Україна
Донецький окружний адміністративний суд
12 лютого 2015 р. Справа №805/4/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2
час прийняття постанови:
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
при секретарі судового засідання Широбокові І.В.
за участю представників сторін:
від позивача - Можарова З.М. - довір. від 16.1.2015 року б/н
від відповідача - Колеснікова О.М. - довір. від 03.04.214 року № 1333/10-05-14-10-102-1, Перунов Д.А. - довір. від 10.02.2015 року № 673/05-14-1-13-5, Венька О.В. - довір. від 10.02.2015 року № 674/05-14-1-13-5
розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Керампром»
до відповідача Костянтинівської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Приватне акціонерне товариство «Керампром» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Костянтинівської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0001162201-2995 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 1480494 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 986996 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 493498 грн. та податкового повідомлення - рішення від 24.07.2014 року № 0001152201-2996 про збільшення суми грошового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 617629 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 411753 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 205876 грн. 50 коп.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, приймаючи податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством.
Вказує на неправомірність висновку відповідача про порушення товариством п. 39.1, 39.11, 39.15 ст. 39, п.п. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України щодо заниження ціни, оскільки ПрАТ «Керампром» здійснювало реалізацію суміши глин відповідно до контрактів та застосовувало договірну ціну, яка виходить з кон?юктури ринку.
Зазначає, що факт перевезення ТМЦ підтверджений первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та правила перевезення вантажів не регулюють питання ведення податкового обліку.
Вказує на те, що згідно договору оренди земельна ділянка входить до меж кар?єру та використовується товариством у власній господарській діяльності згідно плану горних робіт.
В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються, прийняті в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.
Зазначає, що в порушення п. 39.1, 39.11, 39.15 ст. 39, п.п. 153.2.1, 153.2.3 п. 153.2 ст. 153 Податкового кодексу України позивач занизив суму доходу в розмірі 5194713 грн. внаслідок реалізації суміші глини нерезидентам за цінами, нижчими за звичайні.
Вказує на порушення позивачем норм п. 138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо включення до складу валових витрат суми витрат, які не підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, а саме, товарно - транспортними накладними, оскільки, як зазначає відповідач, у товарно - транспортних накладних, наданих під час перевірки, відсутні відмітки про вид перевезень, супровідні документи, серії та номери довіреностей, маса брутто перевезень, відмітка про прийняття ТМЦ, ПІБ водіїв та осіб, які приймали товар, та, крім того, як зазначає відповідач, транспортні засоби, які використовувались для перевезення вантажу, не мають технічної можливості для таких перевезень.
Крім того, наполягає на тому, що в порушення вимог п.п.138.10.4 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України ПрАТ «Керампром» включило до складу валових витрат витрати з нарахованої орендної плати за земельну ділянку, яка не використовувалась у господарській діяльності.
Представник позивача у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позовну заяву задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти доводів позовної заяви заперечували, просили в задоволені позовної заяви відмовити з підстав, викладених в запереченнях.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заперечень, заслухавши представників сторін, суд встановив.
ПрАТ «Керампром» зареєстроване в якості юридичної особи 17.02.1997 року, включене до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (ЄДРПОУ 24655289), місцезнаходження: 85171, Донецька область, Костянтинівський район, с. Артемівка, буд. 2 (т. 1 - а.с. 189 - 19).
В період з 29.05.2014 року по 19.06.2014 року Костянтинівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року Приватного акціонерного товариства «Керампром» , за результатами якої складений акт від 26.6.2014 року № 223/05-14-22-01-2465589 (т. 1 а.с. - 106 - 188).
Під час перевірки податковим органом встановлені порушення ПрАТ «Керампром» вимог Податкового кодексу України, зокрема:
- пунктів 39.1, 39.11, 39.15 статті 39, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПрАТ «Керампром» занижена сума доходів за 2013 рік на загальну суму 5194713 грн., внаслідок реалізації суміші глини нерезидентам за цінами нижчими за звичайні;
- пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України ПрАТ «Керампром» до складу витрат безпідставно включена сума витрат, яка не підтвердженаі відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку на загальну суму 1846809 грн., у тому числі: за 2012 рік - на 379621 грн., за 2013 рік - на 1467188 грн.;
- підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України ПрАТ «Керампром» до складу витрат включені витрати з нарахованої орендної плати за земельну ділянку, яка не використовувалась у господарській діяльності на загальну суму 266334 грн., у тому числі: за 2012 рік - на 133167 грн., за 2013 рік - на 133167 грн.
