ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17 лютого 2015 р. Справа № 909/8/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грица Ю. І. ,
при секретарі судового засідання Ковальчук Р. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул Б.Хмельницького, 59а,Івано-Франківськ,76000; код 03346058
до відповідача: підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1; код НОМЕР_2
про стягнення коштів в сумі 11001,05грн.
за участю представників сторін:
Від позивача: Нищей Надія Юріївна - юрисконсульт, (довіреність №164-2/14 від 19.06.2014)
встановив, що Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" звернулося до суду з позовом про стягнення з підприємця ОСОБА_2 коштів в сумі 11 001,05грн. з яких основна заборгованість - 6605,53грн., 3% річних - 284,91грн, інфляційні збитки - 1088,68грн. та пеня - 3021,93грн.
Ухвалою суду від 06.01.15 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27.01.15.
Ухвалою суду від 27.01.15 розгляд справи відкладено на 17.02.15.
Представник позивача заявлений позов підтримав. Пояснив суду, що підприємство позивача надало відповідачу послуги з відпуску теплової енергії в період з 01.12.2011 по 01.12.2014 на суму 6605,53грн. Внаслідок несплати наданих послуг виникла заборгованість на вказану суму коштів на яку позивачем нараховано 3% річних, інфляційні втрати та пеню.
Представник від відповідача в судове засідання не з"явився, причини свого неприбуття не повідомив.Про розгляд справи відповідач був повідомлений належним чином ухвалами суду.
Згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, надавши оцінку доказам, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає, що позов слід задоволити виходячи з наступного:
На виконання умов укладеного між сторонами договору про відпуск теплової енергії № 170 від 04.01.2000 позивачем, як постачальником, було відпущено для забезпечення об"єктів споживача (відповідача), теплову енергію, що підтверджується поданими в матеріали справи рахунками-фактурами.
Відповідач, згідно п.17 договору, зобов"язувався забезпечити повну оплату за опалення та підігрів води з усіх квартиронаймачів та орендарів, які знаходяться у приміщеннях , спорудах споживача і не мають окремого договору на відпуск теплоенергії з постачальником та здійснюють розрахунки з споживачем.
За умовами договору ( п.23) оплата за використану теплоенергію проводиться споживачем щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця.
Однак, як вказує позивач, оплата коштів за відпущену теплоенергію в період з 01.12.11 по 01.12.14 відповідачем проведена не була, в зв"язку з чим на день звернення до суду утворилася заборгованість в сумі 6605,53грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками-фактурами за вказаний період.
Крім того, 19.03.14 позивач звернувся до відповідача з претензією №29П-14 про необхідність сплати боргу, проте вказана претензія залишилась без відповіді, заборгованість погашена не була.
В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, суб"єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов"язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити всіх заходів , для належного виконання нею зобов"яання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальнодержавного інтересу(ч.2 ст.193 ГК України).
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Таким чином, вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 6605,53грн. підлягає задоволенню.
Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно поданого позивачем розрахунку, ним здійснено нарахування трьох відсотків річних на суму 284,91 грн та інфляційних втрат на суму 1088,68грн.
Суд перевірив правильність їх нарахування та встановив, що розрахунки є арифметично вірними, а відтак позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу в сумі 3021,93грн.
З даного приводу слід зазначити, що відповідно до Додатку до договору №170 від 04.01.2000, яким внесено зміни до п.23 договору, сторони погодили, що за несвоєчасні розрахунки за спожиту теплоенергію і підігрів води сплачується пеня в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення . але не більше 100% загальної суми боргу.
Розмір пені в 1% передбачено і п.2 ст.1 ЗУ "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій".
Поданий в матеріали справи розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства та є арифметично правильним, а відтак вимога про стягнення пені в сумі 3021,93грн. підлягає задоволенню.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).
Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 509, 525,526, 530, 549,625 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов задоволити.
Стягнути з підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на користь державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, 59а, м.Івано-Франківськ,76000, код 03346058 кошти в сумі 11001(одинадцять тисяч одна )грн.05коп.та витрати по сплаті судового збору в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 26.02.15
Суддя Грица Ю. І.