03 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/3598/14
Категорія: 3.5 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Бойка А.В.,
суддів: Танасогло Т.М.,
Яковлєва О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, Головного державного інспектора Державної інспекції нагляду в будівництві, у гірничодобувній промисловості, за об'єктами котлонагляду та підіймальними спорудами Держгірпромнагляду в Одеській області Борисова Ігоря Анатолійовича про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису, -
19.06.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області, Головного державного інспектора Державної інспекції нагляду в будівництві, у гірничодобувній промисловості, за об'єктами котлонагляду та підіймальними спорудами Держгірпромнагляду в Одеській області Борисова Ігоря Анатолійовича про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування припису.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» задоволено.
Визнано протиправними дії Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області та Головного державного інспектора Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області Борисова І.А. щодо встановлення вимоги отримати дозвіл на користування надрами.
Визнано протиправним та скасовано припис № 21 від 16.04.2013 року, складений Головним державним інспектором Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області Борисовим І.А. за результатами перевірки 16 квітня 2014 року.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 13.08.2014 року Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.
Апелянт зазначає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області посилалось на те, що відповідно до норм Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який в даному випадку не було отримано товариством.
Також відповідач зазначає, що у ТОВ «СП Аквавінтекс» є в користуванні Великодолинське родовище підземних вод (ділянка Аккаржа), у зв'язку з чим товариство повинно було оформити у встановленому порядку спеціальний дозвіл на користування надрами.
У зв'язку з вказаним відповідач вважає, що оскільки при проведенні перевірки Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Одеській області було виявлено ряд порушень вимог чинного законодавства, прийняття припису про їх усунення є правомірним та скасуванню не підлягає.
На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року та постановлення нової, якою відмовити в задоволенні позовних вимог товариству з обмеженою відповідальністю «СП Аквавінтекс».
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу від 18.03.2014 року № 110, направлення на перевірку № 15/08-123 від 24.03.2014 року, 16.04.2014 року, посадовими особами Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області було проведено планову перевірку ТОВ «СП «Аквавінтекс».
За результатами проведеної перевірки складено акт від 16.04.2014 року № 15/08-123/21.
В ході перевірки посадовими особами Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області було виявлено ряд порушень нормативно-правових актів з охорони праці, допущені ТОВ «СП «Аквавінтекс», частина з яких створює загрозу життю та здоров'ю, людей, у зв'язку з чим відповідачем було прийнято припис від 16 квітня 2014 року № 21.
На підставі ст. 39 Закону України «Про охорону праці», ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», ст. 63 Кодексу України про надра, Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 408 Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області вимагало усунути наступні порушення: відсутній дозвіл на спецводокористування; відсутній дозвіл на користування надрами; відсутній дозвіл Держгірпромнагляду щодо робіт, пов'язаних з експлуатацією свердловини № 5072 під час геологічного вивчення і розробки Великодолинського родовища підземних вод (ділянка Аккаржа); відсутній план розробки (проект) Великодолинського родовища підземних вод; не призначено наказом особу відповідальну за експлуатацію артсвердловини № 5072; не розроблена посадова інструкція для відповідальної особи за експлуатацію свердловини; не проходження відповідальною особою спеціального навчання за рахунок роботодавця; не забезпечення проведення одного разу на рік генеральної перевірки свердловини, устаткування та усіх трубопроводів с записом до паспорту свердловини; невнесення до паспорту свердловини даних щодо ремонту свердловини та результатів перевірки та іспитів; відсутній графік планово-попереджувального ремонту споруджень та устаткування свердловини; не представлені протоколи вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування; не розроблена інструкція з охорони праці при виконанні робіт з прийому чи спуску електричних насосів в свердловинах.
