79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
19 лютого 2015 року № 813/4588/14
11 год. 39 хв. м. Львів, вул. Чоловського, 2
Зал судових засідань № 5
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Тертичного В.Г.
за участю секретаря судового засідання Олійника Ю.В.
представників сторін:
від представника позивача - ОСОБА_1
від представника відповідача - ОСОБА_2
від представника третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, за участю прокуратури м.Львова про визнання неправомірними та скасування припису та розрахунку, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3І.) звернулася до суду з позовом до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, за участю прокуратури м.Львова, в якому просить:
- визнати неправомірним та скасувати припис № 387 від 05.06.2014 року;
- визнати неправомірним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 05 червня 2015 року на мийці, що перебуває у її власності, розташованій за адресою: м.Львів, вул.Промислова, 52 Державною інспекцією сільського господарства у Львівській області було проведено перевірку, однак жодних документів на підставі яких вона проводилась не було представлено. При перевірці стану додержання вимог земельного законодавства щодо використання охорони земель усіх категорій та форм власності встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно зайнято земельну ділянку у м.Львові на вул.Промислова, 52 площею 0,04 га, яка використовується для обслуговування автомийки. На вказаній земельній ділянці збудована мийка для автомобілів. Земельна ділянка самовільно зайнята із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в межах населеного пункту. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою не представлено, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України, про що складено припис № 387 від 05.06.2014 року, яким приписано «усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства в 30-ти денний термін». Окрім того, на її адресу скеровано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в розмірі 2078,00 грн. З вищенаведеним приписом та розрахунком не погоджується, вважає їх неправомірними, а дії відповідача незаконними, тому просить їх скасувати повністю.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснення надав аналогічні до викладеного в позовній заяві, просить позов задоволити повністю з урахуванням обставин встановлених у рішенні Господарського суду Львівської області від 23 жовтня 2014 року та постанові Шевченківського районного суду м.Львова від 18 грудня 2014 року.
Представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі та подав письмове заперечення на позовну заяву. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що Державна інспекція сільського господарства у Львівській області вважає даний позов незаконним, необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню. Враховуючи виявлену і встановлену в процесі перевірки відсутність у позивача рішення Львівської міської ради про надання земельної ділянки в користування, та відсутність вчиненого правочину щодо цієї земельної ділянки, державним інспектором зафіксовано факт самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,04 га на вул.Промисловій, 52 у Львові. За таких обставин, враховуючи належним чином зафіксований факт вчинення порушення земельного законодавства, державним інспектором підставно та обґрунтовано винесено оскаржуваний припис від 05.06.2014 року № 387. Щодо позовних вимог про скасування розрахунку розміру шкоди, вважає, що така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки розрахунок розміру шкоди не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п.1 ч.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства. На підставі викладеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Представник прокуратури м.Львова явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника до суду не надходило.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
23 березня 2006 року між позивачем ФОП ОСОБА_3 та Львівською міською радою було укладено договір оренди землі під будівництво мийки автомобілів без оформлення права власності на тимчасові споруди, по вул. Промисловій, 52 у м.Львові, площею 0,04 га. Даний договір було укладено на 5 років, до 29 грудня 2010 року. Договором оренди визначено, що після закінчення строку договору, орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У відповідності до вимог п.8 згаданого договору, позивачем 16.11.2010 року було скеровано звернення № 11699 щодо продовження терміну оренди земельної ділянки на вул. Промисловій, 52 у м.Львові, на яке 06.12.2010 року за № 2403-3-вих-3048 надано відповідь про те, що з даного питання підготовлений відповідний проект ухвали, який після візування у профільних управліннях міської ради буде скерований на розгляд чергової сесії Львівської міської ради 6-го скликання. Листом від 02 червня 2011 року за № 2403-3вих-1151, ФОП ОСОБА_3 повідомлено про те, що сесією Львівської міської ради від 19.05.2011 року відхилено проект ухвали «Про продовження фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 терміну оренди земельної ділянки на вул. Промисловій, 52».
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем неодноразово скеровувались аналогічні заяви-звернення до Львівської міської ради з проханням продовжити договір оренди земельної ділянки, на які було надано відповіді про те, що дане питання включається в порядок денний сесій Львівської міської ради, однак жодного рішення з даного питання не прийнято. А тому на даний час ФОП ОСОБА_3 продовжує користуватись земельною ділянкою, оскільки жодного повідомлення про вилучення з її користування даної земельної ділянки вона не отримала та продовжує справно сплачувати орендну плату визначену договором.
05 червня 2014 року інспектором Державної інспекції сільського господарства у Львівській області ОСОБА_4, на підставі направлення про проведення планової/позапланової перевірки № 337 від 02 червня 2014 року, було проведено перевірку на автомобільній мийці, розташованій за адресою: м.Львів, вул. Промисловій, 52, на підставі якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 317 та акт обстеження земельної ділянки № 50 від 05.06.2014 року, в яких зазначено, що ним, за участю ФОП ОСОБА_3 було проведено перевірку (яка проводилась на підставі вимоги прокуратури Шевченківського району м. Львова від 19.05.2014 року № 04/10-1708вих14). В результаті перевірки було, встановлено, що ФОП ОСОБА_3 самовільно зайнято земельну ділянку у м.Львові на вул. Промислова, 52, площею 0,04 га та яка використовується для обслуговування мийки автомобілів. На вказаній земельній ділянці збудована мийка для автомобілів. Земельна ділянка самовільно зайнята із земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення в межах населеного пункту. Документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою не представлено, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126, 211 Земельного кодексу України.». Окрім цього, на ім'я позивача винесено припис № 387 від 05.06.2014 року, яким приписано, «усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства в 30-ти денний термін».
