18 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2911/14
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Малих О.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Градовського Ю.М.
- Кравченка К.В.
при секретарі - Романові Д.І.
з участю: представника позивача ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" Ільчика Івана Сергійовича,
представника відповідача Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - Могутова Андрія Миколайовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" звернувся до суду з адміністративним позовом до Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0003741500 від 05.06.2014 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області № 0003741500 від 05.06.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2013 року на 356 571,00 грн.
В апеляційній скарзі Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції встановив, що у період з 27.04.2014 року по 08.05.2014 року спеціалістами Жовтневої ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів за листопад 2013 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, яке декларувалось за серпень, вересень та жовтень 2013 року, за результатами якої складено акт № 250/14-20-15-34539925 від 16.05.2014 року.
За висновками акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 189.1 ст. 189, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та ст. 185 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на 356 571,00 грн. за листопад 2013 року.
На підставі акту перевірки Жовтневою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003741500 від 05.06.2014 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість у розмірі 356 571,00 грн.
Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в порядку ст. 56 ПК України до ГУ Міндоходів у Миколаївській області.
За результатами розгляду первинної скарги ГУ Міндоходів у Миколаївській області прийнято рішення від 15.08.2014 року про залишення без змін податкового повідомлення - рішення, а скаргу без задоволення.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що факт завищення від'ємного значення суми податку на додану вартість, не підтверджено даними перевірки, тому спірне податкове повідомлення-рішення про зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість являється протиправним та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, основним видом господарської діяльності позивача є виробництво цукру, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ, наданим Головним управлінням статистики у Миколаївській області.
Податковим органом збільшено податкове зобов'язання з ПДВ за листопад 2013 року на 12 341, 67 грн. , у зв'язку з продажем двох 40 - футових контейнерів за ціною нижчою ніж ціна придбання .
Так, в акті перевірки відповідачем зафіксовано, що покупцями контейнерів є ТОВ "Трансбуд" та ФОП ОСОБА_1., реалізація яких здійснювалася на підставі договорів поставки, за ціною нижчою, ніж балансова вартість. Наведене призвело до порушення позивачем вимог п. 189.1 ст. 189 ПК України. Сума, на яку відповідач збільшив податкові зобов'язання дорівнює різниці між сумою ПДВ, що була розрахована на поставі балансової вартості, та сумою ПДВ, що була задекларована позивачем, виходячи з фактичної ціни продажу контейнерів.
Як вірно з'ясовано судом першої інстанції, позивачем для транспортування імпортного обладнання з виробництва цукру в 2008 та 2011 роках, придбані контейнери, які використовувалися. Після доставки обладнання на територію підприємства контейнери у господарської діяльності не використовувались та значний час зберігалися на відкритому складському майданчику.
ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" здійснило продаж двох 40-футових контейнерів, що підтверджується договіром поставки №30/10-2 від 30.10.2013 року укладеного між ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" та ТОВ "Трансбуд", за яким позивач зобов'язується передати, а покупець - ТОВ "Трансбуд" прийняти та сплатити бувший у користуванні 40- футовий контейнер №ХХХХ492456-0, за ціною - 20300 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3416,67 грн.; договіром поставки №26/11-К від 26.11.2013 року укладеного між ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" та ФОП ОСОБА_1., за яким ФОП ОСОБА_1. зобов'язується прийняти та оплатити бувший у користуванні 40- футовий контейнер №ХХХХ 485806-8 з відкритим верхом за ціною 20 500 грн., у тому числі ПДВ в сумі 3416,67 грн.
В підтвердження виконання послуг, позивачем надані видаткові накладні № 1833 від 18.11.2013 року та № 2324 від 28.11.2013 року, податкова накладна № 8 від 04.11.2014 року, яка внесена до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період; податковою накладною № 72 від 26.11.2013 року.
Сторонами не заперечується, що балансова вартість зазначених контейнерів на час здійснення продажу складала 60 876,76 грн. та 34 831,59 грн. відповідно.
Відповідно до пункту 188.1 ст. 188 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування (з податку на додану вартість) операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Аналіз викладеної норми свідчить про те, що при визначенні податкових зобов'язань з ПДВ при реалізації товарів платники податків повинні керуватись насамперед ціною договору. При цьому, така ціна не повинна бути нижче рівня звичайних цін, визначених ст. 39 ПК України.
В матеріалах справи наявна копія звіту про оцінку вартості, яка здійснена ТОВ "Оціночна компанія "Аспект", за яким ринкова вартість контейнеру 40- футового № ХХХХ 492456-0 склала 16 875,00 грн. без ПДВ (20 250,00 грн. з урахуванням ПДВ), а контейнеру 40-футового з відкритим верхом № ХХХХ 485806-8 - 14 108,00 грн. (16 930,00 грн. з урахуванням ПДВ).
Відтак, ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" здійснило продаж контейнерів за ціною, що не є нижчою ніж ринкова вартість контейнерів, будь -яких доказів на спростування зазначеного відповідачем не надано ані у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що при реалізації вищевказаного майна позивач дотримався вимог ст. 188 ПК України щодо визначення бази оподаткування податком на додану вартість, адже вартість продажу товару не являється нижчою за рівень звичайних цін на такий.
Та обставина, що балансова вартість спірних об'єктів є вищою, аніж ринкова ціна його продажу, колегією суддів не враховується, адже чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податків при реалізації майна за ціною, що нижче балансової вартості, відносити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість у складі частини балансової вартості, що переважає ціну продажу.
Не узгоджуються з нормами чинного законодавства, обґрунтування власної позиції податкового органу з посиланням на приписи пункту 189.1 ст. 189 ПК України, з наступного.
