24 лютого 2015 року м. Чернігів Справа № 825/239/15-а
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лобана Д.В.,
при секретарі Новик Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, без фіксування його за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 41 КАС України, в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 6042,72 грн, з яких пеня у сумі 3,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, однак всупереч ст. пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України має податковий борг з податку з доходів фізичних осіб, який у добровільному порядку не сплачує.
Представник позивача у судове засідання повторно не з'явився, але через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив про визнання позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви та уточнень до неї, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) було подано до Ніжинської ОДПІ декларацію про отримані за 2012 рік доходи від 09.04.2013. В зазначеній декларації відповідачем було самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 7240,95 грн (а. с. 8-10).
Відповідно до п. 174.3 ст. 174 ПК України особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.
Згідно із п.п. 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПК України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення;
Пунктом 167.2 статті 167 ПК України встановлено ставку податку з доходів фізичних осіб в розмірі 5% від отриманого фізичною особою доходу у вигляді успадкованого майна.
На час розгляду справи, визначена в податковій декларації, сума податкового зобов'язання відповідачем не сплачена.
Згідно п.п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Податковий борг з податку на доходи фізичних осіб від отриманого платником доходу внаслідок прийняття ним у спадщину майна, майнових та немайнових прав в сумі 3215,95 грн виник відповідно до самостійно поданої податкової декларації (а. с. 8-10) та з урахуванням часткової сплати боргу у сумі 1202,00 грн, та нарахованої пені у розмірі 3,77 грн.
Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно п. 59.4. ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вимог ст. 59 Цього Кодексу з метою погашення податкового боргу податковим органом направлено відповідачу податкову вимогу від 09.08.2013 № 71-17 (а. с. 16), яка отримана відповідачем, про що на копії повідомлення про вручення поштового відправлення мається відмітка (а. с. 16).
Також, встановлено, що податковий борг визначений у податковій вимозі в повному обсязі не погашався, що підтверджується копією облікової картки платника податків (а. с. 27), а тому у відповідності до п. 59.5 ст. 59 ПК України нова вимога не надсилалася (не вручалася).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання, а передбачені чинним законодавством заходи не призвели до погашення вказаного податкового боргу.
Згідно п. 41.5 ст. 41 ПК України органом стягнення є виключно органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Контроль за правильністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплати податків і зборів, у відповідності до ст. 61 ПК України, покладено на органи державної податкової служби.
Крім того, відповідач визнав позовні вимоги повністю.
В силу статті 136 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
У частинах 3, 4 статті 112 КАС України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на встановлене та враховуючи пп. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, яким встановлено, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, суд визнає позовні вимоги про стягнення вищезазначеного податкового боргу підтвердженими належними та допустимими доказами і такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 41, 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Чернігівській області, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, вул. Щорса, 78, с. Мрин, Носівський район, Чернігівська область, 17113) податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у сумі 6042 (шість тисяч сорок дві) грн 72 коп., з яких 3 (три) грн 77 коп. пені на р/р 33214801700362, УК у Носівському районі/ м. Носівка/11010500, код 37382880, УДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592.
Стягувач: Ніжинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (код 39482774, вул. поштова, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600).
Відповідно до ст. ст. 186, 254 КАС України апеляційна скарга подається через Чернігівський окружний адміністративний суд, а її копія надсилається апелянтом до суду апеляційної інстанції, протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а у разі проголошення її вступної та резолютивної частин, або прийняття її у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, або її подано з пропуском строку, у поновленні якого було відмовлено, а у разі вчасного подання апеляційної скарги, з набранням законної сили рішенням апеляційної інстанції, якщо оскаржувану постанову не скасовано.
Суддя Д.В. Лобан