24.02.15р. Справа № 904/173/15
За позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
до відповідача-1: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2, с. Новоолександрівка, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область
відповідача-2: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3, с. Станова, Тростянецький район, Сумська область
про стягнення 33 397,20 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_4, довіреність № 333 від 16.05.2013 р.
від відповідача - 1: не з'явився
від відповідача - 2: не з'явився
Суть спору:
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить:
- стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 25 212,00 грн. - заборгованості, 2521,20 грн. - 10 % від суми заборгованості, 826,59 грн. - 3 % річних, 4456,53 грн. - інфляційних збитків, 380,88 грн. - пені та витрат по сплаті судового збору.
- стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 100,00 грн. за договором поруки;
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2015 р. по справі № 904/173/15 порушено провадження та розгляд справи призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.01.2015 р.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2015 р. розгляд справи відкладено на 24.02.2015 р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх грошових зобов'язань щодо оплати поставленого товару по договору поставки № БТ-0013044 від 26.07.2013 р., виконання якого забезпечено порукою за договором від 11.10.2013 р.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд її задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав, про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є поштове повідомлення (судова повістка) про вручення ухвали господарського суду Дніпропетровської області (а.с. 34).
Представник відповідача-2 у судові засідання не з'явився, вимог суду, викладених в ухвалах про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи не виконав, письмовий відзив на позов не надав.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2015 р., від 29.01.2015 р. були надіслані на адресу відповідача-2, що зазначена у Спеціальному витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на яку насамперед і було направлено кореспонденцію господарського суду. Згідно з довідкою поштової установи поштові відправлення на адресу відповідача-2 повернуті до суду з позначкою: "за зазначеною адресою не проживає".
У п. 4 інформаційного листа ВГСУ від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначається, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом на участь представників у судовому засіданні.
Згідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 24.02.2015 року оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
26.07.2013 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений Договорі поставки № БТ-0013044 (далі - Договір поставки) за умов п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому Договорі, передати у власність покупцеві товар (надалі іменується товар), а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити визначений товар в асортименті, кількості та номенклатурі у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору поставки ціна за одиницю товару та загальна вартість Договору не обмежена і визначається у накладній, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору не обмежена і визначається шляхом додавання загальної вартості кожної партії товару за всіма накладними.
Згідно п. 2.2. Договору поставку оплата за товар здійснюється покупцем з відстрочкою платежу на 20 банківських днів з моменту поставки товару за накладною.
Цей Договорі вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань (п. 6.1. Договору поставку).
На виконання умов Договору поставки позивач здійснив поставку товару відповідачу-2 на загальну суму 30 919,53 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № БТ-34312 від 11.10.2013 р., № БТ-33083 від 02.10.2013 р., № БТ-33080 від 02.10.2013 р., № БТ-26714 від 07.08.2013 р., № БТ-26713 від 07.08.2013 р., № БТ-26712 від 07.08.2014 р. № БТ-26710 від 07.08.2013 р., копія яких долучено до матеріалів справи (а.с. 13-19).
Таким чином, відповідач-2 свої зобов'язання за Договором поставки в частині оплати за товар виконав частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем яка складає 25 212,00 грн., що і є причиною виникнення спору.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України (надалі по тексту ГК України), який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 ГК України).
Стаття 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 п. 1 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
На момент розгляду справи заборгованість відповідача-2 складає 25 212,00 грн., докази погашення якої в матеріалах справи відсутні, внаслідок чого суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Водночас, порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до 4.2. Договору поставки за прострочення платежу покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до дня погашення заборгованості, а також, штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.
За прострочку сплати заборгованості позивачем нарахована пеня за період з 09.11.2013 року по 30.10.2014 року в сумі 380,88 грн.
Згідно ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За приписами ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до ст. 549 названого Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Отже, пеня в даному випадку повинна розраховуватися за період з 09.11.2013 р. по 09.05.2014 р. та становить 163, 64 грн., що підлягають задоволенню, в решті відмовлено за безпідставністю.
Розмір штрафу 10% від суми заборгованості становить 2521,20 грн. Перевіривши здійснені позивачем нарахування розміру 10 % від суми заборгованості, суд визнає його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача-2 інфляційних збитків у сумі 4456,53 грн. та 3 % річних в сумі 826,59 грн. (за період з 06.09.2013 р. по 30.10.2014 р.) Перевіривши розрахунки інфляційних збитків та 3% річних, господарський суд вважає, їх такими, що підлягають задоволенню.
В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-2 за Договором поставки № БТ-0013044 від 10.08.2010 р. між позивачем та відповідачем-2 укладено Договір поруки від 11.10.2013 р. (далі - Договір поруки), де позивач виступає кредитором, а відповідач-1 - поручителем.
Відповідно до п. 1.1. Договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Божником - Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 своїх зобов'язань, що виникли за договором поставки № 0013044 від 26.07.2013 року, укладеним між Кредитором і Божником (надалі іменується - Основний договір).
Пунктом 2.1. Договору поруки поручитель відповідає за виконання боржником своїх обов'язків за Основним договором та додатками до нього, які існують на момент укладення Договору або будуть укладені в майбутньому але в любому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру 100,00 грн., в тому числі за відшкодування боржником збитків та за сплату ним неустойки, штрафу, пені, передбачених Основним договором.
В силу вимог ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене та з урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача-1 та відповідача-2 є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню: - з відповідача-1 суми 100,00 грн. за договором поруки та - з відповідача-2 суми 25 212,00 грн. - заборгованості, 2521,20 грн. - 10 % від суми заборгованості, 826,59 грн. - 3 % річних, 4456,53 грн. - інфляційних збитків, 163,64 грн. - пені, в решті позовних вимог відмовлено.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір слід покласти порівно на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІПН НОМЕР_2) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ІПН НОМЕР_3) 100,00 грн. (сто грн. 00 коп.) за договором поруки, про що видати наказ.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_3; ІПН НОМЕР_3) 25 212,00 грн. (двадцять п'ять тисяч двісті дванадцять грн. 00 коп.) - заборгованості, 2521,20 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять один грн. 20 коп.) - 10 % від суми заборгованості, 826,59 грн. (вісімсот двадцять шість грн. 59 коп.) - 3 % річних, 4456,53 грн. (чотири тисячі чотириста п'ятдесят шість грн. 53 коп.) - інфляційних збитків, 163,64 грн. (сто шістдесят три грн. 64 коп.) - пені, про що видати наказ.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; ІПН НОМЕР_2) 661,77 грн. (шістсот шістдесят одна грн. 77 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1) 661,77 грн. (шістсот шістдесят одна грн. 77 коп.) - судового збору, про що видати наказ.
В решті позовних вимог - відмовити.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК
України " 24" лютого 2015 р.