ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.02.2015Справа №910/20508/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Во-Транс"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування"
про стягнення страхового відшкодування
Головуючий суддя Полякова К.В.
Суддя Босий В.П.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: Горбач І.В. (дов.№1039 від 02.08.2010)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Во-Транс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 порушено провадження у справі № 910/20508/14 та призначено розгляд справи на 16.10.2014 року.
15.10.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.
За наслідками судового засідання 16.10.2014, суд відклав розгляд справи на 06.11.2014, про що виніс відповідну ухвалу суду.
У судовому засіданні 06.11.2014 оголошено перерву до 13.11.2014 року.
12.11.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення по справі та від відповідача надійшли доповнення до відзиву.
За наслідками судового засідання 13.11.2014, у задоволення клопотання представників сторін, суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та оголосив перерву у судовому засіданні до 11.12.2014 року.
03.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача додаткові письмові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 призначено колегіальний розгляд справи у складі трьох суддів.
Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 11.12.2014 визначено для розгляду справи №910/20508/14 колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Полякова К.В., судді Босий В.П., Літвінова М.Є.
Відповідною ухвалою суду від 11.12.2014 справа №910/20508/14 прийнята вищезазначеною колегіє суддів до свого провадження та призначена до розгляду на 05.02.2015 року. Разом з тим, судом також зобов'язано надати Малиновський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області інформацію про стан кримінального провадження №12013170470005028, для повного та всебічного з'ясування обставин справи.
30.01.2015 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області надійшла відповідь із запитуваною інформацією.
У судове засідання 05.02.2015 представник позивача не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, проте причин неявки суду не повідомляв.
Представник відповідача у судове засідання з'явився, клопотання від 04.02.2015 про відкладення розгляду справи, надане ним через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва не підтримав та просив відмовити у задоволенні позову.
Згідно із п. 3.9.2 постанови Н 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник позивача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
14.06.2013 між Приватним акціонерним товариством «Альфа Страхування» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Во-Транс» (страхувальник) укладено Договір №067.0273030.006 добровільного страхування відповідальності експедитора при здійсненні перевезень вантажів наземним транспортом.
Предметом даного Договору є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з відповідальністю страхувальника при перевезенні вантажів на умовах Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 зі змінами та доповненнями, внесеними Протоколом від 05.07.1978(CMR) та при експедируванні вантажів тільки в межах України відповідно до чинного законодавства України.
Положеннями Договору, зокрема п.2.2. визначено, що страховими випадками є події внаслідок страхових ризиків, обраних страхувальником і зазначених у Договорі (п.2.2.1.Договору, у даному випадку), що відбулися у строк (п.5.4.Договору) і в місці дії Договору (п.3.Договору) та з настанням яких виникає зобов'язання страховика здійснити виплату страхового відшкодування.
За умовами п.2.2.1.Договору, на страхування приймається відповідальність експедитора за повну (часткову) втрату вантажу чи пошкодження вантажу відповідно до положень Конвенції КДПВ (CMR); положень чинного законодавства про транспортне перевезення відповідної країни; цивільного кодексу України - при здійснені страхувальником перевезень вантажів в межах України; стандартних умов надання послуг, затверджених організаціями експедиторів країни страхувальника; положень цього Договору, інших договорів або угод, щодо застосування яких надана письмова згода страховика.
Як вбачається із матеріалів справи, 15.03.2013 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Во-Транс» та Приватним підприємством «Індустріальні і дистриб'юторські системи» (замовник) укладено Договір на експедиторське обслуговування, за яким позивач, як експедитор, зобов'язується за плату та рахунок замовника виконувати чи організовувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу.
Пунктом 2.10. Договору передбачено, що експедитор гарантує належне виконання залученими ним перевізників обов'язків по перевезенню вантажу замовника. Експедитор несе відповідальність перед замовником за виконання перевізниками своїх зобов'язань.
Експедитор зобов'язується здійснювати перевезення у відповідності до Правил перевезення вантажу автомобільним транспортом в Україні, а також нести відповідальність за цілісність, збереження вантажу з моменту прийняття вантажу до перевезення від вантажовідправника до видачі його вантажоодержувачу. (п.2.4. Договору експедиторського обслуговування).
Так, відповідно до умов Договору, замовник - ПП «Індустріальні і дистриб'юторські системи» замовило перевезення мінеральної води у кількості 26280 штук та 26 штук піддонів із м.Одеси, вул.Аеропортовська, 9, до с.Тететрівка, вул.Кооперативна, 5, Житомирська область, про що оформлено 31.07.2013 товарно-транспортну накладну та акт прийому-передачі товару на відповідальне зберігання №ОД-П-0000003818 від 31.07.2013 р.
