79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"19" лютого 2015 р. Справа № 914/3489/14
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Бойко С.М.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" від 24.12.14р. №10-2014
на рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2014р.
у справі № 914/3489/14
за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ
до відповідача Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго", м.Львів
про стягнення 13200135,46 грн.,
за участю представників сторін:
- від позивача - не з'явився,
- від відповідача - Охріменко В.В.
Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 09.12.2014р. у справі №914/3489/14 (суддя Бортник О.Ю.) частково задоволено позов публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), стягнуто з Львівського комунального підприємства (надалі - ЛКП) "Залізничнетеплоенерго" на користь позивача 10388891,71 грн. заборгованості, 577737,78 грн. трьох процентів річних, 1491148,58 грн. інфляційних, 867631,98 грн. пені та 73053,12 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення суд виходив з того, що сума основної заборгованості підтверджена матеріалами справи, а отже підлягає до стягнення. При перевірці нарахованих позивачем сум трьох відсотків річних, пені і інфляційних, суд дійшов висновку про невірність розрахунку вказаних сум та здійснив їх перерахунок. Разом з тим, місцевий господарський суд залишив без задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 99%, оскільки позивач відповідно до відомостей поданого ним звіту про фінансові результати за 2013 р. перебуває у не менш скрутному фінансовому становищі.
Дане рішення оскаржив відповідач, оскільки вважає, що при його прийнятті суд порушив норми матеріального права, у зв'язку з чим рішення в частині стягнення 433815,99 грн. пені та 38099,28 грн. інфляційних втрат просив скасувати. Скаржник зазначив, зокрема, що суд не врахував фінансового стану боржника, особливостей його діяльності та ступеня виконання ним зобов'язань за договором, які вважає підставою для зменшення розміру пені на 50%, що потягнуло за собою порушення судом ст.233 ГК України та п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України. Крім того, звертає увагу на те, що при нарахуванні інфляційних втрат було невірно застосовано індекси інфляції. В доповненнях до апеляційної скарги відповідач зазначив також про те, що 29.12.2014р. (після подання апеляційної скарги), ним було сплачено 6000000,00 грн. заборгованості.
Позивач вимог ухвали суду від 29.12.2014р. не виконав, не подав відзиву на апеляційну скаргу та не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується його розпискою від 29.01.2015р. про ознайомлення із часом та датою поточного судового засідання (а.с. 176). Водночас, ним було подано письмові пояснення стосовно нарахування інфляційних втрат, а в справі наявно достатньо матеріалів для розгляду апеляційної скарги по суті, а тому, відповідно до ст.75 ГПК України, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги.
З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:
05.07.2012р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець) та ЛКП «Залізничтеплоенерго» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №114/2012-БО (надалі - договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000 та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», для виробництва теплової енергії, яка споживається виключно бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору (а.с. 11-16).
Згідно пунктів 3.3, 3.4 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його ціна та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу протягом серпня-грудня 2012 року природний газ на загальну суму 21202512,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.08.2012 р., від 30.09.2012р., від 26.11.2012р., від 27.11.2012р., від 30.11.2012р. та від 31.12.2012р. (а.с. 17-22).
В якості оплати поставленого природного газу відповідач перерахував на рахунок позивача у період з 13.07.2012р. по 17.06.2012р. грошові кошти в сумі 10813620,60 грн., що підтверджується відомостями позивача про операції з відповідачем та сальдовою відомістю (а.с. 23-25, 26-28, 29).
У зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань з боку ЛКП «Залізничтеплоенерго» (неповна оплата поставленого природного газу), позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10388891,71 грн. заборгованості, 868637,32 грн. пені, 542075,82 грн. 3% річних, 1400530,60грн. інфляційних та судового збору у справі (а.с. 30-33).
Згодом позивачем подано заяву про зміну предмету позову, в якій він просив стягнути з відповідача 10388891,71 грн. боргу, 868637,32 грн. пені, 542075,82 грн. 3% річних, 1400530,6 грн. інфляційних та додатково заявив вимогу про стягнення 906518,49 грн. 7% штрафу (а.с. 66-69). 10.11.2014р позивач подав до суду заяву про збільшення розміру змінених позовних вимог до 10388891,71 грн. заборгованості, 868637,32 грн. пені, 577938,85 грн. трьох процентів річних, 1494845,98 грн. інфляційних, 906518,49 грн. 7% штрафу (а.с. 80-83).