Не погоджуючись з вказаним приписом Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області від 16 квітня 2014 року № 21, ТОВ «СП «Аквавінтекс» звернулось до суду першої інстанції з відповідним адміністративним позовом, в якому посилалось на протиправність та незаконність оскаржуваного припису та на незаконність проведеної відповідачем перевірки.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ТОВ «СП «Аквавінтекс», зважаючи на наступне:
Відповідно до статті 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 408/2011 (далі - Положення №408), Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України (Держгіпромнагляд України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра надзвичайних ситуацій України.
Держгірпромнагляд України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Основними завданнями Держгірпромнагляду України згідно Положення № 408 є, зокрема, реалізація державної політики у сфері промислової безпеки, охорони праці, здійснення державного гірничого нагляду, охорони надр, промислової безпеки у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, державного ринкового нагляду у межах сфери своєї відповідальності, а також внесення пропозицій щодо її формування; організація та здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законів та інших нормативно-правових актів з питань: промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, які відповідно до законодавства використовують найману працю; геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, а також використання і переробки мінеральної сировини.
Згідно Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
В поданому адміністративному позові ТОВ «СП «Аквавінтекс» посилалось на те, що планова перевірка товариства була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, що виразилось у неналежному повідомленні про її проведення та неналежному врученні акта перевірки керівнику підприємства.
З цього приводу встановлено наступне:
Згідно Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 року № 826 (далі - Положення) державний нагляд (контроль) здійснюється шляхом проведення посадовими особами Держгірпромнагляду України згідно з цим Положенням перевірок (обстежень) установ, підприємств, організацій, їх відокремлених підрозділів, філій, представництв, юридичних осіб, фізичних осіб, що використовують найману працю (далі - суб'єкти господарювання), у тому числі окремих виробничих об'єктів суб'єктів господарювання - виробничих цехів та дільниць, машин і механізмів, промислових майданчиків, інших відокремлених виробничих структурних підрозділів (далі - об'єкти перевірки).
Перевірки поділяються на планові та позапланові (п. 2.2 Положення).
Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку, посадовими особами Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області була проведена саме планова перевірка ТОВ «СП «Аквавінтекс».
П. 2.4 Положення передбачено, що планові перевірки здійснюються за графіками проведення перевірок відповідно до річних або квартальних планів Держгірпромнагляду України та його територіальних органів, їх структурних підрозділів, які затверджуються до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Згідно п 2.16 Положення повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкта господарювання за формою, наведеною у додатку 1 до цього Положення, або повідомлення про проведення планової перевірки виробничих об'єктів за формою, наведеною у додатку 2 до цього Положення, надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом чи телефонограмою або вручається особисто керівнику (уповноваженій особі) суб'єкта господарювання під підпис не пізніше ніж за десять днів до дня здійснення заходу.
У разі неповідомлення про проведення планової перевірки у вищезазначених випадках суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу (членів комісії) Держгірпромнагляду України до здійснення такої перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, проведення планової перевірки ТОВ «СП «Аквавінтекс» здійснювалось на підставі наказу від 18.03.2014 року № 110 та направлень на перевірку № 15/08-123 від 24.03.2014 року, 16.04.2014 року. Також в матеріалів справи наявне повідомлення на проведення планової перевірки ТОВ «СП «Аквавінтекс», згідно якого повідомлення про проведення перевірки було направлено 01.04.2014 року на електронну адресу товариства: akvavinteks@hotmail.com.
Позивач в ході судового розгляду справи заперечував отримання вказаного повідомлення.
Доказів повідомлення ТОВ «СП «Аквавінтекс» про проведення планової перевірки рекомендованим листом чи телефонограмою або вручення особисто керівнику (уповноваженій особі) суб'єкта господарювання під підпис не пізніше ніж за десять днів до дня здійснення заходу відповідачем не надано.
