ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.02.2015Справа №910/26987/14
За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про розірвання договору
Суддя Ярмак О.М.
Представники:
Від позивача: Денисюк В.В. за дов.
Від відповідача: Скора Ю.В. за дов.
Пред'явлені вимоги про розірвання договору № 320908 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.01.2011 року з 01.07.2014 року (з урахуванням заяви про зміну підстави позову, поданої 16.01.2015р.).
Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку із внесенням змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тоді як позивач не є теплопостачальною організацією та відповідно не може проводити діяльність з надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Таким чином, у зв'язку з істотною зміною обставин та неможливістю подальшого надання таких послуг відповідач просить розірвати Договір № 320908 на постачання теплової енергії у гарячій воді з 01.07.2014 на підставі ст. 607 та 652 Цивільного кодексу України.
20.01.2015р. та 03.02.2015р. у засіданнях суду оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України.
15.01.2015р. та 02.02.2015р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли відзив на позовну заяву та відзив на заяву про зміну підстав позову, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, посилаючись на те, що в порушення умов договору та вимог ст.ст. 188 ГК України, ст. 654 ЦК України, позивачем не дотримано процедуру розірвання господарського договору. Зазначає, що закон, на який посилається позивач, набув чинності 26.04.2014р., проте останній лист позивача (№ 029/53/5301 від 02.06.2014р. про продовження терміну дії спірного договору до 15.05.2015р., надійшов до відповідача в травні 2014р., тобто після набрання чинності вказаного закону. Крім того, відповідач зауважив, що на момент вирішення спору відсутні зміни у підзаконних нормативних актах з огляду на внесення змін до законів.
21.01.2015р. представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.
У судовому засіданні 03.02.2015р. представником позивача подано заперечення на відзив, в якому він пояснює, що позивач в порядку ч.2 ст. 188 ГК України звернувся до відповідача листами № 02/3694 та № 02/3695 від 22.08.2014р.з повідомленням про припинення дії (дострокового розірвання) укладеного між сторонами договору № 320908 від 12.01.2011 року на постачання теплової енергії у гарячій воді з 01.07.2014 року, у відповідь на вказану пропозицію ПАТ «Київенерго» визнав вказаний договір припиненим лише в частині здійснення постачання теплової енергії населенню та про неможливість припинення дії договору в частині споживачів власників (орендарів) нежитлових приміщень категорії: бюджетні організації, інші споживачі, творчі спілки, релігійні організації. Вказує, що неможливість виконання зобов'язань позивачем зумовлене у законодавчій забороні укладати із споживачами послуг договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без наявності дозвільних документів, що в розумінні ч.1 ст. 607 ЦК України, є істотною зміною обставин, а саме: фактичного набуття ПАТ «Київенерго» статусу виконавця послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
16.02.2015р. відповідач подав письмові додаткові пояснення по справі, в яких зауважує, що нормами чинного законодавства не передбаченого такого способу захисту права та інтересу, як визнання договору розірваним з конкретної дати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
12.01.2011 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (енергопостачальна організація), правонаступником якого є відповідач, та КП УЖГ Шевченківської районної у м.Києві ради (споживач), в подальшому перейменованого в КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" було укладено Договір № 320908 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, на умовах, передбачених цим договором.
Умовами п. 4.1 договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 30.05.2011 року.
Пунктом 4.9 договору сторони погодили, що договір припиняє своє дію в випадках взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення господарським судом; ліквідації однієї із сторін.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 4.2).
Як встановлено судом, КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" є підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва, створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, наданню послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконання цих послуг.
Позивач пояснив, що враховуючи необхідність забезпечення мешканців житлово-комунальними послугами з централізованого опалення та гарячого водопостачання він уклав з відповідачем спірний договір для постачання послуг кінцевим споживачам. Тобто, метою укладення договору було не безпосереднє споживання позивачем теплової енергії, а надання ним житлово-комунальних послуг як виконавцем кінцевим споживачам.
26 квітня 2014 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким було внесено зміни до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зокрема, статтю 19 було доповнено частиною 4, відповідно до якої виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Так само, було доповнено статтю 29 частиною 3, відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг".
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії є видами господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню.