Надалі, як вбачається із матеріалів справи, вантаж до місця призначення не доставлено, а вивантажено, із письмових пояснень водія перевізника, - у м. Дніпропетровську 01.08.2013 року, у зв'язку із зміною представником експедитора маршруту.
За наслідком зазначеної події Малиновським РВ ОМУ ГМВС України в Одеській області розпочато досудове розслідуваннями із правовою кваліфікацією злочину ч. 3 ст. 190 КК України (2001 року), тобто, внаслідок заволодіння вантажем шляхом шахрайства, що спричинило збитки на загальну суму 236 852,00 грн.
06.07.2013 р. ПрАТ «Індустріальні та дистрибуційні системи» (замовник) звернулось до позивача (експедитора) із вимогою №328/14-ц про сплати суми компенсації вартості за втрачений вантаж у розмірі 236852,00 грн.
Вищезазначена сума, відповідно до вимоги замовника перерахована в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням №№579, 580, 581, 582, 583, 584, 585, 586, 587 від 16.08.2013 року.
07.08.2013 року позивач звернувся до відповідача з Листом про виплату страхового відшкодування у розмірі 236852,00 грн. відповідно до умов договору №067.0273030.006 від 14.06.2013 року, в наслідок настання, на його думку, страхового випадку.
Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, відповідач у Листі №0208.02/1 від 10.02.2014 року посилається на недотримання позивачем п. 6.1.15 и ) та н ) договору страхування. Аналогічні заперечення відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Нормами ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 1 Закону України "Про страхування" визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до ст. 16 вказаного Закону, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
В укладеному 14.06.2013 між позивачем та відповідачем у справі Договорі №067.0273030.006 сторонами досягнуто згоди щодо однієї із істотних умов договору страхування, а саме щодо переліку страхових випадків.
Приписами ст.26 Закону України "Про страхування", якими визначено підстави відмови страховика у здійсненні страхових виплат, додатково встановлено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Розділом 6 Договору страхування передбачено виключення зі страхових випадків і обмеження страхування, якщо збитки, втрати або витрати, пов'язані із перевезенням (експедируванням) вантажу, виникли внаслідок, зокрема, умислу або необережності страхувальника та/або їхніх представників, претензій, що виникли через видачу вантажу неправомірному одержувачу, порушень правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні від 14.10.1997 року, порушень водієм перевізника вимог (інструкцій) замовника перевезень (експедитора).
Підставами для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є відповідно до п. 11.1.6. договору страхуваннязаподіяння збитку в разі обставин зазначених у п. 6 цього договору, не підтвердження факту настання страхового випадку відповідним документом компетентного органу (п. 11.1.8 договору) та відповідно до п.11.1.10.Договору, ненадання страхувальником повного переліку документів, необхідних для виплати страхового відшкодування, як-то передбачено п.9.1. Договору.
Відтак, п. 9.1.4. Договору, сторони погодили, що документами компетентних органів, що підтверджують причини та факт настання події, яка спричинила збиток, згідно п.8.6.Договору, залежно від характеру збитку, зокрема, викрадення або інші протиправні дії третіх осіб, є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанова про закриття кримінального провадження або обвинувальний акт. Не вважаються протиправні дії третіх осіб такими, що відбулися, якщо кримінальне провадження закрито за відсутності встановленої події кримінального правопорушення або відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, окрім випадків закриття останнього з причин недостатнього розміру завданих потерпілій особі збитків.
Як вбачається із наданої до суду відповіді компетентного органу - Малиновського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області (вих.№31/21-в317 від 26.01.2015), досудове розслідування у кримінальному провадженні №12013170470005028 з правовою кваліфікацією ч.3. ст.190 КК України закрито на підставі п.2. ч.1 ст.284 КПК України, а саме у зв'язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, та станом на момент розгляду справи у суді не скасовано.
Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 627 цього кодексу встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.
Приписи ст. 629 ЦК України, які кореспондується із ст.526 ЦК України, визначають обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивачем належними та допустимими доказами не доведено факт настання страхового випадку із дотриманням погоджених сторонами умов договору страхування, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Во-Транс" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Альфа Страхування" про стягнення страхового відшкодування - відмовити повністю.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 05.02.2015 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 09.02.2015 року
Головуючий суддя К.В. Полякова
Суддя В.П. Босий
Суддя М.Є. Літвінова