ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.02.2015Справа №910/29019/14
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
про скасування рішення
Суддя Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Ємець Ю.В.;
від відповідача: Клюсова Т.М., Гелеску К.І.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі-відповідач або Комітет) про скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 104/03-р/к від 17.10.2014 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення є незаконним та необґрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.01.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
31.12.2014 р. через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про внесення виправлень до позовної заяви, в якій просить суд назву позовної заяви «Скарга на рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України» читати як «Позовна заява про скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України».
У судовому засіданні 15.01.2015 р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що позивач в оголошенні про намір передати в оренду об'єкти державного майна не зазначив, що термін дії договору, який є менший ніж визначено законом, запропонований саме заявником, і, як наслідок, позбавляє можливості пропонувати іншим потенційним орендарям свій строк оренди.
Розгляд справи відкладався в порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 19.02.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
17.10.2014 р. адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України прийнято рішення № 104/03-р/к у справі №96-03/07.14, яким визнано дії Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, які полягають у зазначенні в оголошеннях про намір передати в оренду об'єкти державного майна інформації щодо максимально можливого строку оренди та мети використання об'єкту оренди, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 та частиною першою статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних дій органів влади, що можуть призвести до обмеження конкуренції.
Позивач у позовній заяві зазначає, що оспорюване рішення прийнято з порушенням норм чинного законодавства у зв'язку з невідповідністю висновків Комітету дійсним обставинам, зокрема щодо твердження, про навмисне зменшення термінів дії договору оренди нерухомого майна регіональним відділенням, що спричиняє порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно п. 4 ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», для розгляду окремих справ про порушення антимонопольного законодавства та інших питань, віднесених до повноважень Комітету, утворюються постійнодіючі та тимчасові адміністративні колегії, які формуються з державних уповноважених та голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України в складі не менше трьох осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про:
- визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю;
- визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- примусовий поділ суб'єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку;
- накладення штрафу;
- блокування цінних паперів;
- усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом'якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб'єктів господарювання на конкуренцію;
- скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно зі статтею 19 цього Закону;
- оприлюднення відповідачем за власні кошти офіційної інформації Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення стосовно рішення, прийнятого у справі про порушення, в тому числі опублікування рішень у повному обсязі (за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), у строк і спосіб, визначені цим рішенням або законодавством;
- закриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
Згідно ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Так, рішенням адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 104/03-р/к від 17.10.2014 р. у справі №96-03/07.14 було встановлено, що в оголошеннях про намір передати в оренду об'єкти, які Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву публікує в газеті «Відомості приватизації» від 12.03.2014 р. №10 (807) на стадії вивчення попиту, зазначається наступна інформація про об'єкт:
1) назва органу управління;
2) балансоутримувач;
3) найменування;
4) реєстровий номер майна;
5) місцезнаходження об'єкта оренди;
6) загальна площа;
7) вартість майна за незалежною оцінкою;
8) максимально можливий строк оренди;
9) мета використання.
Вивчаючи зміст оголошення та досліджуючи питання необхідності розміщення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву в оголошенні інформації стосовно "максимально можливого строку оренди" та "мети використання" Комітетом з'ясовано, що типова (примірна) форма таких оголошень відсутня, тобто не затверджена уповноваженими органами влади.
Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендодавцями, зокрема, є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
Стаття 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» регламентує, що орендарями можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.
Частиною четвертою статті 7 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», визначено, що Фонд державного майна України щодо державного майна формує щороку на підставі інформації органів, уповноважених управляти відповідним майном, переліки цілісних майнових комплексів підприємств та їх структурних підрозділів і нерухомого майна, що може бути передано в оренду. Зазначені переліки оприлюднюються в засобах масової інформації та на офіційних веб-сайтах орендодавців.
На офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, у розділі "Потенційні об'єкти оренди", де розміщується інформація щодо потенційних об'єктів оренди http://www.spfu.gov.ua/' не значиться інформація про максимально можливий строк оренди та цільове використання об'єкта оренди, а містяться лише "пропозиції щодо використання".
