05 лютого 2015 рокусправа № П/811/1538/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юхименка О.В.
суддів: Мельника В.В. Нагорної Л.М.
за участю секретаря судового засідання: Лащенко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів
у Кіровоградській області,
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду
від 21 липня 2014 року
у справі № П/811/1538/14
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності
Фізичної особи ОСОБА_2,
вул. Київська, 87, м. Олександрія,28000;
до відповідача ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції
Головного управління Міндоходів
у Кіровоградській області,
вул. Пролетарська, 17, м. Олександрія, 28000;
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив: Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2 подав позов до ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4.
Кіровоградський окружний адміністративний суд (суддя Нагібіна Г.П.) своєю постановою від 21 липня 2014 року позов задовольнив частково.
Скасував податкові повідомлення-рішення -
№ НОМЕР_1 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3.002,70 грн. за основним платежем та 750,68 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ НОМЕР_2 про збільшення грошового зобов'язання в сумі 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ НОМЕР_4 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9.767,27 грн. основного платежу та 851,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Постанова суду мотивована наступним:
№ НОМЕР_1 - вартість дизельного палива правомірно віднесена до складу витрат;
№ НОМЕР_2 - Позивач не мав найманих працівників, доходи яких не включено до розрахунку 1-ДФ;
№ НОМЕР_4 - збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за січень та лютий 2012 року здійснено поза межами строку давності; крім того, частину суми податкового кредиту за фіскальними звітними чеками сформовано вірно.
В іншій частині позову відмовив.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, у поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, Відповідач, вказує на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на наступне -
№ НОМЕР_1 - подорожніх листів, які б підтверджували використання придбаного дизельного палива в сумі 11.124,00 грн. за 2011 рік та в сумі 10.228,50 грн. за 2012 рік до перевірки не було надано;
№ НОМЕР_2 - в розрахунках за формою 1-ДФ не відображено суми виплачених доходів фізичним особам підприємцям при придбанні товарів; подання звітності з недостовірними відомостями має наслідком застосування санкцій у розмірі 510,00 грн.;
№ НОМЕР_4 - до складу податкового кредиту включено фіскальні чеки, загальна сума яких перевищує 200,00 грн. без урахування ПДВ.
Просить постанову окружного адміністративного суду скасувати та ухвалити нове рішення. У позові відмовити.
Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні Сторони не скористались.
З огляду на приписи статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обставини справи: уповноваженими фахівцями держподаткінспекції проведена виїзна планова документальна перевірка Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року.
За результатами перевірки складений Акт № 000004/11-28-17-03/НОМЕР_5 від 28.02.2014р.
В акті перевірки вчинено записи про порушення
пунктів 177.2, 177.4 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI - до складу витрат включено вартість придбаного дизельного палива в сумі 11.124,00 грн. за 2011 рік та в сумі 10.228,50 грн. за 2012 рік; при цьому, подорожніх листів, які б підтверджували використання до перевірки не було надано;
підпункту б) пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI - в розрахунках за формою 1-ДФ не відображено суми доходів фізичним особам;
пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI - книга обліку доходів та витрат не велась та до перевірки не надана;
пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI - до складу податкового кредиту включено фіскальні чеки, загальна сума яких перевищує 200,00 грн. без урахування ПДВ.
На підставі акту перевірки, керівником контролюючого органу прийняті податкові повідомлення-рішення №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3 від 20 березня 2014 року, та № НОМЕР_4 від 30 квітня 2014 року.
Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 збільшено суму грошового зобов'язання -
№ НОМЕР_1 - з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 3.002,70 грн. основного платежу та застосованих штрафних (фінансових) санкцій - 750,68 грн.;
№ НОМЕР_2 - 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ НОМЕР_3 - 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ НОМЕР_4 - за платежем податок на додану вартість на загальну суму 50.588,50 грн., в тому числі основного платежу 44.582,76 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій 6.005,74 грн.
