іменем україни
18 лютого 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Колодійчука В.М.,
суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.І., Фаловської І.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року,
У червні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 03 січня 2008 року із ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит у розмірі 3 тис. грн зі сплатою 24 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевою датою повернення, що відповідає строку дії картки. Позичальник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував, унаслідок чого виникла заборгованість, яка за розрахунком банку станом на 14 травня 2014 року, склала 18 108 грн 01 коп.
У звґязку з цим позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені ним судові витрати.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 16 липня 2014 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 204 грн 53 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 8 999 грн 53 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить змінити рішення суду апеляційної інстанції, стягнути з відповідача заборгованість по комісії у сумі 7 770 грн та суму штрафних санкцій у розмірі 1 238 грн 48 коп., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що із суми заборгованості, яку просить стягнути позивач, слід відрахувати суму, стягнуту судовим наказом, а у задоволенні вимог про стягнення комісії та штрафів слід відмовити з підстав, передбачених ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Скасовуючи рішення районного суду, апеляційний суд зазначив, що з відповідача підлягає стягненню відсотки за весь період користування кредитними коштами, та зазначив про безпідставність застосування судом першої інстанції положень ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки комісія та штрафи, які просить стягнути позивач, не підлягають стягненню за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора.
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судом установлено, що 03 січня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір, за яким йому надано кредит у розмірі 3 тис. грн зі сплатою 24 % річних на суму залишку заборгованості, з кінцевою датою повернення, що відповідає строку дії картки.
Умови договору ОСОБА_5 належним чином не виконувалися, унаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком банку, складає 18 108 грн 01 коп., з яких: 16 769 грн 53 коп. - різниця між поточною заборгованістю та сумою, стягнутою судовим наказом; 500 грн - штраф (фіксована частина); 838 грн 48 коп. - штраф (процентна складова).
Судовим наказом Овруцького районного суду Житомирської області від 27 листопада 2008 року з ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 2 249 грн 34 коп. та заборгованість по відсотках за користування кредитом у сумі 537 грн 64 коп.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно абзаців 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст. 599-601, 604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України.
У п. 8.6 Умов та правила надання банківських послуг визначено, що при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5 % від суми позову (а. с. 13-18).
Крім того, згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_5, банком також було нараховано комісію за користування кредитом у розмірі 7 665 грн відповідно до п. 5.5.1. Правил користування платіжною карткою.
Пунктом 5.5.1. Правил користування платіжною карткою передбачено, що за несвоєчасне виконання боргових зобов'язань держатель картки сплачує відсотки по збільшеній відсотковій ставці чи додаткову комісію, розміри яких встановлюються Тарифами.
Разом з тим, зазначені Тарифи у матеріалах справи відсутні, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, характер правовідносин, що виник між сторонами, та правова норма, яка підлягає до застосування для їх вирішення апеляційним судом не встановлена, судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 серпня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В.М. Колодійчук
судді:М.К. Гримич
В.С. Висоцька
О.В. Умнова
І.М. Фаловська