Так, відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Положеннями п. 198.5 ст. 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст. 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1статті 196 цього Кодексу);
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Аналізуючи зміст приведених норм, колегія суддів доходить висновку, що такі не стосуються питання визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість особою, що здійснює продаж засобу в процесі ведення господарської діяльності.
Колегія суддів акцентує увагу апелянта, що спеціальною нормою, яка регулює питання спірних правовідносин є п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.
Відтак, позивач не допустив жодних порушень згаданої норми при продажу в листопаді 2013 року контейнерів, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача викладені у акті перевірки щодо порушення позивачем п. 189.1 ст. 189 ПК України є безпідставними та необґрунтованими.
Також, вірно зауважено судом першої інстанції про неправомірність зменшення податкового кредиту на 344 228,93 грн., за рахунок ПДВ, сплаченого позивачем у листопаді 2013 року за договором про надання послуг з перевезення вантажів № 29/02-13, укладеним з ТОВ "Санинтертранс" 29.08.2013 року, з огляду на наступне.
Відповідно до п.138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України).
Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п.198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту).
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для підтвердження формування валових витрат та включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до валових витрат та до податкового кредиту.
Не відповідають фактичним обставинам справи заперечення відповідачем факту здійснення господарських операцій з перевезення вантажу лише з того, що представникам податкової міліції вдалося отримати пояснення лише двох водіїв із дев'ятнадцяти, які були задіяні ТОВ "САНИНТЕРТРАНС" у перевезенні цукрових буряків на замовлення позивача, які в свою чергу підтвердили факт здійснення перевезень цукрових буряків на адресу ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" , оскільки спростовуються належними в матеріалах справи доказами.
Як вірно досліджено та з'ясовано судом першої інстанції, що 30.08.2013 року між позивачем та ТОВ "Агро-торгівельна фірма "Агро- Діло" укладено договір щодо вирощування та закупівлі цукрових буряків для виробництва цукру № 30/01/08-2013, за умовами якого транспортування цукрових буряків від місця збирання до території ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" відноситься до зобов'язань позивача.
Для транспортування цукрових буряків між позивачем та ТОВ "САНИНТЕРТРАНС" укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів № 29/02-13 від 29.08.2013 року. На підставі укладеного договору ТОВ "САНИНТЕРТРАНС" протягом жовтня - листопада 2013 року здійснювало перевезення цукрових буряків.
Позивач на підставі наданих, податкових накладних та актів прийому-передачі виконаних робіт відобразив у складі податкового кредиту послуги ТОВ "САНИНТЕРТРАНС" з перевезення 40 809,84 тонн цукрових буряків на загальну суму 2 065 373,33 гривні, у тому числі 344 228,00 гривень ПДВ, сума якого сплачена позивачем, що підтверджується виписками з банківських рахунків та віднесена до складу податкового кредиту в листопаді 2013 року, склала 344 228,70 грн., проти вказаних обставин не заперечує і відповідач.
Факт постачання ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" цукрових буряків підтверджується видатковими закладними, актами приймання-передачі цукрових буряків, товарно-транспортними накладними.
Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаними контрагентами є доведеним, а відтак, висновок відповідача про те, що надані до перевірки документи не мають юридичної сили і доказовості, є безпідставним, зроблений судом першої інстанції правильно та об'єктивно.
Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В той же час, відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Платник податків, який дотримався вимог закону щодо формування податкового кредиту не має повноважень і обов'язків здійснювати контроль за дотриманням контрагентом, який на час вчинення операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебував на обліку в податковому органі як платник податків, вимог законодавства щодо створення підприємства, здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за порушення вимог законодавства контрагентом.
Окрім того, в акті перевірки зазначається про порушення при виконанні податкових зобов'язань контрагентом, які мали місце та були виявлені під час здійснення зустрічної перевірки, а також вказується на те, що контрагент під час здійснення перевірки не надав в повному обсязі договори оренди усіх автомобілів, які були задіяні при надані послуг ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ", про що і наголошувалося під час розгляду в суді апеляційної інстанції.
При цьому, судом першої інстанції вірно враховано, що оскільки висновки акта жодним чином не доводять факт порушення позивачем приписів податкового законодавства, то й можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.
Більш того, суд першої інстанції приймаючи до уваги положення ст. 185 ПК України, дійшов обґрунтованого висновку з яким погоджується і колегія суддів про недоведеність та безпідставність доводів відповідача на порушення позивачем вимог ст. 185 ПК України.
Також, не прийняв до уваги суд першої інстанції і посилання відповідача на те, що операції із транспортування цукрового буряку мали не реальний товарний характер, оскільки не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, оскільки є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань і само собою не свідчить про не вчинення таким контрагентом господарських операцій, адже підприємство не позбавлено права і можливостей залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.
При цьому, жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків в результаті вчинення таких правочинів оскільки правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.
Отже, суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги та досліджував господарські взаємовідносини тільки між позивачем та його безпосереднім контрагентом. Позивач не повинен нести відповідальність за дії чи бездіяльність своїх контрагентів. Порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Апелянтом не надано суду будь-яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (нереальності, нікчемності або недійсності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагента або позивача.
Разом з тим, податковим органом не надано доказів, що на момент здійснення спірних операцій контрагенти позивача не були зареєстровані в ЄДРПОУ та не перебували на обліку як платники податків і зборів.
За таких обставин, оспорюване рішення контролюючого органу підлягає скасуванню, що правильно встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони ґрунтуються на помилковому застосуванні відповідачем норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини..
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В.Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко