04 лютого 2015 р. Справа № 804/19896/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Павловського Д. П.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління міністерства внутрішіх справ України на Придніпровській залізниці про поновлення на роботі, -
03 грудня 2015 р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач з урахуванням уточнень до позову просить:
визнати наказ Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 19 листопада 2014 року № 120 о/с «По особовому складу» про моє звільнення з органів МВС у запас (з постановкою на військовий облік) з 19 листопада 2014 року з посади першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Павлоград за п. 64 «й» ( у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення злочину або адміністративного корупційного правопорушення) протиправним та скасувати його.
поновити мене на посаді першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Павлоград Управління МВС України на Придніпровській залізниці з 19 листопада 2014 року.
стягнути з Управління МВС України на Придніпровській залізниці на мою користь середньомісячне грошове забезпечення за час вимушеного
прогулу з 19 листопада 2014 року по день постановления рішення суду по справі.
стягнути з Управління МВС України на Придніпровській залізниці на мою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 гривень.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом МВС України на Придніпровській залізниці від 19 листопада 2014 року № 120 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 (далі за текстом позивач) звільнений з органів МВС у запас (з поставкою на військовий облік), з 19.11.2014 року, позивач вважає, що дії та наказ Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 19 листопада 2014 року протиправний та підлягає скасуванню.
Позивач та його представник не заперечували проти розгляду справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача не заперечував проти розгляду справи у письмовому провадженні.
Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи вищевказане, суд ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, з урахуванням заперечень до позову судом були встановлені наступні обставини.
21 червня 1995 року позивач був прийнятий на службу в органи внутрішніх справ України (наказ УМВСТ № 31 л/с від 22.06.1995 p.).
27 лютого 2013 року позивач був призначений на посаду першого заступника начальника лінійного відділу - начальник слідчого відділення лінійного відділу на ст. Павлоград Управління МВС України на Придніпровській залізниці.
Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 19 листопада 2014 року № 120 о/с «По особовому складу» позивач був звільнений з органів МВС у запас (з постановкою на військовий облік) з 19.11.2014 року за п. 64 «й» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ».
Згідно п.п. «й» п. 64 «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ», затверджене Постановою КМУ від 29.07.1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного корупційного правопорушення, пов'язаного з порушенням обмежень, передбачених Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», або кримінального правопорушення.
Павлоградським міськрайонним судом 27 червня 2014 року було винесене постанову про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 (позивача по даній справі) якою було притягнуто його до адміністративній відповідальності за ст. 172-7 КУпАП та було накладено арешт на позивача штраф у розмірі 340 гривен.
17 вересня 2014 року Апеляційним судом Дніпропетровської області було залишено вище зазначену постанову без змін. У зв'язку з чим постанову суду щодо притягнення позивача до адміністративній відповідальності за ст. 172-7 КУпАП вступила в законну силу.
Як зазначає позивач у позовній заяві, що скоєне їм адміністративне правопорушення не тягне за собою ніякою відповідальності яке б стосувалася його звільнення з займаної посади.
Також, судом були досліджені письмові докази, а саме: копія трудової книжки, копія витягу з наказу від 22.06.1995 року № 31, дві копія витягу з наказу від 27.03.2013 року № 23, копії послужного списку позивача, копії постанови Павлоградського міськрайонного суду від 13.08.2014 року, копія витягу з наказу від 19.11.2014 року № 120 про звільнення, копія довідки від 26.11.2014 року про середньомісячне грошове забезпечення, копія висновку про службове розслідування копія довідки № 18,19,17,15.
Дослідивши матеріали справи та подані до суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи, суд встановив таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», встановлено обмеження щодо безпосереднього підпорядкування осіб, передбачених у ч. 1 ст. 4 даного закону, у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень (конфлікту інтересів).
У ч. 2 ст. 9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» зазначено, що при виникненні конфлікту інтересів особи зобов'язані вчинити заходи направлені на усунення обставин, що виникли.
Серед таких заходів, ст. 14 Закону України « Про засади запобігання і протидії корупції» передбачено обов'язок вжити будь - яких невідкладні дії, які б унеможливлювали конфлікт інтересів та обов'язкове письмове повідомлення безпосереднього керівника про існуючий конфлікт інтересів.
Разом з тим у VI розділі «Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України», затверджених Наказом МВС України №155 від 22 лютого 2012 року, визначено, що працівник органів внутрішніх справ зобов'язаний у межах своїх повноважень вживати заходів щодо недопущення конфлікту інтересів, а саме будь - якої можливості виникнення суперечностей між особистими інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність яких може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.
