ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
про залишення позовної заяви без руху
23 лютого 2015 року м. Київ № 826/2756/15
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кобилянський К.М., ознайомившись з позовною заявою і доданими до неї матеріалами
за позовом ОСОБА_1
до 1) Державної виконавчої служби України 2) Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві
про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою Державної виконавчої служби України (далі - відповідач-1), Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач-2), в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. від 09.04.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 28778701;
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві Григорян О.Г. від 15.07.2014 про відкриття виконавчого провадження.
Ознайомившись з позовною заявою позивача, суд встановив, що вона не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно пункту 4 частини першої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Частиною другою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Позивач оскаржує постанову від 09.04.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору по виконавчому провадженню № 28778701 та від 15.07.2014 про відкриття виконавчого провадження.
У пункті 3 прохальної частини позову позивачем не зазначено реквізити оскаржуваної постанови, а саме: не вказано в рамках якого виконавчого провадження вона винесена.
Також, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що нещодавно дізналась про оскаржувані постанови. Проте, в порушення вимог частини другої статі 106 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви не надано доказів того, коли позивачу стало відомо про наявність постанов державних виконавців від 09.04.2014 та від 15.07.2014.
Отже, позивачу необхідно уточнити позовні вимоги та надати докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Крім того, згідно із частиною третьою статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
На підтвердження сплати судового збору до позовної заяви додано дві квитанції від 19.02.2015 про сплату судового збору в розмірі по 73,08 грн.
Однак, предметом оскарження у даній адміністративній справі є, зокрема, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Кеда М.В. від 09.04.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 4 675 571,51 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб'єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
З огляду на викладене, адміністративними позовами майнового характеру є вимоги щодо протиправності рішень про накладення штрафних санкцій, рішень про визнання грошових зобов'язань платників податків, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, про стягнення адміністративно-господарських та інших штрафних санкцій, рішень про коригування митної вартості, постанов про застосування штрафних санкцій, стягнення виконавчого збору тощо.
За таких обставин, заявлена ОСОБА_1 вказана позовна вимога є вимогою майнового характеру.
Дослідивши зміст позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами майнового тат немайнового характеру.
Ставки сплати судового збору встановлено статтею 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання до адміністративного суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати, за подання до адміністративного суду позову майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 2 відсотка розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» з 1 січня 2015 року установлено мінімальну заробітну плату в розмірі 1218 гривень.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Отже, позивач при зверненні до суду мав сплатити судовий збір за позовні вимоги майнового та немайнового характеру в розмірі 487,20 грн. та 73,08 грн.
Враховуючи надання позивачем доказів сплати судового збору за немайновий спір, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 414,12 грн.
Відповідно до статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Перелічені недоліки повинні бути усунені позивачем у 3-денний строк з дня набрання законної сили ухвалою про залишення позовної заяви без руху шляхом подання до суду з посиланням на реквізити даної ухвали:
- уточнених позовних вимог;
- доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги;
- оригіналу документу про сплату судового збору в розмірі 414,12 грн.
Зазначені документи необхідно подати з врахуванням вимог частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтею 108 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя Окружного адміністративного суду міста Києва, -
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Встановити позивачу 3-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня набрання законної сили ухвалою про залишення позовної заяви без руху.
3. Попередити позивача про те, що у випадку недотримання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, позовна заява буде повернута позивачу.
4. Копію даної ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, передбаченим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.М. Кобилянський