Справа № 815/688/15
24 лютого 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивачі звернулися до суду із вказаним позовом, в якому просять скасувати рішення відповідача-1 від 28.11.2014 р. № 17571819 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати відповідача видати позивачам свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 203,4 кв.м., з яких житлова - 87,5 кв.м., підсобна 115,9 кв.м., розташований в м. Іллічівськ, с. Олександрівка, пров. Набережний, 3; зобов'язати відповідача-2 здійснити державну реєстрацію права власності за позивачами на вищевказаний будинок.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 20.04.2010 р. вони придбали земельну ділянку площею 0,555 га, розташовану за адресою: пров. Набережний, 3, с. Олександрівка, м. Іллічівськ, Одеська область. У червні 2014 р. на зазначеній земельній ділянці ними було закінчено будівництво житлового будинку, який введено в експлуатацію згідно декларації ДАБК в Одеській області № 142142040033, а в серпні будинку присвоєна адреса: м. Іллічівськ, с. Олександрівка, пров. Набережний, 3. 18.11.2014 р. позивачами до реєстраційної служби було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо житлового будинку № 3 по провулку Набережному в селі Олександрівка міста Іллічівська Одеської області із відповідним пакетом документів. Проте за результатами її розгляду відповідачем-1 прийнято оскаржуване рішення від 28.11.2014 р. № 17571819 про відмову у державній реєстрації права власності. В якості підстави для прийняття спірного рішення державним реєстратором зазначено на невірний кадастровий номер (відсутня одна цифра « 0») та невірний документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку (державний акт, замість договору купівлі-продажу). На думку ж позивачів, зазначені підстави є формальними і не можуть бути покладеними в основу рішення про відмову у державній реєстрації права власності. Так, вірний кадастровий номер був зазначений на копії державного акт на право власності на землю і договорі купівлі-продажу земельної ділянки, тобто відповідач-1 мав можливість його перевірити. Крім того, позивачі зазначають, що правовстановлюючий документ і документ, що посвідчує право власності є різними за юридичною природою, у зв'язку із чим в п.11.1 бланку Декларації про готовність об'єкту до експлуатації відсутні вимога декларанта вказувати інформацію про документ, що підтверджує право власності на земельну ділянку. Натомість є вимога вказати інформацію про документ, що посвідчує право власності. Крім того, державний реєстратор прав на нерухоме майно не є компетентною особою у відносинах державного архітектурного контролю, тому не може перебирати на себе повноваження щодо перевірки відомостей, зазначених у декларації про готовність об'єкту до експлуатації. Зважаючи на безпідставність та неправомірність відмови відповідача-1 у проведенні державної реєстрації права власності, позивачі звернулися за судовим захистом.
До суду з'явилися позивачі, які позовні вимоги із викладених вище підставі підтримали у повному обсязі та просили задовольнити позов, додатково пояснивши, що ними надано всі докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, потреби в заслуховуванні свідка чи експерта немає.
Державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 до суду не з'явилася, про час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. Згідно наданого до канцелярії суду клопотання, розгляд справи просив відкласти, у зв'язку із неможливістю бути присутнім через участь у нараді 19.02.2015 р. в Іллічівському МУЮ в Одеській області, не надавши жодного доказу в обґрунтування неявки. Зважаючи на те, що зазначені представником Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області причини неявки не підтверджені доказами, а також те, що такі обставини не позбавляють можливості взяти участь у справі будь-якого іншого уповноваженого представника відповідача, суд визнав причини неявки представника відповідача неповажними.
Згідно наданих до суду письмових заперечень, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що встановлені державним реєстратором під час розгляду заяви та доданих документів відомості не відповідали дійсності та суперечили поданим для проведення реєстрації документам. Відповідач послався на недоліки в п.11.1 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, де невірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки та в якості документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, вказано державник акт, замість договору купівлі-продажу. Крім того, зазначив, що дата дозвільного документа на початок виконання будівельних робіт значно раніше того часу, як позивачі стали власниками земельної ділянки, на якій побудовано житловий будинок.
Згідно з ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що 18.11.2014 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яка зареєстрована за № 17292431.
До заяви було додано технічний паспорт від 30.07.2014 р.; державний акт на право власності на земельну ділянку (копія та оригінал) ЯИ № 396400 від 03.12.2009 р., виданий Іллічівською міською радою Одеської області; договір купівлі-продажу від 20.04.2010 р. № 1517, посвідчений приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4; декларацію про готовність об'єкта до експлуатації (копія та оригінал) зареєстровану Відділом методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур ДАБІ України 23.07.2014 р. за № ІУ142142040033; довідку Управління архітектури та містобудування Іллічівської міської ради про присвоєння адреси від 27.08.2014 р. № 109; рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради від «Про присвоєння адреси житловому будинку» 21.08.2014 р. № 310; заяву-згоду ОСОБА_2, ОСОБА_1 від 18.11.2014 р.; квитанції про сплату обов'язкових платежів та документи заявників.
За результатами розгляду вищезазначених документів державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_3 прийнято рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28.11.2014 р. № 17571819.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначене рішення необґрунтованим, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав слугувало зазначення в п.11.1 Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану Відділом методології та здійснення декларативних процедур Управління дозвільних процедур ДАБІ України 23.07.2014 р. за № ІУ142142040033, кадастрового номеру земельної ділянки - 51080000:04;007:0062, замість 5110800000:04:007:0062, тобто пропущення « 0».
