ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
20.02.2015Справа № 910/3585/15-г
Суддя Борисенко І.І., розглянувши
позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Адвокатська компанія Жаріков Компані"
про стягнення 37 828,74 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна адвокатська компанія "Жаріков Компані" про стягнення 37 828,74 грн.
Подана Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ Телеком" позовна заява про стягнення 37 828, 74 грн. не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Так, в силу приписів ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Зі змісту статті 58 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона визначає можливість об'єднання позовних вимог лише за умови, коли вони пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.
У разі недотримання вказаного правила настають наслідки, визначені пунктом 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Доказами в господарському судочинстві є будь-які відомості, отримані у визначеному законом порядку, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, на яких обґрунтовуються вимоги і заперечення осіб, що беруть участь у справі, та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Відповідно до п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами (зокрема, про стягнення неповернутого кредиту, відсотків за користування кредитом і неустойки; про визнання недійсним акта і про відшкодування заподіяної у зв'язку з його виданням шкоди; про стягнення вартості недостачі товару, одержаного за кількома транспортними документами і оформленої одним актом приймання або коли такий товар сплачено за одним розрахунковим документом; про спонукання до виконання зобов'язань за господарським договором і про застосування заходів майнової відповідальності за його невиконання тощо). Право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, надане також судді. При цьому останній вправі вирішувати питання про об'єднання лише тих заяв (справ), які перебувають в його провадженні.
Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо: позов поданий одночасно до залізниці та вантажовідправника (вантажоодержувача), і в цій позовній заяві об'єднані вимоги, що ґрунтуються на комерційному акті, з вимогами, які обґрунтовані іншими документами; об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.
В даному випадку, як вбачається з матеріалів позовної заяви позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної суми боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 32 630,89 грн. за Договорами доручення №746 від 17.02.2014р. та №753 від 28.02.2014р., а також нарахованих на вказану суму боргу 3% річних у розмірі 571,92 грн., 4 625, 93 грн. пені.
З наведеного вбачається, що позивачем у поданій до суду позовній заяві об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів, що, як на тому наголошено в п. 3.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" є підставою для повернення позовної заяви позивачу.
Так, для встановлення обставин справи при розгляді такої позовної заяви, судом має бути досліджено два окремі договори доручення, обставини виконання кожного з яких сторонами підтверджується різними доказами та крім того, при вирішенні спору судом мають бути оцінені на предмет документального підтвердження та відповідності чинному законодавству заявлені позивачем до стягнення суми основної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат за двома різними договорами.
Оскільки підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб'єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих обсягів юридичних дій, пов'язаних з процедурою оформлення належним чином зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації на різні об'єкти, врегульованих сторонами окремими договорами, суд дійшов висновку, що сумісний розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 58 ГПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази є окремими по вказаним договорам.
Також, судом встановлено, що ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2015р. позовну заяву та додані до неї документи були повернуті позивачеві на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України з тих підстав.
Відтак судом встановлено, що позивачем не усунуто недоліки, визначені в ухвалі суду від 11.02.2015р.
Також, позивачем в порушення пункту 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України не подано доказів, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Пунктом 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Таким чином, враховуючи положення статті 56 ГПК України, належним та допустимим доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) надані суду в оригіналі.
Отже, заявник, крім іншого, має надати докази щодо відправлення саме поданої до суду копії позовної заяви і доданих до неї документів іншій стороні у справі, тобто докази, що у поштовому відправленні була саме копія поданої до суду позовної заяви.
Судом встановлено, що доданий до позовної заяви опис вкладення у цінний лист свідчить про направлення на адресу відповідача копії позовної заяви від 06.02.015р. Разом з тим, до суду подана позовна заява датується 17.02.2015р.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Додані до позовної заяви від 17.02.2015р. б/н описи вкладення від 06.02.2015р. та чеки від 06.02.2015р. №1706, №1707 свідчить про відправлення поштової кореспонденції 06.02.2015р., тоді як позовна заява була створена лише 17.02.2015р.
За таких обставин, додані до позовної заяви описи вкладення від 06.02.2015р. та фіскальні чеки №1706, 1707 від 06.02.2015р. не може вважатися належним доказом відправлення позовної заяви, датованої 17.02.2015р. і свідчать про здійснення поштового відправлення раніше, ніж була створена та підписана позовна заява, яка подана до суду.
Відтак, суд не може дійти однозначного висновку, що відповідачам була направлена саме та копія позовної заяви і доданих до неї документів, яка надійшла до господарського суду міста Києва 17.02.2015р. та датується 17.02.2015р.
Відповідно до пункту 6 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Керуючись п.п. 5, 6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву та додані до неї матеріали повернути без розгляду.
Звернути увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду міста Києва з позовом.
СуддяІ.І. Борисенко