Частиною 4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника.
Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна.
Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди.
Таким чином, ознайомившись з переліком об'єктів нежитлових приміщень, які можна взяти в оренду, потенційний орендар подає орендодавцю заяву про намір укласти договір оренди. Після цього орендодавець, з метою забезпечення конкурентних та рівних умов для всіх потенційних орендарів, вивчає попит на об'єкт оренди щодо якого подано заяву, шляхом розміщення в засобах масової інформації оголошення про намір передати майно в оренду.
Вивчивши попит на об'єкт оренди, орендар:
1) укладає з суб'єктом господарювання, який подав заяву, договір оренди (у разі якщо заяв більше не подано):
2) з об'єктивних причин відмовляє суб'єкту господарювання в укладенні договору;
3) оголошує конкурс на цей об'єкт оренди, у разі якщо надійшло дві і більше заяви за результатами вивчення попиту.
Разом з тим, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Отже, зазначивши в оголошенні максимальний строк оренди, зокрема "1 рік" суб'єкти господарювання - потенційні орендарі попри високу зацікавленість в об'єкті оренди (зручне місцезнаходження, вартість орендної плати тощо) можуть бути незацікавлені в укладенні договору оренди на строк менше ніж п'ять років та/або позбавлені можливості пропонувати свій строк оренди.
Крім того, вивчаючи попит на об'єкти оренди, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву в оголошенні зазначило інформацію про мету використання об'єктів, зокрема, поліграфічним виробництвом, яка була запропонована суб'єктом господарювання, що здійснює діяльність у сфері поліграфічного виробництва і який першим подав заяву на укладання договору оренди нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 69 (на першому поверсі).
Зазначення в оголошені інформації про мету використання об'єкту оренди, на момент вивчення попиту може негативно вплинути на конкуренцію, оскільки інші потенційні суб'єкти господарювання-орендарі, можуть не подати заяву на укладення договору, при тому, що будуть зацікавлені саме в цьому об'єкті оренди, з метою використання його в інших цілях.
Так, ч. 1 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі-матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону.
Тобто, з вище наведеної норми закону випливає, що першочергово потенційний орендар самостійно пропонує бажаний термін дії договору.
Разом з тим, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву не зазначивши в оголошенні, що строк оренди « 1 рік» запропонований саме заявником та є меншим ніж визначено законом, як наслідок позбавляє можливості пропонувати іншим потенційним орендарям свій строк оренди.
Суд погоджується із фактами, встановленими Комітетом, що позивач зазначивши в оголошенні максимальний строк оренди, зокрема "1 рік", суб'єкти господарювання - потенційні орендарі попри високу зацікавленість в об'єкті оренди (зручне місцезнаходження, вартість орендної плати тощо) можуть бути незацікавлені в укладенні договору оренди на строк менше ніж п'ять років та/або позбавлені можливості пропонувати свій строк оренди, а також зазначення в оголошені інформації про мету використання об'єкту оренди, на момент вивчення попиту може негативно вплинути на конкуренцію, оскільки інші потенційні суб'єкти господарювання-орендарі, можуть не подати заяву на укладення договору, при тому, що будуть зацікавлені саме в цьому об'єкті оренди, з метою використання його в інших цілях.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
За таких обставин, обмеження конкуренції з боку Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву полягає у тому, що у випадку розміщення оголошення про намір передати в оренду державне майно інформації щодо терміну оренди та мети використання об'єкта оренди, певний рівень як наявної та і потенційної конкуренції залишається, але індивідуальна свобода суб'єктів господарювання визначити власну ринкову поведінку (запропонувати більший строк оренди, іншу мету використання) звужується.
Крім того, судом не приймаються твердження позивача, про те що договори оренди нерухомості, укладені на термін три роки і більше, підлягають нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що призвело б до небажаних додаткових витрат з боку потенційного орендаря.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що рішення Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 104/03-р/к від 17.10.2014 р. у справі №96-03/07.14 прийнято у відповідності з чинним законодавством України.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено: 23.02.2015 р.
Суддя Бондарчук В.В.