16 лютого 2015 року Справа № 876/5109/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Ліщинського А.М.,
при секретарі судового засідання: Нефедовій А.О.,
за участі позивача: ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 24.04.2014 року у справі № 600/296/14-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Козівському районі Тернопільської області в якому просив рішення керівництва УПФУ в Козівському районі Тернопільської області від 12.02.2014 року про відмову в нарахуванні йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій визнати протиправним та зобов'язати УПФУ в Козівському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з виходом на пенсію за віком та наявності необхідного педагогічного стажу для такого нарахування.
Постановою Козіввського районного суду Тернопільської області від 24.04.2014 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, її оскаржив позивач, подавши до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції не повністю досліджено всі обставини справи та невраховано, що починаючи з першого дня роботи і до виходу на пенсію позивач ні одного дня не працював у навчальному закладі, робота в якому не давала б йому права на пенсію за вислугу років, оскільки міжшкільна навчально-виробнича майстерня, в якій він працював з 1981 по 1990 рік входила в структуру закладів, що надавав послуги у сфері професійно-технічної освіти.
В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про задоволення його позову.
Відповідач будучи повідомленим про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без участі його представника.
Заслухавши суддю-доповідача та апелянта, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справ з 01 вересня 1981 року, згідно наказу № 182 завідувача Козівського районного відділу освіти позивач з посади вчителя виробничого навчання Купчинецької середньої школи був переведений на посаду вчителя виробничої майстерні Городищенської міжшкільної навчально - виробничої майстерні.
На цій посаді позивач працював до 08 січня 1990 року, після чого його знову переведено на посаду вчителя трудового навчання і креслення В. Ходачківської середньої школи, що підтверджується копією трудової книжки.
01 січня 2014 року позивач вийшов на пенсію за віком.
Відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, за умови, що вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні позову виходив з того, що в позивача недостатньо стажу, що дає право на виплату вказаної вище грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, та стаж роботи у міжшкільній навчально-виробничій майстерні не може входити до страхового стажу, що дає право на таку виплату.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у продовж 1973-2013 років працював вчителем праці і трудового навчання у загальноосвітніх школах Закарпатської та Тернопільської областей.
В період з 01.09.1981 року по 08.01.1990 року позивач працював вчителем виробничої майстерні Городищенської міжшкільної навчально-виробничої майстерні Козівського району Тернопільської області.
З наявної в матеріалах справи копії постанови бюро Козівського райкому компартії України та виконкому Козівської районної ради народних депутатів № 218 від 21.07.1981 року вбачається про створення, за участі промислових та виробничих підприємств, Городищенської міжшкільної навчально-виробничої майстерні по трудовому навчанню і професійній орієнтації учнів по таких спеціальностях: тракторна справа, механізація тваринницьких ферм, будівельна справа, оператори машинного доїння, швейна справа.
Пунктом 7 вказаної постанови № 1218 від 21.07.1981 року зобов'язано районний відділ народної освіти до 15.08.1981 року укомплектувати інженерно-педагогічними кадрами міжшкільну виробничу майстерню, передбачити необхідні кошти та відкрити штатні одиниці адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених постановою КМ України № 963 від 14.06.2000 року, посада педагога професійного навчання, віднесена до посад педагогічних працівників.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про професійно-технічну освіту», держава забезпечує педагогічним працівникам професійно-технічних закладів пенсією за вислугу років, за наявності стажу безперервної педагогічної роботи не менше 25 років.
Відтак колегія суддів апеляційного суду вважає, що період роботи позивача в Городищенській міжшкільній навчально-виробничій майстерні в 1981-1990 роках відноситься до педагогічного стажу роботи, та в сукупності з роботою позивача на посадах вчителя праці і креслення в Ганичі-Солонівській восьмирічній школі Закарпатської області, вчителя виробничого навчання в Купчинецькій середній школі Козівського району Тернопільської області, вчителя трудового навчання в В.Ходачківській СЗОШ І-ІІІ ст. його загальний трудовий педагогічний стаж становить більше 35 років, а тому позивач при виході на пенсію за віком має право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій.
Доводи апеляційної скарги є суттєвими і дають підстави вважати про неповне з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи та порушення норм матеріального права, через що оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 24.04.2014 року у справі № 600/296/14-а скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною відмову Управління ПФУ в Козівському районі Тернопільської області від 12.02.2014 року щодо не нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.
Зобов'язати УПФУ в Козівському районі Тернопільської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі десяти місячних пенсій, у зв'язку з виходом на пенсію за віком та наявності необхідного педагогічного стажу для такого нарахування.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І.І. Запотічний
Судді О.І.Довга
А.М.Ліщинський
Повний текст постанови складений 18.02.2015 року.