24 лютого 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/4051/14
08 год. 44 хв.
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гомельчука С.В.,
при секретарі: Корнієнко Я.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - Радіонової В.Є.,
представника третьої особи - Смикова В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Херсонського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України про зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання позивачу службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому за клопотанням позивача Управління було замінено на належного відповідача - Комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (далі - відповідач, Комісія) та змінено позовні вимоги наступним чином: визнати рішення Комісії, що оформлено протоколом № 77 від 22 травня 2013 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні службової квартири за адресою : АДРЕСА_1 , протиправним та скасувати його, а також зобов'язати відповідача прийняти рішення, яким погодити надання позивачу квартиру за вказаною адресою. До розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України (далі - третя особа).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має приватизовану квартиру у м. Миколаїв, яку він отримав від Міністерства оборони України. В 2006 році позивач був переведений до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 в м. Херсон на посаду начальника штабу бригади, де ним було написано рапорт на отримання службового житла. Рішенням відповідача від 22 травня 2013 року (протокол №77) в розподілі службового житла за адресою: АДРЕСА_1 йому було відмовлено в зв'язку з наявністю приватизованого житла в м. Миколаїв. При цьому відповідачем не взято до уваги абзац 10 пункту 3.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, який надає йому право на отримання службового житла при наявності постійного житла в іншому населеному пункті.
В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали і просили їх задовольнити.
Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надав, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями від 23 грудня 2014 року, 22 січня та 06 лютого 2015 року, а також оголошенням в республіканській газеті "Урядовий кур'єр" від 23 грудня 2014 року.
За ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідмленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу без присутності представника відповідача.
Представник третьої особи з адміністративним позовом не погоджується, суду пояснив, що прийняте відповідачем рішення від 22 травня 2013 року про відмову ОСОБА_1 в розподілі службового житла є законним і обґрунтованим, оскільки позивач має приватизовану квартиру в м. Миколаєві, отриману від МО України. Для отримання службового житла в м. Херсоні в порядку, визначеному Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей житловими приміщеннями, позивач повинен реприватизувати і здати раніше отриману квартиру.
Заслухавши пояснення позивача, представників позивача в третьої особи, дослідивши письмові докази та вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Наказом Міністра оборони України № 354 від 08 липня 2010 року затверджено Положення про комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України (далі- Положення). Комісія в своїй діяльності керується Конституцією України, Житловим кодексом Української РСР , Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими актами житлового законодавства України (п.2 Положення).
Відповідно до п.3 Положення Комісія розглядає списки розподілу (надання) постійної (службової) житлової площі військовослужбовцям гарнізону та приймає рішення щодо законності та обґрунтованості надання житла військовослужбовцям (у тому числі службового житла та повторного заселення) та його перерозподілу. Пунктом 8 Положення передбачено, що під час засідання Комісії ведеться протокол, який підписується головою та членами комісії. Комісія є самостійним колегіальним органом, який підзвітний Міністру оборони України (п.11 Положення).
Отже, Комісія є суб'єктом владних повноважень в розумінні ст.3 КАС України, і даний спор пов'язаний з оскарженням її рішення, яке винесено в процесі проходження позивачем публічної служби, тому даний спір є предметом розгляду в Херсонському окружному адміністративному суді.
Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей регулює Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (ч.1 ст.12 Закону).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 має приватизовану квартиру у м. Миколаєві, яку він отримав від Міністерства оборони України, як постійне житлове приміщення. Власниками квартири, окрім позивача, є ОСОБА_2 , 1995 року народження та ОСОБА_3 , 2001 року народження. В 2006 році позивач був переведений до нового місця служби у військову частину НОМЕР_1 в м. Херсоні на посаду начальника штабу бригади, де ним було написано рапорт на отримання службового житла, оскільки в м. Херсоні він житла не мав.
Питання забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України службовим житлом вирішується діючим житловим законодавством України, в тому числі Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою Наказом МОУ № 737 від 30 листопада 2011 року (далі- Інструкція).
Розділом ІІІ Інструкції визначено порядок забезпечення службовими жилими приміщеннями.
Згідно п.3.2. Службові жилі приміщення надаються військовослужбовцям за місцем проходження ними військової служби за рішенням начальника гарнізону…
Список розподілу службової житлової площі у гарнізоні розробляється квартирно-експлуатаційним відділом (КЕВ) району на підставі пропозицій командирів військових частин.
Командири військових частин надають пропозиції щодо розподілу службового житла до КЕВ району з врахуванням рішень загальних зборів військовослужбовців військової частини, що перебувають на квартирному обліку, на яких розглядаються кандидатури військовослужбовців, що подали рапорти на отримання службового житла.
Після погодження головою гарнізонної житлової комісії та проведення правової експертизи помічником начальника гарнізону з правової роботи Список розподілу службової житлової площі затверджується начальником гарнізону.