На підставі акту перевірки податковим органом винесені податкові повідомлення-рішення:
- від 24.07.2014 року № 0001162201-2995 про донарахування ПрАТ «Керампром» суми податку на прибуток в розмірі 986996 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 493498 грн.;
- від 24.07.2014 року № 0001162201-2996 про донарахування ПрАТ «Керампром» суми податку на прибуток в розмірі 411753 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 205876 грн. 50 коп.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, ПрАТ «Керампром» (Продавець) уклало контракт з компанією «Нортгейт ГмбХ» (Швейцарія) (Покупець) від 26.02.2013 року № NG-01/13 на поставку сумішей вогнетривких глин марок СВ 2-1, СВ 3-1, СВ 3-3, СВ 4-1, в кількості і за цінами у відповідності до додатку № 1 до контракту, згідно якого поставка здійснюється на умовах FOB (вільно на борту судна) в порту Маріуполь (т. 1 - а.с. 96 - 104, 105).
Згідно додатку № 1 до контракту «Специфікація продукції, яка підлягає поставці фірмі «Нортгейт ГМбХ» у 2013-2014рр.» встановлена ціна за тонну ФОБ порт Маріуполь навалом, у розмірі 30,0 дол. США незалежно від марки глини (41042 Fiorano Modenese) (т. 1 - а.с. 105).
Крім того, ПрАТ «Керампром» укладений контракт з нерезидентом B.V. WEST-EAST CHEMICAL TRADING LSMSTED (Кіпр) від 03.01.2012 року № ВV-12/01 на поставку сумішей вогнетривких глин марок СВ 2-1, СВ 3-1, СВ 3-3, СВ 4-1, в кількості і за цінами у відповідності до додатку № 1 до контракту, поставка здійснюється на умовах FOB (вільно на борту судна) порт Маріуполь (т. 1 - а.с. 85 - 94).
У додатку № 1 до контракту «Специфікація продукції, яка підлягає поставці фірмі B.V. WEST-EAST CHEMICAL TRADING LSMSTED у 2012-2013рр.» встановлена ціна за тонну ФОБ порт Маріуполь навалом, дол. США у розмірі СВ 2-1 - 28 дол. США, СВ 3-1, СВ 3-3, СВ 4-1 - 27,50 дол. США. Згідно з змінами до договору від 15.04.2013 № 2 до контракту від 03.01.2012 № ВV-12/01 ціна за тонну ФОБ порт Маріуполь навалом, у розмірі 30,0 дол. США (т. 1 а.с. 95, 84).
На виконання умов контракту, укладеного з нерезидентом компанією «Нортгейт ГмбХ» (Швейцарія), ПрАТ «Керампром» реалізувало у березні та серпні 2013 року суміш глини вогнетривкої у кількості 25503,68 тон на суму 6 115 528 грн. за ціною 30 дол. США за тонну або 239 грн. 79 коп. за тонну та у травні 2013 року компанії B.V. WEST-EAST CHEMICAL TRADING LSMSTED (Кіпр) 20817,48 тн. на суму 3 054 124 грн. 90 коп., за ціною 30 дол. США за тонну або 239 грн. 79 коп. за тонну.
Висновок про реалізацію позивачем ТМЦ за цінами, нижчими за звичайні, зроблений податковим органом на підставі висновків за результатами експертизи та оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів у сировині та виробах, колекцій мінералів, гірських порід, мінеральних речовин, а також культурних цінностей Державного гемологічного центру України Міністерства фінансів України за березень, травень, серпень 2013 року, згідно яких:
- висновок від 14.03.2013 року № 430349-Д: оціночна вартість, визначена експертизою на підставі контракту від 26.02.2013 року № NG-01/-13, Інвойсу від 14.03.2013 року № 1, сертифікату якості від 14.03.2013 року № 1, ціна суміши вогнетривких глин складає 4,0 дол.США;
- висновок від 20.08.2013 року № 4308117-Д: ціна суміші глини СВ 3-1 за контрактом від 26.02.2013 року № NG-01/-13 визначена у розмірі 43,0 дол. США за 1 т.;
- висновок від 23.4.2013 року № 4304124-Д; ціна суміши з вогнетривких глін за контрактом від 03.01.2012 року № BV складає 49,00 дол.США.
Судом, також, встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, ПрАТ «Керампром» згідно договорів на перевезення вантажів отримало послуги від ПП ОСОБА_6 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_1), ПП ОСОБА_7 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_2), ПП ОСОБА_8 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3), ПП ОСОБА_9 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_4), ПП ОСОБА_10 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_5), ПП ОСОБА_11 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_6) (т. 1 - а.с. 25 - 83).
Висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства зроблений відповідачем у зв?язку з відсутністю у наданих копіях товарно-транспортних накладних відсутні відмітки про «Вид перевезень», «Супровідні документи», серія та № довіреності, за якою здійснювався відпуск товару, «Маса брутто, тн. для перевезення», «Прийняв водій/експедитор» (про прийняття водієм/експедитором товару - відсутнє ПІБ особи (водія), яка прийняла товар»), «Маса брутто, тн. для здавання», «Здав водій/експедитор» (здавання водієм/експедитор товару - відсутнє ПІБ особи, яка прийняла вантаж), «Вантаж одержав» - відсутня посада та ПІБ особи, яка одержала вантаж (посада, ПІБ вантажоодержувача), відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції та невідповідності технічним можливостям транспортних засобів.
Крім того, як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, ПрАТ «Керампром» наданий Державною службою геології та надр України спеціальний дозвіл на користування надрами від 04.10.2006 року № 4041 для видобування вогнетривких та тугоплавких глин придатних для вогнетривких та керамічних виробів на родовищі Видне, що знаходиться за адресою: Донецька область, Костянтинівський район, 2 км на північ від с. Русин Яр, площею 40,3 га.
Розпорядженням Донецької обласної державної адміністрації від 15.07.2008 року № 343 ПрАТ «Керампром» затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки родовища «Видне» на території Новоартемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області (т.1 - а.с. 12).
Згідно розпорядження голови райдержадміністрації Беленця В.І від 03.09.2007 року № 426 земельна ділянка, яка перебуває в оренді згідно з договором оренди земельної ділянки від 06.02.2006 року № б/н для ведення підсобного сільського господарства перевести для розташування кар'єру по видобуванню вогнетривких та тугоплавких глин родовища «Видне» та змін до договору оренди земельної ділянки від 13.08.2008 року № 040815700004, укладеного між Костянтинівською районною державною адміністрацією (Орендодавець),та ЗАТ "Керампром" (Орендар), - Орендодавець передає, а Орендар приймає земельну ділянку загальною площею 47,24 га, яка розташована на території Новоартемівської сільської ради, Костянтинівського району. Земельна ділянка передається в оренду строком на 20 років для розташування кар'єру. Розмір орендної плати - 7% від нормативної грошової одиниці площі ріллі по Донецькій області.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, згідно з наданим податковим звітом з земельного податку ПрАТ «Керампром» нарахувало суму орендної плати за землю загальною площею 47,24 га за 2012 рік в розмірі 246489 грн., за 2013 рік - в розмірі 246489 грн. та на зазначені суми сформувало витрати з податку на прибуток за 2012 та за 2013 роки.
Згідно листа від 25.06.2014 року № 137 ПрАТ «Керампром» повідомило Костянтинівську ОДПІ, що згідно з проектними потужностями для добування глини в обсязі 200т.т./рік залишок площі кар'єру в контурі земельного відведення 21,84 га буде відпрацьовано за 9 років.
У зв?язку з наведеним податковим органом зроблений висновок, що за 2012-2013 роки ПрАТ «Керампром» неправомірно включило до складу валових витрат суми, сплачені у вартості орендної плати за земельну ділянку, яка не використовувалась у власній господарській діяльності.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення, оскільки вважає їх такими, що прийняті з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством України з питань оподаткування.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до п.п. 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є органи державної податкової служби.
Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п. 15.1. Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків.
Таким чином, на позивача у справі покладений обов'язок щодо складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків.
Суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 39.1, 39.11, 39.15 статті 39, підпунктів 153.2.1, 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України щодо заниження суми доходів за 2013 рік на загальну суму 5194713 грн., внаслідок реалізації суміші глини нерезидентам за цінами нижчими за звичайні, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 39.1 статті 39 Податкового кодексу України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3-39.4 цієї статті.
Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:
а) бартерних операцій;
б) операцій з пов'язаними особами;
в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;
г) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 39.15 статті 39 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.
Визначені із застосуванням звичайних цін база, об'єкт оподаткування та інші показники податкового обліку використовуються органами державної податкової служби для проведення розрахунку податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності за результатами проведення перевірки.
Відповідно до підпункту 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).
Згідно з підпунктом 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які:
не є платниками цього податку;
сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток.
Згідно п.п. 14.1.71 п. 14.1 ст.14 Подакового кодексу України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем, у спірних взаємовідносинах позивач здійснював реалізацію суміші глин відповідно до контрактів, укладених з компанією «Нортгейт ГмбХ» (Швейцарія) та компанією B.V. WEST-EAST CHEMICAL TRADING LIMETED.
