33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"19" лютого 2015 р. Справа № 918/2026/14
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М., розглянувши матеріали справи за позовом Рівненської міської ради (м.Рівне)
до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (м.Львів)
про визнання укладеним договору оренди землі
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фізична особа - підприємець Надаховський Володимир Ананійович
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Гуменюк (довіреність від 02 січня 2015 року);
Від третьої особи: не з'явився;
Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.
Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.
Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81-1 ГПК України.
Рівненська міська рада звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про визнання укладеним договору оренди землі, позовні вимоги аргументувавши тим, що за зверненням Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" та суб'єкта підприємницької діяльності Надаховського Володимира Ананійовича до міської ради, прийнято рішення Рівненської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1144 "Про надання згоди на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Ніла Хасевича, 4 та вул. Кіквідзе, 10-Б", яким ДТГО "Львівська Залізниця" надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 317 м2 на вул. Ніла Хасевича 4 в оренду на строк дев'ять років для обслуговування адміністративного приміщення та СПД Надаховському В.А. надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 100 м2 на вул. Ніла Хасевича 4 в оренду на строк дев'ять років для обслуговування приміщення кондитерського цеху.
Після розробленого проекту землеустрою, за клопотанням ДТГО "Львівська залізниця" та СПД Надаховськиу В.А. до міської ради, прийнято рішення Рівненської міської ради від 04 травня 2011 року № 704 "Про затвердження проекту землеустрою, вилучення та передачу в оренду земельної ділянки на вул. Ніла Хасевича, 4".
Пунктом 1 цього рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ніла Хасевича 4 ДТГО "Львівська залізниця" та СПД Надаховському В.А.
Пунктом 3 рішення передано в оренду на строк дев'ять років земельну ділянку загальною площею 417 м2 на вул. Ніла Хасевича 4, в тому числі:
- ДТГО "Львівська залізниця" - земельну ділянку площею 317 м2 (умовна частка) для обслуговування адміністративного приміщення (на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2005 року серія ЯЯЯ № 475059;
- СПД Надаховському В.А. - земельну ділянку площею 100 м2(умовна частка) для обслуговування приміщення кондитерського цеху (на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2004 року № 5934 серія ВММ № 200958).
Пунктом 6 вказаного рішення зобов'язано у тримісячний термін з дня прийняття рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування на земельну ділянку.
Однак, ДТГО "Львівська залізниця" не оформила право користування земельною ділянкою.
В подальшому Рівненська міська рада зверталась до ДТГО "Львівська залізниця" з пропозицією про укладення договору оренди землі, яку відповідач відхилив.
Вказані обставини стали підставою для звернення Рівненської міської ради до господарського суду з позовом про визнання укладеним договору оренди землі.
22 січня 2015 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Разом з тим, відповідач просив суд зупинити провадження у справі до вирішення адміністративного спору за позовом ДТГО "Львівська залізниця" до Рівненської міської ради про скасування рішення № 704 від 04 травня 2011 року.
Щодо зупинення провадження у справі суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 1 статті 79 господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Розглянувши подане клопотання про зупинення провадження у справі суд прийшов до висновку про відсутність підстав для такого зупинення, суд не вбачає обставин що свідчили б про неможливості розгляду даної справи до вирішення адміністративного спору за позовом ДТГО "Львівська залізниця" до Рівненської міської ради про скасування рішення № 704 від 04 травня 2011 року. Матеріали справи містять достатньо доказів необхідних ля вирішення господарського спору по суті.
Відтак в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі слід відмовити.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов.
В судове засідання представник третьої особи не з'явився, відзиву на позовну заяву суду не надав, причин неявки суду не повідомив, про місце дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, господарським судом Рівненської області встановлено наступне.
Рішенням Рівненської міської ради від 15 листопада 2007 року № 1144 "Про надання згоди на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок на вул. Ніла Хасевича, 4 та вул. Кіквідзе, 10-Б", Рівненська міська рада надала ДТГО "Львівська Залізниця" згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 317 м2 на вул. Ніла Хасевича 4 в оренду на строк дев'ять років для обслуговування адміністративного приміщення та СПД Надаховському В.А. надано згоду на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 100 м2 на вул. Ніла Хасевича 4 в оренду на строк дев'ять років для обслуговування приміщення кондитерського цеху.
В подальшому 04 травня 2011 року Рівненською міською радою прийнято рішення № 704 "Про затвердження проекту землеустрою, вилучення та передачу в оренду земельної ділянки на вул. Ніла Хасевича, 4".
Пунктом 1 цього рішення затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Ніла Хасевича 4 ДТГО "Львівська залізниця" та СПД Надаховському В.А.
Пунктом 3 рішення передано в оренду на строк дев'ять років земельну ділянку загальною площею 417 м2 на вул. Ніла Хасевича 4, в тому числі:
- ДТГО "Львівська залізниця" - земельну ділянку площею 317 м2 (умовна частка) для обслуговування адміністративного приміщення (на підставі свідоцтва про право власності від 26 грудня 2005 року серія ЯЯЯ № 475059;
- СПД Надаховському В.А. - земельну ділянку площею 100 м2 (умовна частка) для обслуговування приміщення кондитерського цеху (на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2004 року № 5934 серія ВММ № 200958).
Пунктом 6 вказаного рішення зобов'язано у тримісячний термін з дня прийняття рішення виготовити та отримати документ, що посвідчує право користування на земельну ділянку.
08 жовтня 2014 року Рівненська міська рада направила ДТГО "Львівська залізниця" пропозицію № 08-3210 від 02 жовтня 2014 року відповідно до змісту якої міська рада зазначає про направлення проекту договору оренди землі для розгляду і підписання. У випадку недосягнення згоди щодо укладення договору оренди землі або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з врахуванням часу поштового обігу, Рівненська міська рада має право передати спір на вирішення суду.
На вказану пропозицію ДТГО "Львівська залізниця" направила Рівненській міській раді лист від 06 листопада 2014 року, відповідно до змісту якого відповідач зазначає, що у ДТГО "Львівська залізниця" відсутні підстави для підписання проекту договору оренди землі в силу статей 67, 92 Земельного кодексу України.
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 1.1. Статуту ДТГО "Львівська залізниця" Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (надалі - Залізниця) створене згідно із статтями 1, 4 Закону України "про залізничний транспорт", засноване на державній власності і входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України (орган управління майном) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України (надалі Укрзалізниця).
Згідно з наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26 грудня 2005 року адміністративне приміщення літ. "В-2" площею 634,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Рівненська область, м. Рівне , вул. Хасевича Н., буд 4 належить до державної власності.
Згідно договору купівлі-продажу об'єкта державної власності групи А приміщення кондитерського цеху за адресою: м. Рівне вул. Н.Хасевича 4 від 11 жовтня 2004 року, а також витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5132441 від 20 жовтня 2004 року власником приміщення кондитерського цеху площею 195,2 кв.м. що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Ніла Хасевича 4 є Надаховський Володимир Ананійович.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін слідує, що на балансі ДТГО "Львівська залізниця" перебуває адміністративне приміщення, яке розташоване на спірній земельній ділянці загальною площею 417 м.кв. за адресою м. Рівне, вул. Н.Хасевича 4. За цією ж адресою в адміністративному приміщенні (будівля контори), що належить відповідачу, знаходиться примішення кондитерського цеху, що належить третій особі - підприємцю Надахівському В.А. на праві приватної власності.
В силу статті 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до вимог статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
За приписами статей 3, 4, 6 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про транспорт", землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту.
Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.
Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування з урахуванням особливостей, передбачених спеціальними законами.
Разом з тим, відповідно до статті 68 Земельного кодексу України, до земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
За змістом статті 6 Закону України "Про залізничний транспорт", землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".
До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.
Відповідно до положень статті 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Земельні ділянки державної та комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна, що перебувають у державній чи комунальній власності, передаються особам, зазначеним у пункті "а" частини другої статті 92 цього Кодексу, лише на праві постійного користування.
Відповідно до пункту "а" частини 2 статті 92 Земельного кодексу України, права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Відтак, враховуючи той факт, що ДТГО "Львівська залізниця" засноване на державній власності, а також те, що адміністративне приміщення, яке розташоване на земельній ділянці загальною площею 417 м.кв. за адресою м.Рівне, вул. Н.Хасевича 4 перебуває в державній власності та значиться на на балансі ДТГО "Львівська залізниця" суд приходить до висновку, що в силу вимог статей 92, 123 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка повинна надаватись ДТГО "Львівська залізниця" на правах постійного користування.
За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі статтею 13 Цивільного кодексу України, цивільні права особа повинна здійснювати у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При цьому не допускаються дії особи, що вчиняються способом зловживання правом.
Як визначено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку відсутні підстави для визнання укладеним між Рівненською міською радою та Державним територіально - галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" договору оренди земельної ділянки площею 417 кв.м., яка знаходиться в м. Рівне по вул. Н.Хасевича 4, оскільки в силу вимог статей 92, 123 Земельного кодексу України вказана земельна ділянка повинна надаватись ДТГО "Львівська залізниця" на правах постійного користування, відповідач обгрунтовано відмовився від укладення спірного договору, а запропонований позивачем проект договору оренди земельної ділянки, на час розгляду даного спору, не відповідає приписам законодавства.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позову Рівненської міської ради - відмовити.
2. Судові витрати залишити за позивачем.
повне рішення складено 24 лютого 2015 року
Суддя Качур А.М.