Крім того, державний реєстратор зазначив про те, що в поданій декларації в якості документа, що підтверджує право власності на земельну ділянку, вказано державний акт на право власності на земельну ділянку, тоді як правовстановлюючим документом заявників на землю є договір купівлі-продажу від 20.04.2010 р.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування (ч.1 ст. 4 Закону).
За приписами ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст. 18 цього закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
За приписами ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Відповідно до п.49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року № 868, у разі проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудовані чи реконструйовані об'єкти нерухомого майна заінтересованою особою є замовник будівництва, крім випадків, передбачених цим Порядком. Для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає: документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку; документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Згідно з ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підставами відмови у державній реєстрації, є: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; з заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочинну про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1952-IV відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим законом, заборонена.
Судом встановлено, що позивачі подали до Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції Одеської області всі документи, передбачені п. 49 Порядку, а саме: договір купівлі-продажу земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку, технічний паспорт на житловий будинок, декларацію про готовність об'єкта до експлуатації та рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради про присвоєння будинку адреси.
При цьому, підставою для відмови в проведенні державної реєстрації права власності стало те, що в п.11.1 декларації про готовність об'єкт до експлуатації, яка зареєстрована ДАБК України 23.07.2014 р. № ІУ142142040033 допущена технічна помилка в кадастровому номері земельної ділянки (відсутня одна цифра) та зазначення в якості документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку - державний акт, замість договору купівлі-продажу земельної ділянки.
Вирішуючи спір, суд погоджується з доводами позивачів про те, що законодавством України не передбачено повноважень державного реєстратора при розгляді ним заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, перевіряти правильність заповнення декларантами декларацій, які підлягають реєстрації в інспекціях архітектурно-будівельного контролю.
Процедуру прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - об'єкти) визначає Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Порядок № 461), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Відповідно до п.2 Порядку прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I - III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція) поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (далі - декларація).
Згідно з п.17 Порядку реєстрація декларації здійснюється з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». Декларація приймається в дозвільному центрі за місцезнаходженням об'єкта. Реєстрацію декларації здійснює Інспекція за місцезнаходженням об'єкта на безоплатній основі.
Замовник (його уповноважена особа) подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до Інспекції два примірники декларації за формою згідно з додатком 1. У разі подання декларації до дозвільного центру він передає її Інспекції не пізніше наступного робочого дня. Один примірник декларації після проведення реєстрації повертається замовнику, а другий - залишається в Інспекції, яка її зареєструвала (п.18 Порядку).
Замовник відповідно до закону відповідає за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації (п.19 Порядку).
Відповідно до п.20 Порядку Інспекція перевіряє протягом десяти робочих днів з дати подання (надходження) до неї декларації повноту даних, зазначених у ній, та реєструє декларацію.
Пунктом 21 Порядку визначено, що у разі коли декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, Інспекція повертає її на доопрацювання з обґрунтуванням підстав повернення у строк, передбачений для її реєстрації. Після усунення недоліків, що стали підставою для повернення декларації на доопрацювання, замовник може повторно звернутися до Інспекції для реєстрації декларації.
Відповідно до ч.6 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» інспекції державного архітектурно-будівельного контролю повертають декларацію про готовність об'єкта до експлуатації замовникові, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням установлених вимог, з обґрунтуванням причини у строк, передбачений для її реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Частиною другою цієї ж встановлено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавством на інспекції ДАБК покладений прямий обов'язок перевіряти повноту даних, зазначених у деклараціях, та в разі виявлення недоліків, - повертати такі декларації на доопрацювання.
З урахуванням викладеного та беручи до уваги те, що декларацію позивачам не повернено, а навпаки зареєстровано у ДАБІ України, беручи до уваги обов'язок відповідача перевіряти відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: 1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); 2) повноважень заявника; 3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; 4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; 5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, - а не достовірність викладених в декларації даних, суд критично оцінює доводи відповідача про наявність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.
Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Подані позивачами документи відповідають вимогам, установленим Законом № 1952-IV, та дають змогу установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Таким чином, встановивши неправомірність рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 28.11.2014 р. № 17571819 про відмову у державній реєстрації права власності та зважаючи на наявність законних підстав для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна, суд вважає за необхідне зобов'язати Реєстраційну службу Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області видати позивачам свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 203,4 кв.м., з яких житлова - 87,5 кв.м., підсобна 115,9 кв.м., розташований в м. Іллічівськ, с. Олександрівка, пров. Набережний, 3, та здійснити державну реєстрацію права власності за ними на вказаний будинок, з урахуванням поданих 18.11.2014 року позивачами документів та вищевикладених висновків суду.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.128, 158-163 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.
Скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 28.11.2014 р. № 17571819 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
Зобов'язати Реєстраційну службу Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області видати ОСОБА_1, ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на житловий будинок літ. «А» загальною площею 203,4 кв.м., з яких житлова - 87,5 кв.м., підсобна 115,9 кв.м., розташований в м. Іллічівськ, с. Олександрівка, пров. Набережний, 3.
Зобов'язати Реєстраційну службу Іллічівського міського управління юстиції в Одеській області здійснити державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 на житловий будинок літ. «А» загальною площею 203,4 кв.м., з яких житлова - 87,5 кв.м., підсобна 115,9 кв.м., розташований в м. Іллічівськ, с. Олександрівка, пров. Набережний, 3.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя _______________ І.В. Завальнюк