04 лютого 2015 року
справа № 808/945/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.
за участю секретаря: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу
Державного підприємства «Запорізькій титано-магнієвий комбінат»
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від
07 квітня 2014 року у справі №808/945/14
за позовом
до відповідача
про
Державного підприємства «Запорізькій титано-магнієвий комбінат»
Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів
скасування податкового повідомлення-рішення,-
Державне підприємство «Запорізькій титано-магнієвий комбінат» (далі по тексту - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення №0001052600 від 16 грудня 2013 року.
Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позові, зазначив, що при виплаті частини заробітної плати за жовтень 2013 року платником податків 23 жовтня 2013 року було надано до установи банку платіжне доручення №27616 із призначенням платежу «утримання з авансу працівників за жовтень 2013 року податку з прибутку фізичних осіб». При формуванні платіжного доручення підприємством було помилково вказано рахунок, який призначено для зарахування ЄДВ, проте платіжне доручення було прийнято банком без зауважень та здійснено зарахування коштів на вказаний рахунок. Позивач вважає, що ним було виконано всі положення пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України щодо сплати податку з доходу і, як наслідок, порушення вказаної норми Податкового кодексу України відсутнє. Крім того, податковим органом змінено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначено грошове зобов'язання платника податків, на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, що не відповідає складу правопорушення, встановленого актом перевірки.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року по справі №808/945/14 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що сплата (перерахування) платником суми податку на доходи фізичних осіб на неналежний за призначенням рахунок є неналежним виконанням платником свого обов'язку зі сплати податку.
Позивач - Державне підприємство «Запорізькій титано-магнієвий комбінат», не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі №808/945/14 та задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтування апеляційних вимог позивача подібні викладеним в адміністративному позові. Так, позивач зазначив, що при формуванні платіжного доручення підприємством було помилково вказано рахунок, який призначено для зарахування ЄДВ, проте платіжне доручення було прийнято банком без зауважень та здійснено зарахування коштів на вказаний рахунок. Крім того, податковим органом змінено підстави застосування штрафних (фінансових) санкцій та визначено грошове зобов'язання платника податків, на підставі п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України, що не відповідає складу правопорушення, встановленого актом перевірки.
Відповідачем по справі надано письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній вказує, що той факт, що виплата авансу здійснена позивачем 23 жовтня 2013 року, перерахування податку з доходів фізичних осіб з авансу здійснена 25 жовтня 2013 року прямо свідчить про порушення пп.168.1.2 п.168.1 ст. 168 Податкового кодексу України. Крім того, норма п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України носить спеціальних характер і визначає відповідальність за несплату (неперахування) податків податковим агентом під час виплати доходу на користь іншого платника. Відповідач просить залишити апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізькій титано-магнієвий комбінат» без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі №808/945/14 - без змін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі №808/945/14 та задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін оскаржуване судове рішення.
У судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до матеріалів справи, в період з 27 листопада 2013 року по 03 грудня 2013 року посадовою особою податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Запорізькій титано-магнієвий комбінат» з питання своєчасності сплати суми податку на доходи фізичних осіб за вересень, жовтень 2013 року, результати якої оформлено актом №260/26-00/00194731 від 04 грудня 2013 року.
Податковий орган під час перевірки прийшов до висновку про порушення позивачем пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме при перерахуванні сум заробітної плати за жовтень 2013 року не сплачено відповідну суму податку з доходів фізичних осіб за граничним терміном сплати до 23 жовтня 2013 року. Податок фактично сплачено ДП «ЗМТК» 25 жовтня 2013 року.
16 грудня 2013 року на підставі акту перевірки №260/26-00/00194731 від 04 грудня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001052600 від 16 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 106984 грн. 63 коп.
За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку останнє залишено без змін.
З приводу посилань позивача на те, що при формуванні платіжного доручення №27616 від 23 жовтня 2013 року із призначенням платежу «утримання з авансу працівників за жовтень 2013 року податку з прибутку фізичних осіб» підприємством було помилково вказано рахунок, який призначено для зарахування ЄДВ, а саме платіжне доручення було прийнято банком без зауважень та здійснено зарахування коштів на вказаний рахунок, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у п.1.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої 21.01.2004 року Постановою Правління Національного банку України №22 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976, вказано, що банк не несе відповідальності за достовірність змісту платіжного доручення, оформленого клієнтом, а також за повноту і своєчасність сплати клієнтом податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) (обов'язкових платежів). Відповідальність за відповідність інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, несе платник, який у разі її невідповідності має відшкодовувати банку завдану внаслідок цього шкоду.
Крім того, згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З огляду на вказані положення законодавства України, виходячи з того, що обов'язок стосовно відповідності інформації, зазначеної в платіжному дорученні, суті операції, за якою здійснюється переказ, покладається на платника, суд апеляційної інстанції вважає, що у спірних правовідносинах вищезазначений обов'язок несе саме позивач, а не установа банку, до якої платник податків звернувся із платіжним дорученням №27616 від 23 жовтня 2013 року.
Згідно пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
У відповідності до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Відповідно до п.2.4 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого 29.01.2013 року Наказом Міністерства фінансів України №43 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19.02.2013 року за №291/22823 платники перераховують платежі до державного бюджету у готівковій або безготівковій формі на відповідні рахунки за надходженнями, відкриті в органах Казначейства, за місцезнаходженням (місцем проживання) платника, якщо інше не встановлено законодавством. Розрахункові документи про сплату платежів до державного бюджету мають бути оформлені платниками згідно з вимогами нормативно-правових актів.
Згідно п. 2.5 вказаного Порядку перерахування грошових коштів, сплачених платниками до державного бюджету, здійснюється через Систему електронних платежів Національного банку України (далі - СЕП НБУ) на рахунки, відкриті в органах Казначейства відповідно до законодавства.
За таких обставин, враховуючи, що у платіжному дорученні №27616 від 23 жовтня 2013 року із призначенням платежу «утримання з авансу працівників за жовтень 2013 року податку з прибутку фізичних осіб» підприємством було помилково вказано рахунок, який призначено для зарахування ЄДВ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про неналежне виконання платником обов'язку зі сплати податку із доходів фізичних осіб та погоджується із посиланнями податкового органу щодо порушення позивачем пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.
Пунктом 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України визначено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Також, суд погоджується з думкою відповідача, що норма п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України стосується затримки сплати узгодженого податкового зобов'язання з будь-якого податку, а норма п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України носить спеціальний характер, зокрема, по відношенню до правил сплати податку з доходів фізичних осіб.
Виходячи з викладених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем обґрунтовано застосовано п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах, оскільки позивачем як податковим агентом допущено саме неутримання і несплату податку з доходів фізичних осіб під час виплати доходу на користь інших платників податків. Колегія суддів вважає, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підстави для його скасування відсутні.
З огляду на вищевикладене, висновок суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог є правомірним, доводи апеляційної скарги позивача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування постанови суду від 07 квітня 2014 року, з огляду на що дане судове рішення необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,198,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Запорізькій титано-магнієвий комбінат» - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2014 року у справі №808/945/14 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко