19 лютого 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/152/15-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лелюка О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Юзька Я.В.,
представника Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Прокурор Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 01 січня 2015 року за відповідачем рахується заборгованість по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців в сумі 3669,87 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем в добровільному порядку вказаної заборгованості позивач, посилаючись на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 кошти в розмірі 3669,87 грн.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив суд позов задовольнити повністю.
Відповідач про дату, час та місце проведення розгляду справи був належним чином повідомлений. Однак в судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову чи заяв про визнання позову не подавав.
Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення особи, яка з'явилась в судове засідання, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 59222; взятий на облік в Державній податковій інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області як суб'єкт підприємницької діяльності з 27 серпня 2004 року за №2492, ідентифікаційний номер НОМЕР_1.
З довідки №02/10/25-01 про податковий борг з податків і зборів (обов'язкових платежів) від 05 січня 2015 року та розрахунку податкової заборгованості платників податку на дату формування 28 січня 2015 року, які надані Державною податковою інспекцією у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області вбачається, що станом на 01 січня 2015 року за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 рахується заборгованість по єдиному внеску для фізичних осіб-підприємців в сумі 3669,87 грн.
Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості не сплатив, прокурор Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області звернувся до суду з цим позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VІ (далі - Закон №2464-VІ).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Положеннями частини першої статті 4 Закону №2464-VІ визначено, зокрема, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно пункту 1 частини першої статті 6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною восьмою статті 9 Закону №2464-VІ передбачено, зокрема, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця; платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Абзацом 1, 2 та 3 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ визначено, зокрема, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У зв'язку із сформованою заборгованістю відповідачу було надіслано вимогу форми №Ф-133-17У від 16 грудня 2013 року, яку останній отримав 22 грудня 2013 року, що підтверджується його підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
На момент утворення досліджуваної заборгованості зазначена вимога не була відкликана, доказів її оскарження в судовому чи в адміністративному порядку відповідачем не надано.
Згідно абзацу 10 частини четвертої статті 25 Закону №2464-VІ орган доходів і зборів також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.
Враховуючи зазначенні положення закону та зважаючи на те, що станом на день розгляду справи у відповідача наявна заборгованість в сумі 3669,87 грн, яка виникла у зв'язку з не сплатою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 зазначеної заборгованості.
Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості на день розгляду справи або ж спростовували доводи позивача відповідачем суду не подано.
З огляду на викладене, суд вважає заявлені прокурором Вижницького району Чернівецької області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вижницькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (59222, Чернівецька область, Вижницький район, с. Іспас, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Державного бюджету України заборгованість в сумі 3669 (три тисячі шістсот шістдесят дев'ять) грн 87 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Лелюк
Постанова у повному обсязі складена 24 лютого 2015 року.