Після прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі і подання апеляційної скарги на це рішення, відповідач додатково здійснив часткове погашення основної заборгованості на суму 6000000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 29.12.2014р. (а.с. 178).
Судова колегія, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, відповідач своїх обов'язків за договором належним чином не виконував та здійснював оплату за поставлений газ не в повному обсязі та із порушенням договірних строків, внаслідок чого в нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 10388891,71 грн. Факт неповного виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №114/2012-БО на купівлю-продаж природного газу від 05.07.2012р. підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Відтак, вказана сума основної заборгованості обґрунтовано стягнута з відповідача на користь позивача.
Оплата відповідачем 6000000,00 грн. після прийняття рішення у справі і зміна у зв'язку з цим стану розрахунків між сторонами не може бути підставою для зміни чи скасування рішення у справі у відповідності із ч.4 ст.104 ГПК України.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 7.2 договору визначено, що в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.
В заяві про збільшення позовних вимог від 07.11.2014р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надало розрахунок пені та 3% річних по зобов'язаннях за жовтень 2012 року а також пені, 7% штрафу, 3% річних та інфляційних нарахувань по зобов'язаннях за листопад та грудень 2012 року (а.с. 80-83).
Перевіривши правильність нарахування вказаних сум, місцевий господарський суд дійшов висновку, що визначені позивачем суми 3 % річних, інфляційних та пені підлягають частковому задоволенню, оскільки в період часу, за який здійснюється стягнення цих сум було необґрунтовано включено дні фактичної сплати заборгованості, а також - по зобов'язаннях за листопад 2012 року було необґрунтовано проведено нарахування інфляційних втрат на борг з урахуванням інфляції за попередній місяць. З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано стягнув 577737,78 грн. 3% річних, 1491148,58 грн. інфляційних нарахувань та 867631,98 грн. пені, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Твердження відповідача про невірне застосування індексів інфляції при нарахуванні інфляційних втрат за зобов'язаннями листопада 2012 року колегія суддів вважає невірними. На думку скаржника, індекс інфляції повинен нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж (тобто до простроченого платежу за газ, використаний у грудні 2012р., який повинен бути оплачений в січні 2013р. має застосовуватись індекс інфляції, визначений у березні 2013р. за лютий 2013р.). Разом з тим, слід взяти до уваги, що договором встановлено строк остаточної оплати за спожитий газ, а саме - до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
В рекомендаціях Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, які викладені в листі від 03.04.1997р. № 62-97р, зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Відповідні вказівки про можливість застосування вказаного порядку містяться також і в п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14.
При здійсненні розрахунку інфляційних нарахувань за зобов'язаннями листопада 2012р., позивач, а також господарський суд Львівської області, виходили з того, що обов'язок оплати спожитого газу настав 14.12.2012р., а отже, зважаючи на вищенаведене, при початку нарахування слід застосовувати індекс інфляції за грудень 2012 року.
Перевіривши оскаржуване рішення в частині відмови в стягненні 7 % штрафу, судова колегія дійшла висновку про його законність в цій частині з підстав, зазначених у рішенні (недопустимість задоволення вимог за заявою позивача, яка направлена на одночасну зміну і предмета, і підстав позову ).
Стосовно доводів, наведених ЛКП «Залізничтеплоенерго» в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення в частині відмови в задоволенні його клопотання про зменшення суми пені на 99% із покликанням на порушення судом приписів ст.ст. 233 ГК України, 551 ЦК України та 83 ГПК України, то судова колегія зазначає, що зазначеними правовими нормами передбачено право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, а тому посилання скаржника на порушення судом даних норм є необґрунтованим. При цьому, судом першої інстанції враховано об'єктивні обставини, які мають значення при прийнятті рішення про наявність чи відсутність підстав для зменшення розміру пені, зокрема, важке фінансове становище позивача. Крім того, не може бути підставою для зменшення розміру пені обставина часткової оплати відповідачем заборгованості в розмірі 6000000,00 грн., оскільки така оплата відбулась після прийняття оскаржуваного рішення і не може впливати на його законність.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст.49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення господарського суду Львівської області від 09.12.2014р. у справі №914/3489/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства "Залізничнетеплоенерго" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складений 24.02.2015р.
Головуючий суддя Орищин Г.В.
суддя Бойко С.М.
суддя Галушко Н.А.