Не погоджуючись із актом обстеження земельної ділянки № 50 та вимогами припису № 387 від 05.06.2014 року позивачем на адресу Державної інспекції сільського господарства у Львівській області було подано заяву про скасування протоколу про адміністративне правопорушення з усіма необхідними документами, які вказували на законність користування нею земельною ділянкою у м.Львові на вул. Промислова, 52, Проте, жодної відповіді не отримано.
16 травня 2014 року, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачем повторно надавались інспектору документи, які підтверджують законність користування нею вищевказаною земельною ділянкою. Проте, інспектором Державної інспекції сільського господарства в Львівській області ОСОБА_5 незважаючи на доводи позивача, винесено постанову про накладення на неї адміністративного стягнення за порушення ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф в розмірі 170 гривень. Також, було надано розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, визначивши суму до сплату 2078,00 грн.
З вищевказаним приписом № 387 від 05.06.2014 року та розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки ФОП ОСОБА_3 не погоджується, вважає їх неправомірними, а дії відповідача незаконними, тому звернулась з даним позовом до суду та просить їх скасувати повністю.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2014 року прокуратурою Шевченківського району м.Львова згідно матеріалів перевірки державної інспекції сільського господарства у Львівській області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальне провадження № 42014140090000076, за ознаками правопорушення, передбаченого ст.356 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яке в подальшому під час проведення досудового розслідування згідно зібраних матеріалів перекваліфіковано на ч.3 ст.197-1 КК України.
За результатами розгляду матеріалів згаданого досудового розслідування, 05 червня 2014 року старшим слідчим СВ Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_6, керуючись ч.1 п.2 ст.284 Кримінально-процесуального кодексу України, винесено постанову про закриття кримінального провадження. Зі змісту даної постанови вбачається, що в діях гр.ОСОБА_3 відсутній склад злочину передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, оскільки не може вважатись суспільно-небезпечним та кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки використання земельної ділянки особою, яка хоч і не має поки що належного правовстановлюючого документа, однак: 1) одержала земельну ділянку у користування на підставі рішення органу виконавчої влади (органу місцевого самоврядування) згідно відповідних договорів та актів. Установлено, що не відбулось самовільного будівництва споруди авто мийки на самовільно зайнятій земельній ділянці, а тому суспільно-небезпечність вказаного діяння було повністю усунуто.
На підтвердження своєї позиції позивачем також долучено технічний паспорт на будівлю авто мийки у м.Львові по вул.Промисловій, 52 виготовлений 23.02.2012 року та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 23.02.2012 року, які також були предметом дослідження у згаданому кримінальному провадженні.
В ході судового розгляду судом встановлено, що 23 жовтня 2014 року Господарським судом Львівської області у справі № 914/2876/14 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Львівської міської ради, за участі прокуратури м.Львова про визнання недійсним пункту договору оренди землі, визнання договору оренди землі поновленим винесено рішення, яким:
- визнано недійсним пункт 8 Договору оренди землі від 23.03.2006 року, укладеного між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_3, зареєстрованого у Львівській міській раді 23.03.2006 року за № Ш-514 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 04.07.2007 року за № 04:07:438:01276 в частині посилання в ньому про укладення договору до 29.12.2010 року;
- визнано Договір оренди землі від 23.03.2006 року, укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_3, зареєстрований у Львівській міській раді 23.03.2006 року за № Ш-514 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 04.07.2007 року за № 04:07:438:01276 таким, що укладено на 5 (п'ять) років до 22.03.2011 року;
- визнано Договір оренди землі від 23.03.2006 року, укладений між Львівською міською радою та ФОП ОСОБА_3, зареєстрований у Львівській міській раді 23.03.2006 року за № Ш-514 та у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 04.07.2007 року за № 04:07:438:01276 поновленим на той самий строк і на тих самих умовах до 22.03.2016 року.
- стягнуто з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1; код ЄДРПОУ 04056896) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (79070, м.Львів, вул.Хуторівка, 30/50, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 3654,00 грн. судового збору.
Встановлені таким рішенням обставини повністю спростовують висновки відповідача, які викладені в приписі № 387 від 05.06.2014 року, про те, що ФОП ОСОБА_3 самовільно (без належних документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою) зайнято земельну ділянку у м.Львові по вул.Промисловій, 52.
Дане рішення сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили.
Окрім того, до матеріалів справи представником позивача долучено копію постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 18 грудня 2014 року у справі № 813/6626/14 за позовом ФОП ОСОБА_3 до Державної інспекції сільського господарства у Львівській області, заінтересована особа - прокуратура м. Львова, якою скасовано постанову № 127 від 16 червня 2014 року Держаної інспекції сільського господарства у Львівській області про накладення адміністративного стягнення на ФОП ОСОБА_3 у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП. Дана постанова також не оскаржувалась та набрала законної сили.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 та ст. 11 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суб'єкти владних повноважень зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Враховуючи рішення Господарського суду Львівської області та постанову Шевченківського районного суду м.Львова, які набрали законної сили, суд, керуючись положеннями ст. 72 КАС України, приймає обставини, які встановлені іншим судом.
З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 17-19, 69-71, 94, 151-154, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати неправомірним та скасувати припис № 387 від 05.06.2014 року;
3. Визнати неправомірним та скасувати розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки (в межах населеного пункту) на суму 2078,00 грн.;
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (79070, м.Львів, вул.Хуторівка, 30/50, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) 73 (сімдесять три) грн. 08 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений 24 лютого 2015 року.
Суддя Тертичний В.Г.