04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"10" лютого 2015 р. Справа№ 910/13225/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Власова Ю.Л.
суддів: Куксова В.В.
Станіка С.Р.
при секретарі судового засідання Вага В.В.
за участю представників:
від позивача: Могилевський В.Ю.;
від відповідача: Гордієнко Л.М., Косинський В.М.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. у справі №910/13225/14 (суддя Головіна К.І.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод»
до Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»
про визнання розділу 10 договору №720-227 від 21.10.2010р. недійсним та стягнення 3178042,93 грн.
Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом до Відповідача про визнання розділу 10 договору №720-227 від 21.10.2010 р. на ремонт судна т/х "Орель-4" недійсним та стягнення 3178042,93 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва №910/13225/14 від 13.11.2014р. у позові відмовлено повністю.
Рішення мотивовано тим, що діючим законодавством України передбачене безпосереднє право сторін за наявності відповідної арбітражної угоди передати підвідомчий господарським судам спір на вирішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, при цьому судом встановлено, що зміст арбітражної угоди, викладеній в розділі 10 договору, повністю відповідає нормам чинного законодавства України, зокрема вимогам Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", а тому твердження Позивача про невідповідність зазначеного розділу нормам чинного законодавства на підставі ст.203 ЦК України є необґрунтованими. Оскільки сторони уклали арбітражну угоду щодо розгляду всіх спорів між ними Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, яка не визнана судом недійсною, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача заборгованості та нарахованих матеріальних втрат в сумі 3178042,93 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом не враховано висновку Вищого господарського суду України, викладеного в постанові від 24.10.2011р. №10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», також суд невірно застосував норму ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», якою визначено перелік спорів, що підлягають розгляду в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. прийнято апеляційну скаргу у справі №910/13225/14 до провадження колегією суддів, розгляд скарги призначено на 20.01.2015р.
12.01.2015р. Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2015р. відкладено розгляд справи на 10.02.2015р.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:
21.10.2010р. між Позивачем та Відповідачем був укладений договір №720-227 відповідно до умов якого Відповідач розташував, а Позивач прийняв до виконання замовлення на ремонт судна т/х «ОРЕЛЬ-4», в обсязі узгодженому сторонами попередньою ремонтною відомістю.
Відповідно до п.10.1 договору будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним та не врегульований шляхом перемовин протягом 10 днів, підлягає передачі на розгляд та вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про третейські суди» цей Закон регулює порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Дія цього Закону не поширюється на міжнародний комерційний арбітраж.
Згідно з ст.2 Закону України «Про третейські суди» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні: третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про третейські суди» особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Згідно з ст.8 Закону України «Про третейські суди» постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: торгово-промислових палатах.
Згідно з ст.1 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» цей Закон застосовується до міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. До міжнародного комерційного арбітражу можуть за угодою сторін передаватися: спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об'єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб'єктами права України.
Згідно з ст.2 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» для цілей цього Закону "арбітраж" - будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України; "третейський суд" - одноособовий арбітр або колегія арбітрів.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними в зв'язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер, чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди. Арбітражна угода укладається в письмовій формі.
Згідно з ст.8 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
З наведеного вбачається, що норми Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» регулюють відносини вирішення спорів при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, спори підприємств з іноземними інвестиціями та їх спори з іншими суб'єктами права України. В свою чергу, норми Закону України «Про третейські суди» регулюють відносини вирішення третейськими судами спорів між особами, які виникають з цивільних чи господарських правовідносин.
Вказані норми не містять заборон Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України діяти, як міжнародний комерційний арбітраж, в порядку, передбаченому Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», так і вирішувати спори, як третейський суд, між особами, які виникають з цивільних чи господарських правовідносин, відповідно до процедур, визначених Законом України «Про третейські суди».
Враховуючи вищевикладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, що домовленість сторін про передачу спорів за договором на вирішення Міжнародному комерційному арбітражному суду при Торгово-промисловій палаті України не суперечать закону.
Відповідно до п.5 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Згідно з п.4.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України 17.09.2012р. №01-06/1258/2012 «Про деякі питання практики застосування Закону України "Про третейські суди» провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на п.1 ст.80 ГПК України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 ГПК України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то: у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім; у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною та не визнавалася недійсною, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК.
Як встановлено судом сторони уклали договір з арбітражним застереженням, відповідно до якого будь-який спір, що виникає за даним договором або у зв'язку з ним та не врегульований шляхом перемовин протягом 10 днів, підлягає передачі на розгляд та вирішення в Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідач подав клопотання про припинення провадження у справі з підстав, що справа має бути розглянута в указаному арбітражному суді. Місцевий господарський суд, що прийняв позов до розгляду, з'ясував, що є заперечення у Відповідача щодо розгляду спору господарським судом та не втратило чинності арбітражне застереження і з урахуванням викладеного дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення з Відповідача заборгованості та нарахованих матеріальних втрат в сумі 3178042,93 грн. з чим погоджується апеляційний суд.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Херсонський суднобудівний завод» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. у справі №910/13225/14 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2014р. у справі №910/13225/14 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 19.02.2015р.
Головуючий суддя Ю.Л. Власов
Судді В.В. Куксов
С.Р. Станік