Зокрема, коли обставини, що можуть призвести до виникнення конфлікту інтересів, склалися після призначення на посаду, працівник органу чи підрозділу внутрішніх справ повинен невідкладно повідомити у письмовій формі свого безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.
Отже, з наведеного вбачається, що на посадових осіб органів внутрішніх справ поширюється дія Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», у відповідності до якого особи - суб'єкти корупційних правопорушень мають всіляко уникати конфлікту інтересів, а у випадку його виникнення обов'язково письмово повідомити керівника про існуючий конфлікт інтересів та вжити відповідних заходів щодо його уникнення.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі наказу начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці № 23 - о/с від 27 лютого 2013 року, був призначений на посаду першого заступника начальника лінійного відділу - начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Павлоград Управління МВС України на Придніпровській залізниці та у період з 27 лютого 2013 року по 29 травня 2014 року, виконуючи обов'язки тимчасово виконуючого обов'язки начальника лінійного відділу, звільнив від дисциплінарного стягнення та надав частину невикористаної щорічної відпустки своєму брату - оперативному черговому чергової частини штабу лінійного відділу на станції Павлоград старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3
Таким чином, позивач будучи суб'єктом корупційного правопорушення, та знаючи про існуючий конфлікт інтересів, діяв в супереч встановлених правил професійної етики працівників органів внутрішніх справ, належним чином (у письмовій формі) не повідомив свого керівника про існуючий конфлікт інтересів та не вжив заходів щодо уникнення обставин пов'язаних з його виникненням, вирішивши питання щодо свого рідного брата - ОСОБА_3 про дострокове зняття дисциплінарного стягнення та надання йому частини щорічної чергової відпустки, що підтверджується копіями наказів від 14.11.2013 року та наказом 29.11.2013 року.
Вищезазначені факти вже були досліджені Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області та Апеляційним судом Дніпропетровської області.
Саме судом апеляційної інстанції зазначено, що у відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про запобігання і протидії корупції», встановлено обмеження щодо безпосереднього підпорядкування осіб, передбачених у ч. 1 ст.4 даного закону, у зв'язку з виконанням своїх службових повноважень (конфлікту інтересів). У ч.2 ст. 9 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» зазначено, що при виникненні конфлікту інтересів особи зобов'язані вчинити заходи направлені на усунення обставин, що виникли.
Суд апеляційної інстанції чітко визначив, що відповідач порушив спеціальні обмеження, спрямовані на запобігання та протидію корупції - щодо не повідомлення особою безпосереднього керівника у випадках, передбачених діючим законодавством, про наявність конфлікту інтересів.
У свою чергу, притягнення до адміністративної відповідальності за це правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» має тягнути за собою звільнення правопорушника з посади у триденний строк з дня отримання органом державної влади копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили. Про звільнення з посади у зв'язку з притягненням до відповідальності за корупційне правопорушення, пов'язане з порушенням обмежень, передбаченим вищевказаним Законом України, керівник органу державної влади у триденний строк письмово повідомляє суд, який постановив обвинувальний вирок або прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення за корупційне правопорушення, та спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань державної служби.
Так, 26.11.2014 року позивач отримав трудову книжку від відповідача. Судом встановлено, що перешкод у працевлаштуванні відповідач не чинив. Тому підстави для нарахування та виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відсутні.
Крім того, законодавством визначається період отримання середньої заробітної плати за період до дня фактичної видачі трудової книжки, якщо затримка відбулася з вини підприємства, а не до дня наступного працевлаштування або поновлення.
Враховуючи, що питання проходження служби осіб рядового і начальницького складу ОВС визначається Положенням про проходження служби, а не КЗпП України, у зв'язку з чим моральна шкода не могла бути заподіяна позивачу.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Таким чином, за системним правовим аналізом наведених вище норм Цивільного кодексу України є очевидним, що відшкодування моральної шкоди фізичній особі можливе за двох умов: отриманні фізичних, душевних страждань чи приниженні честі, гідності та ділової репутації, а також за наявності незаконних рішень, дій чи бездіяльності посадової або службової особи державного органу.
Однак всі вищенаведені дії здійснені відповідачами в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з метою суворого дотримання чинного законодавства, зафіксовані відповідними актами та належними письмовими доказами, у т.ч. отримання відповідного наказу про його звільнення та отримання трудової книжки. У зв'язку з вище наведеним дана позовна вимога не може бути задоволена.
На підставі вище зазначеного суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено факти протиправних дій з боку відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є неправомірними та не відповідають чинному законодавству України.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський