Справа: № 826/12238/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
18 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Чаку Є.В.,
при секретарі: Молодець К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.04.2014 року №0002831703.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апелянт у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2014 року згідно з пп.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 ПК України, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002831703, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 5207,34 грн.
При прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач виходив з того, що ОСОБА_2 на праві власності належить частина нежитлового приміщення загальною площею 236,1 кв.м., а тому в силу приписів п.286.6 ст.286 та п.287.8 ст.287 ПК України він як власник нежитлового приміщення зобов'язаний сплачувати земельний податок за площі під таким приміщенням з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно із статтею 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 названого Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності. У п.286.1 ст.286 ПК України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Відповідно до п.287.1 ст.287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Приписами п.287.6 ст.287 ПК України встановлено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме копії договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 25.12.2002 року та копії реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 16.01.2004 року, позивачу на праві приватної власності належать нежилі приміщення загальною площею 236,1 кв.м. - 29/100 частин від нежилих приміщень в будинку, який розташований в АДРЕСА_1, про що 16.01.2004 року внесено запис в реєстраційну книгу №12п-209 за реєстровим №1735п.
Згідно п.286.1 ст.286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п.286.5 нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 ПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вказує, що органи державної податкової служби, яким для визначення розміру вказаного податку необхідно встановити базу оподаткування, наявність грошової оцінки землі, інші відомості для визначення суми податкового зобов'язання. На підтвердження чого, відповідачем надано копію довідки про грошову оцінку частки земельної ділянки від 03.08.2001 року №1286, виданої позивачу, в якій зазначена грошова оцінка частки земельної ділянки площею 175 кв.м.
Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги надану довідку, оскільки вона складена до дати придбання позивачем та реєстрації прав власності на нежитлові приміщення, розташовані за вказаною адресою, та оскільки, з даної довідки неможливо достеменно встановити правильність визначення площі земельної ділянки, з якої проведено розрахунок грошових зобов'язань у відповідному розмірі, зокрема, немає даних щодо площі всієї земельної ділянки, на якій розташований будинок, немає даних щодо площі приміщень зазначеного будинку, що не дає можливості перевірити дотримання відповідачем вимог п.286.6 ст.286 ПК України та вірність розрахунку суми зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у податкового органу були недостатні підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання по сплаті земельного податку.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.72 КАС України, не надав до суду належні докази правомірності своїх дій.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги, не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 02.10.2014 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.10.2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Мєзєнцев Є.І.
Чаку Є.В.