лан» на користь ТОВ «АГРОБОНУС» 222997,76 грн. основного боргу, 15083,09 грн. пені, 4670,08 грн. - 3% річних, 44599,55 грн. - штрафу, 56819,53 грн. - відсотків за користування товарним кредитом та 6883,40 грн. судового збору. Після набрання рішення законною сили Господарським судом Полтавської області був виданий наказ про примусове виконання рішення.
Даний наказ був направлений на виконання до ВДВС Карлівського РУЮ ГУЮ у Полтавській області. 27.06.2014р. державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 43867597, але станом на 24.10.2014р. рішення Відповідачем так і не виконано в повному обсягу. Так 22.09.2014р. було оплачено 133,05 грн., 25.09.2014р. - 24,52 грн., 29.09.2014р. -41092,67 грн. Всього після набрання рішенням законної сили оплачено 41250,24 грн.
Згідно вимог ст. 534 Цивільного кодексу України «Уразі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором:
у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;
у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;
у третю чергу сплачується основна сума боргу.»
Отже, в першу чергу відшкодовуються судовий збір, в другу чергу пеня, штраф і відсотки.
Враховуючи суму сплати Відповідача після набрання рішення законної сили, погашений повністю судовий збір в розмірі 6883,40 грн., 3% річних в розмірі 4670,08 грн., пені в розмірі 15083,09 грн., та частково сплачений штраф в розмірі 14613,67 грн.
Відповідно Відповідачем не виконано судове рішення в частині стягнення на користь ТОВ «АГРОБОНУС» 222997,76 грн. основного боргу, 15083,09 грн. пені, 4670,08 грн. - 3% річних, 29985,88 грн. - штрафу, 56819,53 грн. - відсотків за користування товарним кредитом та 6883,40 грн. судового збору.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України «Зобов'язання припиняється виконанням»
Відповідачем на день розгляду справи по суті заборгованість не сплачена.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 31.01.2014р. по 24.10.2014р. в сумі 4893,72 грн. та інфляційних втрат за період з 31.01.2014р. по 24.10.2014р. в сумі 34690,77 грн., суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга.Еліт 8.1.5" та "НІС" Законодавство").
Відповідно до п.5.8. Договору в разі поставки Товару до повної оплати Покупець зобов'язується сплатити відсотки за користування товарним кредитом у такому порядку:
5.8.1. в період до кінцевого строку оплати вартості Товару, зазначеної в відповідній Специфікації (ях) до Договору відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються.
5.8.2. Початком нарахування відсотків за користування товарним кредитом вважається:
- наступний день за днем кінцевої дати сплати вартості Товару зазначеної в відповідній
Специфікації (ях) до Договору або
- наступний день за днем поставки неоплаченого Покупцем Товару (в разі поставки на умовах попередньої оплати.
Пунктом 5.8.3. Договору встановлено, що плата за використання Товарного кредиту становить 0,1% від вартості поставленого та неоплаченого Товару за кожен календарний день користування, починаючи з дати, визначеної п.5.8.2 до дня оплати Товару в повному обсязі.
Визначення «товарного кредиту» міститься в п.п.14.1.245. Податкового кодексу України, згідно із яким товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент.
Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною третьою статті 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Ця правова норма є спеціальною і поширює свою дію лише на правовідносини, пов'язані з купівлею-продажем товару, або на правовідносини, до яких згідно із чинним законодавством застосовуються положення про купівлю-продаж.
Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 59 540,39 грн., суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").
П.5.3. Договору передбачена зміна ціни товару в разі, коли курс продажу долара США згідно даних Української міжбанківської валютної біржі (надалі - УМВБ)+ 1,0% до цього курсу на дату оплати Товару вищий, ніж курс долара США (евро) згідно даних УМВБ+ 1,0% на день виставлення рахунку-фактури. Для визначення суми, яка підлягає до сплати, Сторони використовують формулу: С2=С1*К2/К1, де:
С2 - сума платежу в гривнях, що визначається на дату оплати Товару, СІ - вартість Товару в гривнях відповідно до відповідного рахунку-фактури, К1 - курс продажу долара США (евро) за даними У МВБ на дату виставлення рахунку-фактури + 1,0 % до цього курсу,
К2 - курс продажу долара США (евро) за даними У МВБ на дату оплати Товару + 1,0% до цього курсу.
Згідно з нормами ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.
За приписами ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками, зокрема, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає (постанова Верховного Суду України від 22.01.2003 № 3-72гс12).
З огляду на все вищенаведене суд погоджується з доводами Позивача, що у період від невиконання Відповідачем власних зобов'язань відбулася зміна валютного курсу, що призвело до того, що Позивач поніс збитки в зв'язку з необхідністю купувати валюту для цілей виконання своїх зобов'язань. А відтак, мають місце всі складові цивільного правопорушення:
1) протиправна поведінка Відповідача, яка виявилася у несвоєчасному виконанні грошових зобов'язань за договорами фінансового лізингу;
2) понесені Позивачем збитки, через те що Позивач, не отримавши вчасно кошти від Відповідача, був вимушений витрачати кошти в більшому розмірі ніж заплановано, в тому числі залучивши власні кошти, для придбання валюти для цілей виконання своїх зобов'язань;
3) зв'язок між протиправною поведінкою Відповідача та понесеними Позивачем збитками, оскільки саме несвоєчасне виконання Відповідачем грошових зобов'язань призвело до збільшення витрат Позивача, та при цьому умовами Договору визначена плата за використання Товарного кредиту;
4) Відповідачем не спростовано наявності його вини у вищезгаданому правопорушенні, та крім того, відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З огляду на наведене, є підстави для застосування такої міри відповідальності до Відповідача як стягнення збитків.
Перевіривши наведені Позивачем у додатках до позову розрахунки суми вищевказаних збитків, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, арифметичну правильність та відповідність вимогам закону, а відтак, позовні вимоги про стягнення 136769,73 грн. збитків судом задовольняються.
Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.
Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 4 717,89 грн. покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.
Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.
Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.
Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Воля-Лан" (с. Нижня Ланна, Карлівський район, Полтавська область,39542, код ЄДРПОУ 35539025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробонус" (вул.Крупської, 18, смт. Ворзель, м. Ірпінь, Київська область,08296, код ЄДРПОУ 36426339) 3% річних у розмірі 4893,72 гривень, інфляційних втрат в розмірі 34690,77 гривень, відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 59540,39 гривень, курсової різниці в розмірі 136769,73, що разом становить 2358894,61 гривень, а також витрати на сплату судового збору у розмірі 4717,89 гривень.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ Іваницький О.Т.
Повне рішення складено 19.02.2015р.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.