Скасування податкових повідомлень-рішень було предметом судового позову.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесені оскарженої постанови, виходить з наступного.
Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 20.03.2014 року.
Позивач здійснював діяльність з перевезення вантажу вантажним автомобільним транспортом на території України.
За позицією фахівців контролюючого органу, про що зазначено вище, до складу витрат включено вартість придбаного дизельного палива; при цьому, подорожніх листів, які б підтверджували використання палива (в частині) до перевірки не було надано.
В той же час, нормативним документом який регулює нормування витрат палива для рухомого складу автомобільного транспорту в експлуатації є Норми, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року N 43.
Нормування витрат палива - це встановлення допустимої міри його споживання в певних умовах експлуатації автомобілів, для чого застосовуються базові лінійні норми, встановлені по моделях (модифікаціях) автомобілів, та система нормативів і коригуючих коефіцієнтів, які дозволяють враховувати виконану транспортну роботу, кліматичні, дорожні, та інші умови експлуатації.
Фактичні витрати палива на виконання транспортної роботи збільшуються в умовах експлуатації, що включають здійснення великої кількості зупинок і фаз розгону-вибігу-гальмування на одиницю шляху, підвищений опір коченню (неякісне дорожнє покриття, дороги із щебеню (гравію), ґрунтові дороги тощо), горбистий рельєф місцевості.
Право встановлення конкретних величин норм витрат палива на виконання транспортної роботи у регламентованих межах надається керівникам підприємств.
Отже, базовими для аналітичних дій слід було б відбирати інші суттєві показники.
Як встановлено судом першої інстанції, стосовно чого спір між сторонами відсутній, у період 2011-2012 років Позивач здійснював діяльність, пов'язану з автомобільним вантажним транспортом, надавав послуги з перевезення вантажу вантажним автомобільним транспортом, місце здійснення - по території України.
Під час перевірки надав первинні, у тому числі розрахункові і платіжні документи, які підтверджують витрати на придбання пального.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0005201703 від 20.03.2014 року.
За позицією фахівців контролюючого органу, в розрахунках за формою 1-ДФ не відображено суми доходів фізичним особам.
З огляду на приписи підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - самозайнята особа, <…> які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Позивач не мав найманих працівників, господарські операції з придбання товарів відбулися між Позивачем та Суб'єктами підприємницької діяльності. Доказів виплати доходів у вигляді заробітної плати, інших виплат та винагороди, нарахованих (виплачених) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору, у справі немає.
Натомість, в матеріалах справи наявні докази перерахунку коштів за товар на підставі договорів укладених із зазначеними особами, як фізичними особами-підприємцями, у позивача не виникає обов'язку подавати до податкового органу звіт 1-ДФ щодо вказаних осіб.
Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_4 від 23.03.2014 року.
В цій частині позов судом задоволено частково. Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_4 скасовано в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9.767,27 грн. основного платежу та 851,91 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Мотивована постанова суду тим, що збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (9.176,17 грн.) за січень та лютий 2012 року здійснено поза межами строку давності.
Крім того, частину суми податкового кредиту (591,10 грн.) за фіскальними звітними чеками сформовано вірно.
Апеляційна скарга, окрім відтворення вчинених у акті перевірки записів про виявлене порушення пункту 201.11 статті 201 Податкового кодексу України 2 грудня 2010 року N 2755-VI не містить ані доводів, ані розрахунків на спростування висновків суду.
Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 - 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за не ведення книги обліку доходів і витрат.
В цій частині судом відмовлено у позові.
З урахуванням постановки рішення про відмову у позові доводи апеляційної скарги видаються взагалі несумісними.
В межах апеляційної скарги підстави для скасування або зміни постанови окружного адміністративного суду відсутні.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року у справі № П/811/1538/14- без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції у порядку та у строки, визначені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: О.В. Юхименко
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: Л.М. Нагорна