Суд вважає помилковим посилання податкового органу на висновки Державного гемологічного центру України, оскільки ні Законом України «Про державне регулювання видобутку, виробництва та використання дорогоцінних металів та дорогоцінних каменів та контроль за операціями з ними», ні Положенням про Державний гемологічний центр України, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 19.07.2004 року № 465 Державному гемологічному центру не надано повноважень щодо визначення звичайної ціни на сировину - суміш глин, яка є спірною у спорі, що розглядається.
Крім того, згідно п.п.14.1.228 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, яка була чинною на час спірних взаємовідносин, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, податковим органом договори на реалізацію продукції, укладені позивачем з контрагентами не аналізувались, механізми ціноутворення, що застосовані у цих договорах, не досліджувались, розрахунків звичайної ціни, яка б мала бути застосована позивачем при проведенні спірних операцій, не проводились.
Враховуючи наведене, суд вважає факти заниження ціни реалізації недоведеними.
Суд вважає, також, помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України щодо включення ПрАТ «Керампром» до складу витрат суми витрат, яка не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, з наступних підстав.
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України передбачено, зокрема, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України для визначення (розрахунку) об'єкта оподатковування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів і витрат з урахуванням положень цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно ст. 1 цього Закону господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до статті 4 вказаного Закону бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на основних принципах, серед яких превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно частини 1 статті 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно ч. 1 ст. 11 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність підприємства складається на підставі даних бухгалтерського обліку і підписується керівником і бухгалтером підприємства.
Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ і суб'єктів малого підприємництва) складається з: балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до звітів.
З аналізу норм статті 44 Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» вбачається, що товарно - транспортна накладна не включена до переліку документів, які підтверджують дані, визначені у податковій звітності, на підставі яких платник податків повинен вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподатковування.
До матеріалів справи приєднані копії документів, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій (договори на надання транспортних послуг, акти приймання - передачі виконаних робіт, товарно - транспортні накладні).
Крім того, під час розгляду справи відповідач обставину здійснення перевезень вантажів позивача не заперечував.
Щодо висновку про порушення позивачем вимог підпункту 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, суд враховує наступне.
Підпунктом 138.10.4 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу інших витрат включаються інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право особа, які згідно із законодавством фінансуються за рахунок коштів підприємств, установ, організацій в обов'язковому порядку, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, користування земельною ділянкою здійснюється позивачем на підставі договору оренди землі від 13.08.2008 року, укладеному між ПрАТ «Керампром» та Костянтинівською райдержадміністрацією, відповідно до якого ПрАТ «Керампром» прийняло у платне строкове використання земельну ділянку площею 47,24 га для розташування кар'єру з видобування вогнетривких та тугоплавких глин.
Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Стаття 791 Земельного кодексу встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав і передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Цією ж статтею передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі, а земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Як зазначалось раніше, основною діяльністю позивача є видобуток каолінових глин, призначення земельної ділянки встановлене договором оренди та розпорядженням Донецької облдержадміністрації від 15.07.2008 року № 343 «Про передачу земельної ділянки в оренду ЗАТ «Керампром» та згідно з проектними потужностями для добування глини в обсязі 200т.т./рік залишок площі кар'єру в контурі земельного відведення 21,84 га буде відпрацьовано за 9 років.
Враховуючи наведене, суд вважає помилковим висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства в цій частині.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства з питань оподаткування та прийняття податкових повідомлень - рішень, які оскаржуються, в розумінні зазначеної норми Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Пунктом 1 частини 2 зазначеної норми Закону визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність рішення органу владних повноважень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення - рішення - скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст. 2, ст. 7 - 15, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Керампром» до Костянтинівської об?єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0001162201-2995 та податкового повідомлення - рішення від 24.07.2014 року № 0001152201-2996 - задовольнити повністю.
Податкове повідомлення-рішення від 24.07.2014 року № 0001162201-2995 про збільшення Приватному акціонерному товариству «Керампром» суми грошового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 1480494 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 986996 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 493498 грн. - визнати протиправним та скасувати.
Податкове повідомлення - рішення від 24.07.2014 року № 0001152201-2996 про збільшення Приватному акціонерному товариству «Керампром» суми грошового зобов?язання з податку на прибуток в сумі 617629 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 411753 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 205876 грн. 50 коп. - визнати протиправним та скасувати.
Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Керампром» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 487 грн. 20 коп.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 12.02.2015 року проголошений повний текст постанови.
Суддя Давиденко Т.В.