В свою чергу, відповідно 2.24. Положення № 826, не пізніше останнього дня перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами Держгірпромнагляду України (членами комісії), які здійснювали перевірку, та керівником суб'єкта господарювання або уповноваженою ним особою. Один примірник акта вручається керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі під підпис. Якщо керівник суб'єкта господарювання або уповноважена ним особа не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід'ємною частиною акта. У разі відмови керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи підписати акт посадова особа Держгірпромнагляду України вносить до такого акта відповідний запис. При цьому один примірник акта направляється суб'єкту господарювання рекомендованим листом, а на другому примірнику проставляються відповідний вихідний номер листа, яким було відправлено акт, та дата направлення. Другий примірник акта протягом трьох років зберігається у підрозділі Держгірпромнагляду України, що здійснював перевірку.
В даному випадку судом першої інстанції вірно встановлено, що акт перевірки позивачем отриманий поштою та зареєстрований 23.04.2014 року за вх. 113, однак, наявність відомостей, щодо відмови керівника товариства від підпису акту перевірки та його отримання, в ході розгляду справи не встановлено.
Таким чином, відповідачем по справі було допущено порушення порядку проведення планової перевірки. Проте, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що зазначене не є підставою для визнання дій та прийнятих за результатом перевірки рішень протиправними, зважаючи на те, що суб'єкт господарювання не скористався своїм правом, передбаченим законом та допустив перевіряючих для проведення контрольних заходів.
Що стосується порушень, встановлених Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Одеській області, та правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного припису, колегія суддів зазначає наступне:
Згідно Положення про Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 408 Держгірпромнагляд України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку видавати у визначеному порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов'язкові до виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків у сфері промислової безпеки, охорони праці, геологічного вивчення, використання, охорони надр та безпечної експлуатації об'єктів підвищеної небезпеки;
П. 2.25 Положення № 826 закріплено, що якщо під час здійснення перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) виявлено порушення, посадова особа Держгірпромнагляду України на підставі відповідного акта складає обов'язковий до виконання припис, форма якого наведена в додатку 4 до цього Положення.
Як зазначалось вище, в ході проведеної перевірки посадовими особами Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області було виявлено ряд порушень нормативно-правових актів з охорони праці, допущених ТОВ «СП «Аквавінтекс».
Так, Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області посилалось на порушення товариством ст. 49 Водного кодексу України в частині відсутності дозволу на спецводокористування.
Відповідно до ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані, зокрема, дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно із статтею 48 цього Кодексу спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.
Ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.
Дозвіл на спеціальне водокористування видається: Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за погодженням із Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.
Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді, погодженим з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства, - в разі використання поверхневих вод, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, - в разі використання підземних вод та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, - в разі використання водних об'єктів, віднесених до категорії лікувальних.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування затверджується Кабінетом Міністрів України.
У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. У разі настання маловоддя ці ліміти можуть бути зменшені спеціально уповноваженими державними органами без коригування дозволу на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування є платним.
Як передбачено ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. У разі необхідності строки спеціального водокористування може бути подовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового користування. Продовження строків за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2010 року Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області було видано ТОВ «СП «Аквавінтекс» дозвіл на спецводокористування № УКР 2249-А/Оде, термін дії якого сплив 16.11.2013 року (а.с. 65-66).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
В ході розгляду даної адміністративної справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що ТОВ «СП «Аквавінтекс» після закінчення дії дозволу на спецводокористування № УКР 2249-А/Оде не зверталось до уповноваженого органу з питання продовження дії вказаного дозволу, що підтверджено в судовому засіданні представником позивача.
В обґрунтування не звернення до відповідного органу державної влади за продовженням дії дозволу на спецводокористування позивач посилався на те, що Державне управління охорони навколишнього середовища в Одеській області, яке є уповноваженим органом з питань видачі та/або продовження дії дозволів на спецодокористування, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, починаючи з 27.03.2013 року перебуває в стані припинення.
Зазначений факт визнано судом першої інстанції об'єктивною причиною неможливості продовження підприємством дії дозволу та виконання пункту 1 оскаржуваного припису.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.
Згідно ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням державних органів, прийнятим у випадках, передбачених законом.
