26 лютого 2015 р. Справа № 804/2482/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Златіна Станіслава Вікторовича
при секретарі - Тоноян А.К.
представника позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача - Кравченко В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження у адміністративній справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії , -
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить: скасувати рішення № 534 від 02.02.2015 року Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська та визнати рішення таким, що порушує статтю 47 Конституції України, Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» та накази Міністра оборони України № 1 від 03.01.1993 року, наказ № 569 від 15.09.2011 року та права громадянки ОСОБА_1 на приватизацію займаного нею житла; визнати протиправною бездіяльність Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська, як органу приватизації, яка виразилась у не виконанні Конституції України, нормативно-правових актів (наказів Міністра оборони України № 569 від 15.09.2011 року, № 1 від 03.01.1993 року) та розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2014 року вх.3011 про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1, що займає ОСОБА_1 на підставі ордеру № 872 від 04.11.1987 року на території відкритого військового містечка (селища міського типу), згідно нормативно-правових актів та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджено наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року, що діють на моменту ухвалення рішення; зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпропетровська, як орган приватизації, прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 та вжити заходів щодо приватизації квартири, яка використовується нею та членами її сім'ї на умовах найму на території відкритого військового містечка (селища міського типу), згідно нормативно-правових актів та Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, яке затверджено наказом МЖКГ № 396 від 16.12.2009 року, що діють на моменту ухвалення рішення, за адресою: АДРЕСА_1.
Ухвалою суду від 10.02.2015 року відкрито провадження у справі.
Відповідачем у судовому засіданні заявлено клопотання про закриття провадження у адміністративній справі, оскільки зі змісту позовних вимог позивача вбачається спір про право на приватизацію житла. За вказаних обставин даний спір не підсудний адміністративному суду, а повинен вирішуватися місцевим загальним судом у порядку цивільного судочинства.
Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання, оскільки вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діє як суб'єкт владних повноважень.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
За змістом частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Законодавство не містить визначення терміна "публічно-правовий спір". Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер). Для з'ясування характеру спору суди повинні враховувати, що протилежним за змістом є приватноправовий спір. Це означає, що в основі розмежування спорів лежить поділ права на публічне та приватне.
Вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суди повинні звертати увагу на те, що спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.
Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
Згідно інформаційного листа Верховного Суду України від 26 грудня 2005 року № 3.2.-2005 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами" необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказаних владних управлінських функцій (щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору), то такий суб'єкт не знаходиться "при здійсненні управлінських функцій", та не має встановлених нормами КАС України необхідних ознак суб'єкта владних повноважень.
У пункті 13 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» вказано, що справи у спорах про захист порушених, невизнаних або оспорюваних інтересів, що виникають із житлових правовідносин, згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV розглядаються за правилами цивільного судочинства, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. З огляду на положення частини другої статті 17 КАС України спори, в яких урегульовані нормативно визначеною процедурою управлінські дії суб'єкта владних повноважень, пов'язані з реалізацією житлових прав фізичних осіб (щодо обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, нагляду і контролю за забезпеченням реалізації права громадян України на житло, додержання правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків тощо), є публічно-правовими і розглядаються за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків") тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.
У Аналізі практики застосування адміністративними судами положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" від 28.09.2012 року, який складено Вищим адміністративним судом України, вказано про те, що справи про визнання права на приватизацію житла у гуртожитку адміністративними судами не розглядаються. У разі заявлення таких позовів до адміністративного суду судом ухвалюються рішення про відмову у відкритті провадження або про закриття провадження в адміністративній справі.
Як вбачається зі змісту заявлених позивачем позовних вимог, останній фактично оскаржує рішення відповідача, як органу приватизації, про відмову у приватизації житла державного житлового фонду, у якому проживає позивач.
За вказаних обставин оскаржуваним рішенням відповідача фактично порушено житлові права позивача, а справа стосується визнання права позивача на приватизацію житла.
Таким чином, даний спір не підсудний адміністративним судам, оскільки у даних правовідносинах відповідач не здійснює владну управлінську функцію.
Отже, дана справа підсудна місцевому загальному суду в порядку Цивільного процесуального кодексу України.
У відповідності до п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі.
За вказаних обставин сума судового збору у розмірі 73,08 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Клопотання представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про закриття провадження у адміністративній справі - задовольнити.
Закрити провадження у адміністративній справі № 804/2482/15 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України сплачену суму судового збору у розмірі 73,08 грн. згідно квитанції банківської установи від 09.12.2014 року.
Роз'яснити позивачу, що згідно ч.3 ст.157 КАС України, повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Ухвала не набрала законної сили станом на 26.02.2015 року Суддя З оригіналом згідно Помічник судді С.В. Златін Р.Ю. Ричка