Таким чином, оскільки позивач не здійснює діяльність з виробництва і постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання, не має необхідних дозвільних документів на провадження діяльності у сфері теплопостачання та, відповідно, не може бути виконавцем цих послуг з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії".
ПАТ «Київенерго», згідно з матеріалами, які наявні в справі, що також не заперечується відповідачем, є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води та має відповідну ліцензію на постачання теплової енергії.
За приписом частин 2-4 статті 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Судом встановлено, що листами № 02/3694 та № 02/3695 від 22.08.2014р. позивач звертався до відповідача з повідомлення про припинення дії договорів з 01.07.2014 року, у т.ч. укладеного між сторонами договору № 320908 від 12.01.2011 року на постачання теплової енергії у гарячій воді .
У відповідь відповідач листом № 029/53/8763 від 08.09.2014р. повідомив позивача, що враховуючи укладення між ПАТ «Київенерго» та КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» з 01.07.2014 договору про співпрацю виконавця послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води з балансоутримувачем під час надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання гарячої води і розмежування відповідальності, договори на постачання теплової енергії ( у т.ч. спірний договір) вважаються припиненими з 30.06.2014р. в частині здійснення постачання теплової енергії населенню (окрім споживачів категорій «бюджетні організації», «інші споживачі», «творчі спілки», «релігійні організації»), згідно з переліком житлових будинків, відповідно до додатку до договору.
Відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до частини 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем належним чином доведено існування істотної зміни обставин, що є підставою для розірвання Договору № 320908 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.01.2011р., оскільки при укладенні договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, так як сторони не могли передбачити відповідні законодавчі зміни та можливість бути виконавцем послуг з теплопостачання лише за умови наявності статусу теплопостачальної організації.
Зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, оскільки позивач позбавлений можливості надавати послуги з теплопостачання за відсутності відповідної ліцензії, отримання якої є правом, а не обов'язком позивача. З урахуванням того, що метою укладення договору було не безпосереднє споживання позивачем теплової енергії, а надання ним житлово-комунальних послуг як виконавцем кінцевим споживачам, виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б позивача того, на що він розраховував при його укладенні. Крім того, із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе позивач.
Заперечення відповідача щодо того, що з набуттям чинності Законом України від 10.04.2014р. «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води може бути не тільки ПАТ «Київенерго», а будь-яка інша організація, що має ліцензію на постачання теплової енергії, таким чином, відповідач не став автоматично виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ для усіх споживачів, не приймаються судом до уваги, оскільки ґрунтуються на невірному розумінні суті норм Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії», Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та не доводять відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору в судовому порядку.
Крім того, твердження відповідача про те, що на момент вирішення спору відсутні зміни у підзаконних нормативних актах з огляду на внесення змін до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є безпідставними, оскільки вказана обставина не може бути підставою для порушення законодавства та бездіяльності у питанні належного оформлення договорів зі споживачами житлово-комунальних послуг.
При цьому, судом враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Частиною 5 ст. 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір розірвано, договір вважається розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Тобто вказаними нормами не передбачено можливості надання зворотної сили розірванню договору. Відтак, при вирішенні спору про розірвання договору у господарського суду немає підстав визнавати його припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки розірвання договору.
Вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 16.11.11р. у справі №51/106-30/381.
Таким чином, вимоги позивача про розірвання спірного договору саме з 01.07.2014р. (до набрання чинності судовим рішенням в даній справі), суперечать нормам чинного законодавства.
Рішення господарського суду в такому випадку є юридичним фактом, з яким пов'язується настання правових наслідків, визначених статтею 653 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" в частині розірвання договору № 320908 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.01.2011р. саме з 01.07.2014р., у зв'язку з чим відмовляє в цій частині позову.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,-
Позов задовольнити частково.
1.Розірвати договір № 320908 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 12.01.2011р., укладений між КП УЖГ Шевченківської районної у м.Києві ради та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка змінила своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Київенерго".
2.В іншій частині позову відмовити.
3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5, код 00131305) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м.Київ, вул.М.Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) судовий збір в розмірі 609,00 грн. (шістсот дев'ять) грн. 00 коп.
Суддя О.М.Ярмак
Повне рішення складено 25.02.2015р.