Справа: № 826/16072/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
17 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 08.10.2014 №0001561701.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 24.09.2014 №4343/26-58-17-01-17-2406115438, яким зафіксовано факт порушення позивачем підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, пункту 46.1 статті 46, пункту 49.1, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179, пункту 57.1 статті 57, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, статті 164, пункту 176.1 статті 176, Податкового кодексу України.
На підставі акту перевірки від 24.09.2014 №4343/26-58-17-01-17-2406115438 ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2014 №0001561701, яким ОСОБА_2 визначено суму грошового зобов'язання у розмірі 554 028, 44 грн., у тому числі: за основним платежем - 443 086, 75 та за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 941, 69 грн.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що сума грошового зобов'язання розрахована контролюючим органом неправильно, без перевірки факту доведення до платника податків банком повідомлення щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага, без перевірки факту включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» укладено кредитний договір від 24.06.2008 №2203991401.
У зв'язку з порушенням виконання позичальником зобов'язань за вищезазначеним кредитний договором, між позивачем та публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.09.2012, відповідно до якого, сума боргових зобов'язань, що залишилась непогашеною в результаті набуття іпотекодержателем права власності на об'єкт нерухомості, яка розраховується як різниця між сумою боргового зобов'язання, зазначеного в пункті 1.2 договору, та вартістю об'єкта нерухомості, зазначеною в пункту 1.4 договору, вважається анульованою сумою боргу в розумінні Податкового кодексу України.
З вказаного договору вбачається, що розмір невиконаного позичальником грошового зобов'язання за кредитним договором становить 2 607 655,02 грн.
Відповідачем визначено позивачеві грошове зобов'язання у розмірі 554 028, 44 грн. (за основним платежем - 443086,75 та за штрафними (фінансовими) санкціями - 110941,69 грн.) із розрахунку суми 2 607 655,02 грн.
Разом з тим, відповідачем не враховано, що заборгованість по кредиту 2 607 655,02 грн. була частково погашена позичальником за рахунок предмету застави - квартири, що передана в рахунок виконання боргового зобов'язання банку і вартість якої складала 989 000, 00 грн.
Отже сума анульованого (прощеного) кредитором боргу складала 1 618 655, 02 грн. (2 607 655, 02 грн. - 989 000, 00 грн.).
При цьому, договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 28.09.2012 не містить чіткого визначення суми анульованого (прощеного) кредитором боргу, а цифри, зазначені в договорі в подальшому виправлялись нотаріусом.
Відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Згідно п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування резидента є:
- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;
- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування(виплати, надання);
- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними згідно з Податковим кодексом України.?
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність.
Відповідно до п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Зазначена редакція цього пункту діє з 01.07.2012 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм».
До 01.07.2012 діяла наступна редакція п.п. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Таким чином, обов'язок для сплати фізичною особою податку на доходи фізичних осіб від отриманого додаткового блага, згідно абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, виникає за наступних обов'язкових умов:
- повідомлення кредитором щодо прощення кредитної заборгованості та отримання позичальником додаткового блага у формі суми анульованого боргу (що було виконано банком);
- включення кредитором суми анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного).
Як вбачається з матеріалів справи повідомлення банку про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором від 24.06.2008 №2203991401 із чітким розрахунком надіслано на адресу ОСОБА_2 лише 13.05.2014, про що свідчать матеріали справи. Згідно цього повідомлення сума анульованого (прощеного) кредитором боргу склала 1 618 655, 02 грн. При цьому, увагу ОСОБА_2 звернуто на його обов'язок відобразити зазначену суму в річній податковій декларації і самостійно сплатити суму податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог підпункту «д» 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.
За наслідками листування між ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міністерства доходів і зборів у місті Києві та ПАТ «Райффайзен банк Аваль» щодо отриманого позивачем доходу, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» повідомило контролюючий орган (лист від 04.06.2014 №04-2-0/1222) про анулювання заборгованості за кредитним договором від 24.06.2008 №2203991401 у сумі 2 607 655, 02 грн.
Таким чином, до платника податків (ОСОБА_2) та контролюючого органу (ДПІ у Солом'янському районі головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві) банком доведені різні суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитним договором від 24.06.2008 №2203991401.
Так, відповідач вважає, що позивач протиправно не подав декларацію про майновий стан та доходи за 2012 рік щодо отримання додаткового блага у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за вказаний період і не доплачено у бюджет податок з доходів фізичних осіб за 2012 рік.
Однак, колегія суддів звертає увагу, що оскільки ПАТ «Райффайзен банк Аваль» повідомив платника податків про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором від 24.06.2008 №2203991401 із чітким розрахунком лише в травні 2014 року, то й відповідний обов'язок із сплати податків виникає у платника податків саме за наслідками 2014 року.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві від 08.10.2014 №0001561701 є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2014 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Шурко О.І.
Кузьменко В. В.