При цьому, ч. 2 зазначеної статті визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
В даному випадку, стосовно Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено інформацію саме про те, що вказана установа перебуває в стані припинення.
Згідно ст. 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Таким чином, до закінчення процедури припинення юридична особа, в даному випадку -Державне управління охорони навколишнього середовища в Одеській області, виконує відповідні функції органу виконавчої влади, покладені на нього чинним законодавством.
Доказів відмови зазначеного органу у продовженні дії дозволу на спецводокористування через наявність в Єдиному державному реєстрі запису про перебування в стані припинення позивачем надано не було.
Як вже зазначалось вище, ст. 50 Водного кодексу України передбачено, що продовження строків дії дозволу на спецводокористування здійснюється державними органами, що видали дозвіл саме за клопотанням заінтересованих водокористувачів.
Із відповідним клопотанням ТОВ «СП «Аквавінтекс» до Державного управління охорони навколишнього середовища в Одеській області не зверталось, що підтверджено представником позивача.
Таким чином, з 16.11.2013 року (закінчення дії дозволу на спецводокористування) ТОВ «СП «Аквавінтекс» здійснювало спеціальне водокористування без наявності відповідного дозволу, що є порушенням вимог ст. 49 Водного кодексу України.
Ще одним порушенням, виявленим в ході проведення перевірки було недотримання товариством вимог ст. 21 Кодексу України про надра, в частині відсутності спеціального дозволу на користування надрами.
Судом першої інстанції встановлено, що 11.08.2003 року між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області та АТВТ «Овідіопольський завод продовольчих товарів» було укладено договір оренди земельної ділянки.
11.08.2003 року відповідно до акту прийму-передачі земельної ділянки по договору оренди від 11.08.2003 року АТВТ «Овідіопольський завод продовольчих товарів» було передано в платне користування земельну ділянку площею 2,6313 га.
01.07.2004 року було укладено трьохсторонню додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003 року між Великодолинською селищною радою Овідіопольського району Одеської області, АТВТ «Овідіопольський завод продовольчих товарів» та ТОВ «СП «Аквавінтекс», відповідно до умов якої у зв'язку із зміною власника будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці були внесені зміни до договору оренди земельної ділянки від 11.08.2003 року.
З моменту укладення додаткової угоди від 01.0.2004 року, ТОВ «СП «Аквавінтекс» набуло права землекористувача земельної ділянки площею 2,6313 га, що знаходиться на території Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області по вул. Леніна, 126.
Заперечуючи проти вказаного порушення, ТОВ «СП «Аквавінтекс» посилалось на те, що товариство здійснює водозабір води для власних побутових потреб з артезіанської свердловини № 5072/7828 - 90.0 м (дебіт - 9.0 м3 /годину), максимально можливий забір води складає 216 м3 на добу, а тому, на думку позивача, в даному випадку у товариства відсутня необхідність отримання спеціального дозволу на користування надрами.
В свою чергу, згідно із статтею 19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
При укладенні угод про розподіл продукції надра надаються в користування на підставі угоди про розподіл продукції з оформленням спеціального дозволу на користування надрами та акта про надання гірничого відводу.
Користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 21 Кодексу України про надра передбачено, що надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно із статтею 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Отже, вказана стаття передбачає можливість для суб'єктів господарювання, що мають у власності або у користуванні земельні ділянки, добувати та використовувати підземні води без спеціального дозволу. При цьому, реалізація права землевласника та землекористувача видобувати підземні води можлива лише при сукупності умов, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.
Територіальне управління Держгірпромнагляду в Одеській області, в обґрунтування оспорюваного пункту припису щодо усунення порушення в частині відсутності спеціального дозволу на користування надрами, посилалось на те, що позивач використовував підземні води не лише на власні господарсько-побутові потреби, а й для виробничих потреб.
В ході розгляду справи було встановлено, що згідно звітів про використання води наданих товариством, обсяги забраної води з артезіанської свердловини в період з IV кварталу 2013 року по І квартал 2014 року не перевищили 300 кубічних метрів на добу, однак, при цьому, фактично товариство використовувало воду на виробничі потреби.