Після затвердження (погодження) Список розподілу службової житлової площі разом з першими примірниками облікових справ подається керівником КЕВ району на перевірку до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (ГКЕУ).
У разі непогодження ГКЕУ ЗС України пропозицій про надання військовослужбовцю службового житла начальник гарнізону після отримання письмового повідомлення про відмову від ГКЕУ ЗС України повинен переглянути пропозиції та надати іншу кандидатуру для затвердження її у встановленому порядку або письмове обґрунтування попереднього рішення.
Після перевірки у ГКЕУ ЗС України Списки розподілу службової житлової площі розглядаються Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України.
Рішення (пропозиції) Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України є остаточними і обов'язковими для розгляду начальником гарнізону, керівником квартирно-експлуатаційного органу, головою гарнізонної житлової комісії та командиром військової частини, установи, організації.
Список розподілу службової житлової площі, погоджений Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України, повертається ГКЕУ ЗС України разом із завіреною копією протоколу засідання Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах ЗС України до гарнізону.
Як встановлено судом, позивачем погоджено розподіл службового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на загальних зборах військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (протокол №1 від 04 квітня 2013 року), засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (протокол №2 від 23 січня2013 року) та засідання житлової комісії Херсонського гарнізону (протокол №10 від 10 січня2013 року).
17 квітня 2013 року Комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України було погоджено розподіл позивачу службової квартири за вказаною адресою та в протоколі Комісії від 17 квітня 2013 року № 69 зроблено запис: "Погоджено, оформити документи після фактичної здачі попередньої квартири".
Після повторного погодження документів, Комісію з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України прийнято рішення про відмову в розподілі службового житла ОСОБА_1 через наявність приватизованого житла. Рішення оформлено протоколом № 77 від 22 травня 2013 року.
Проте, у вказаному рішенні відповідач не послався на жодну норму діючого житлового законодавства, яка б вказувала на відмову в розподілі службового житла ОСОБА_1 з зазначених підстав.
Згідно абзаців 1, 2 пункту 3.1 Інструкції військовослужбовці та члени їх сімей, які проживають разом із ними, за відсутності в них за місцем проходження служби житла мають право на отримання службових жилих приміщень. Надання службових жилих приміщень військовослужбовцям та членам їх сімей провадиться після здачі ними жилої площі, яку вони займали за попереднім місцем служби (навчання).
Разом з тим, абзацом 10 пункту 3.1 Інструкції передбачено, що право на отримання службового житла мають також військовослужбовці, які отримали від МО України постійне житло в іншому населеному пункті, а після переміщення до нового місця служби вважаються такими, що потребують поліпшення житлових умов, та виконали вимоги, передбачені пунктом 9.8 розділу IX цієї Інструкції. Згідно п.9.8. Інструкції у разі якщо військовослужбовець отримав житло для постійного проживання та переведений до нового місця служби в інший населений пункт, це житло бронюється за ним на весь час проходження військової служби незалежно від дати отримання цього житла (крім випадків, коли військовослужбовець здав житло для постійного проживання до КЕВ (КЕЧ) району у двомісячний строк з дня переведення до нового місця служби).
Отже, абзацом 10 пункту 3.1 Інструкції не передбачено отримання службового житла за умови здачі постійного житла з попереднім місцем служби. До того ж, квартира позивача в м. Миколаєві приватизована і дві третини її належать дітям позивача, в тому числі одному неповнолітньому.
Суд не бере до уваги твердження представника третьої особи, який пояснив, що згідно з рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 07 жовтня 2013 року шлюб між ОСОБА_1 та його дружиною було розірвано і позивач не мав права претендувати на отримання трикімнатної службової квартири, оскільки рішення Комісії було прийнято до винесення вказаного рішення суду.
Суд також не погоджується з позицією представника третьої особи щодо можливості і необхідності реприватизації і здачі квартири позивача, розташованої в м. Миколаєві, так як ця процедура може завдати шкоду майновим правам і інтересам його дітей, в тому числі і неповнолітнього сина.
Згідно з ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статтею 6 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зауважує, що виявлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених у ч.3 ст.2 КАС України критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача від 22 травня 2013 року щодо відмови ОСОБА_1 в розподілі службового житла, оскільки воно прийнято необґрунтовано та безпідставно.
При цьому, з урахуванням дискреційних повноважень Комісії, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача вжити заходів щодо усунення порушень законодавства і розглянути питання про розподіл службового житла позивачу в порядку, визначеному діючим житловим законодавством України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 160-163,167 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати рішення Комісії з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних Сил України, що оформлено протоколом №77 від 22 травня 2013 року, в частині відмови ОСОБА_1 в наданні службової квартири за адресою: АДРЕСА_1 , протиправним та скасувати це рішення.
Зобов'язати відповідача повторно розглянути питання про погодження ОСОБА_1 надання службової квартири за адресою АДРЕСА_1 , в порядку, визначеному діючим законодавством України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 лютого 2015 р.
Суддя Гомельчук С.В.
кат. 10.4.2