Спеціальний дозвіл у позивача на цей період був відсутній.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було встановлено, що товариство використовує підземні води не тільки для власних господарсько-побутових потреб, а й для виробничих, що підтверджується наявним в матеріалах справи дозволом на спецводокористування, виданим 30.11.2010 року, в якому в графі «ціль водокористування» зазначено - виробничі та госпобутові потреби, а також звітами про використання води.
Враховуючи зазначене колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що відповідачем було правомірно винесено припис в частині вказаного порушення, оскільки підприємство всупереч положенням ст. 23 Кодексу України про надра здійснювало водозабір для виробничих потреб без спеціального дозволу.
Також слід зазначити, що відповідно до п. 10 Висновку з еколого-гідрогеологічного аналізу умов використання підземних вод на водозаборі до погодження умов спецводокористування» від 16.11.2010 № 03/502, виданого Морською геолого-геофізичною експедицією Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища позивачу було погоджено умови спеціального водокористування в частині використання підземних вод з свердловини водозабору в кількості 102,6 м.куб./добу (27,2 тис.м.куб/рік) з водонасосного горизонту у верхньосарматських відкладах для господарсько-питного та виробничо-технічного водопостачання на термін 3 роки, за умови, що отримання водокористувачем протягом 2011 року спеціального дозволу на користування надрами (видобування підземних вод). Однак, зазначеної умови позивачем виконано не було.
Крім того, згідно вказаного Висновку, виданого Морською геолого-геофізичною експедицією Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища, у водокористувача TOB «СП «Аквавінтекс» є в користуванні Великодолинське родовище підземних вод (ділянка Аккаржа), наявність запасів підземних вод у цьому родовищі затверджено ДКЗ України, протокол № 800 від 23.12.2003.
В ході розгляду справи встановлено, що на балансі TOB «СП «Аквавінтекс» налічується 1 свердловина, яка використовується позивачем.
Згідно ст. 21 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен одержати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (далі - дозвіл).
Відповідно до п. 10 Додатку 2 до Порядку видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107, роботодавцеві необхідно отримати дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме - буріння, експлуатація та капітальний ремонт свердловин під час геологічного вивчення і розробки родовищ корисних копалин.
В свою чергу, позивачем у порушення вимог зазначеної статті не було отримано дозвіл Держгірпромнагляду на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме робіт, пов'язаних із експлуатацією свердловини № 5072 під час розробки Великодолинського родовища підземних вод.
Як встановлено перевіряючими в ході проведеної перевірки, у ТОВ «СП «Аквавінтекс» також відсутній план розробки (проект) Великодолинського родовища підземних вод, що є порушенням ст. 51 Кодексу України про надра.
Статтею 51 Кодексу України про надра визначено, що розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр.
Правила технічної експлуатації, проекти і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної сировини погоджуються користувачами надр з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, в частині додержання вимог законодавства про надра.
Як встановлено в ході розгляду справи, в користуванні позивача є Великодолинське родовище підземних вод (ділянка Аккаржа), де позивачем здійснюється добування корисних копалини з надр (води), однак, відповідний проект розробки, відповідно до ст. 51 Кодексу України не розроблений.
Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що в цій частині припис Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області також є обґрунтованим.
В свою чергу, що стосується пунктів 5-12 припису Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області від 16.04.2014 року № 21, зокрема, щодо усунення таких порушень, як: не призначення наказом особи відповідальної за експлуатацію артсвердловини № 5072; не розроблення посадової інструкції для відповідальної особи за експлуатацію свердловини; не проходження відповідальною особою спеціального навчання за рахунок роботодавця; не забезпечення проведення одного разу на рік генеральної перевірки свердловини, устаткування та усіх трубопроводів с записом до паспорту свердловини; невнесення до паспорту свердловини даних щодо ремонту свердловини та результатів перевірки та іспитів; відсутність графіку планово-попереджувального ремонту споруджень та устаткування свердловини; не представлення протоколів вимірювання опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування; не розроблення інструкції з охорони праці при виконанні робіт з прийому чи спуску електричних насосів в свердловинах, судом першої інстанції встановлено наступне:
- наказом ТОВ «СП «Аквавінтекс» № 1/а від 21.01.2014 року «Про дотримання вимог природоохоронного законодавства на підприємстві» (ар. с. 106) головного механіка ОСОБА_3 призначено відповідальним за експлуатацію артсвердловини № 5072.
- 21.04.2014 року ТОВ «СП «Аквавінтекс» було розроблено доповнення до посадової інструкції для відповідальної особи (головного механіка ОСОБА_3) (ар. с. 107).
- відповідальна особа ТОВ «СП «Аквавінтекс» - головний механік ОСОБА_3 пройшов навчання і перевірку знань, про що Чорноморським експертно-технічним центром Держгірпромнагляду України було видано посвідчення № 825/1 від 07.07.2014 року (ар. с. 108-109).
- ТОВ «СП «Аквавінтекс» розроблено графік планово-попереджувального ремонту споруджень та устаткування свердловин № 5072 на 2014 рік. (ар. с. 110).
Крім того, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Чорноморенергоспецмонтаж» проведено випробування електроустаткування і перевірка контуру захисного заземлення артсвердловини № 5072 та розроблені протокол опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування; протокол перевірки ізоляції силових проводок; протокол перевірки повного опору петлі фаза-нуль. (ар.с. 114-116).
Враховуючи все вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «СП «Аквавінтекс» та скасування припису № 21 від 16.04.2013 року, складеного Головним державним інспектором Територіального управління ДІН в БГДП за ОКПС Держгірпромнагляду в Одеській області Борисовим І.А. за результатами перевірки 16 квітня 2014 року.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що згідно п. 2.17 Положення про організацію та здійснення державного гірничого нагляду, державного нагляду (контролю) у сфері промислової безпеки та охорони праці в системі Держгірпромнагляду України, затвердженого Наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 11.08.2011 року № 826 під час проведення перевірок суб'єкт господарювання повинен надавати посадовій особі Держгірпромнагляду України, яка здійснює перевірку, всю необхідну інформацію, пояснення, довідки, матеріали з питань, що виникають під час перевірок.
Як вбачається з матеріалів справи, саме ненадання позивачем в ході проведення перевірки необхідних документів стало підставою для прийняття п. 5-12 пунктів оскаржуваного припису.
При цьому, судом першої інстанції не було звернуто уваги на те, що деякі порушення зазначені посадовою особою Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області в пунктах 5-12 припису були усунуті підприємством вже після прийняття вказаного припису. Так, проходження відповідальною особою спеціального навчання за рахунок роботодавця, розроблення протоколу опору розтікання на основних заземлювачах і заземленнях магістралей і устаткування, протоколу перевірки ізоляції силових проводок; протокол перевірки повного опору петлі фаза-нуль були здійснені вже після проведення перевірки та виявлення вказаних порушень.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції також звертає увагу на те, що в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «СП «Аквавінтекс» не заперечував того, що порушення, вказані у п.п. 5-12 оскаржуваного припису мали місце та в подальшому, вже після прийняття оскаржуваного припису були усунені підприємством.
Зазначене підтверджує правомірність прийняття Територіальним управлінням Держгірпромнагляду в Одеській області припису від 16.04.2014 року № 21.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення позовних вимог ТОВ «СП «Аквавінтекс».
Оскільки судом першої інстанції при повному встановленні фактичних обставин справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Територіального управління Держгірпромнагляду в Одеській області задовольнити.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2014 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Аквавінтекс» відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: А.В. Бойко
Судді: Т.М. Танасогло
О.В. Яковлєв