79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 лютого 2015 року Справа № 813/7473/14
17 год. 25 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Небесна М.В.,
від позивача ОСОБА_1,
від відповідача ОСОБА_2,
від третьої особи 1 не прибув,
від третьої особи 2 ОСОБА_3,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Перемишлянського району Львівської області до Перемишлянської районної державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокультура Захід”, Липовецька сільська рада Перемишлянського району Львівської області, про визнання незаконним та скасування розпорядження.
Суть спору.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся прокурор Перемишлянського району Львівської області (далі - позивач) з адміністративним позовом до Перемишлянської районної державної адміністрації (далі - відповідач, Перемишлянська РДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрокультура Захід” (далі - третя особа 1, ТОВ "Агрокультура Захід"), Липовецька сільська рада Перемишлянського району Львівської області (далі - третя особа 2, Липовецька сільська рада), про визнання незаконним та скасування розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації № 105 від 22.04.2014 року "Про продовження терміну дії договору оренди землі, яка надана в оренду ТОВ «Агрокультура захід» на невитребувані земельні частки (паї) померлих громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів Липовецької сільської ради" площею 348,9 га.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки проведеної прокуратурою Перемишлянського району із залученням Державної інспекції сільського господарства у Львівській області виявлено порушення Перемишлянською РДА вимог земельного законодавства України. Зокрема, Перемишлянською РДА прийнято розпорядження № 105 від 22.04.2014 року "Про продовження терміну дії договорів оренди землі, яка надана в оренду ТОВ «Агрокультура захід» на невитребувані земельні частки (паї) померлих громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів Липовецької сільської ради" площею 348,9 га, яке прокуратура вважає незаконним, оскільки земельні ділянки площею 348,9 га не розподілені між пайовиками, які отримали державні акти на право власності на землю. Відтак, Перемишлянська РДА прийнявши згадане розпорядження про продовження дії договору оренди земельних ділянок, які перебувають у приватній власності, перевищила свої повноваження.
В судовому засіданні представник прокуратури позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні /а.с.41-43/. Вважає, що земельні ділянки, які на час вирішення питання передачі в користування не перебувають в оренді, на які видано державні акти про право власності "старого" зразка, які не були виділені в натурі та власники яких померли, а їхні спадкоємці в передбачений законом термін не заявили про себе, відносяться до невитребуваних паїв. Тому, Липовецька сільська рада правомірно передала такі земельні ділянки в оренду ТОВ "Агрокультура Захід" для використання за цільовим призначенням. Звернув увагу суду на те, що рішення Липовецької сільської ради про надання погодження на укладення договору оренди на не витребувані земельні ділянки (паї) належним чином засвідчене сільським головою та завірене печаткою сільської ради. Сумнівів щодо достовірності інформації наданої сільською радою про належність вищевказаних земель у Перемишлянської РДА не було. Тому, просив у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи 1, ТОВ "Агрокультура захід", у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав. Подав клопотання вих. № 15/01 від 01.15.2015 року про залишення позовної заяви без розгляду /а.с.101-102/, у чому судом відмовлено /а.с.133-135/.
Представник третьої особи 2, Липовецької сільської ради, підтримав правову позицію Перемишлянської РДА та пояснив суду, що бюджет сільської ради формується в основному за рахунок коштів виплачених за оренду невитребуваних земельних паїв, а тому у разі прийняття судом рішення про задоволення позову, сільська рада не матиме коштів навіть на виплату зарплат. Тому, просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення та ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
Перемишлянською районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 105 від 22.04.2014 року, яким продовжено дію договору оренди землі від 31.05.2013 року № 32 на не витребувані земельні частки (паї) загальною площею 348,9 га, що розташовані за межами населених пунктів Липовецької сільської ради, укладеного між Перемишлянською РДА та ТОВ "Агрокультура Захід" для ведення товарного сіськогосподарського виробництва терміном на один сільськогосподарський рік /а.с.6/.
На вимогу прокуратури Перемишлянського району від 07.05.2014 року Державна інспекція сільського господарства в Львівській області провела перевірку законності прийнятих рішень та розпоряджень з питань регулювання земельних відносин. Перевіркою встановлено, що розпорядження Перемишлянської РДА № 105 від 22.04.2014 року, зокрема, прийняте з порушенням вимог земельного законодавства, а саме: ст. 22 Земельного кодексу України, ст. 13 Закону України "Про порядок виділення внатурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток паїв", згідно з якою нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місце знаходження. Тобто, з урахуванням повноважень щодо передачі в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв), орендна плата за їх використання на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, надходить тому органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, який прийняв рішення про надання земельної частки (паю) в оренду. Також, зроблено висновок, що розпорядження № 105 від 22.04.2014 року суперечить чинному законодавству, а дане рішення підлягає приведенню у відповідність з чинним законодавством України /а.с.5/.
З врахуванням вищевикладеного, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Перемишлянської РДА № 105 від 22.04.2014 року, як такого, що порушує встановлений законодавством порядок надання в оренду земельних ділянок.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В розумінні ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 3 ст. 6 КАС України, суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави. При цьому прокурор повинен надати адміністративному суду докази, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Статтею 36-1 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
З огляду на викладене вище, прокурор звернувся до суду у порядку, спосіб та з підстав, передбачених чинним законодавством як позивач.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 122 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-ІІІ сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Згідно зі ст. 13 Закону України від 05.06.2003 р. № 899-ІV «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Частиною 3 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач оскаржуваним розпорядженням № 105 від 22.04.2014 року відніс до невитребуваних ділянок на території Липовецької сільської ради земельні частки (паї) загальною площею 348,9 га, власники яких померли, а їх спадкоємці не прийняли спадщини. У судовому засіданні долучено лист Липовецької сільської ради вих. № 358 від 25.11.2014 року зі списком громадян, які померли, датами смерті та вказівкою на місцем розташування, площу і призначення земельних ділянок /а.с.59-62/.
Вказана обставина сторонами не заперечувалася, а тому суд звільнив сторони від доказування цих обставин.
Відповідно до вимог ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до вказаного Кодексу.
Згідно зі ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, право власності, користування земельною ділянкою оформляється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто оформляється шляхом видачі державного акта на землю.
Відповідно до ст. 1277 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-ІV у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Статтями 3, 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки, розміщене на території України, що належить територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування підлягає обов'язковій державній реєстрації.
З системного аналізу викладених вище норм слід зробити висновок, що державний акт на право власності на землю є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на земельну ділянку. Таким чином, з моменту видачі вказаного державного акта на право власності на землю Липовецька сільська рада не мала права розпоряджатися землями, що належать на праві приватної власності громадянам.
Суд звертає увагу відповідача та третьої особи, що факт неприйняття спадкоємцями спадщини після смерті власників державних актів на землю може свідчити про перехід вказаних земель до комунальної власності лише у випадку визнання спадщини відумерлою в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Так само, з позиції суду, інформація викладена у листі відділу Держземагентства у Перемишлянському районі № 06/5153 від 18.11.2014 року про те, що роботи по винесенню земельних ділянок внатурі (на місцевості) на території Липовецької сільської ради всупереч законодавству не проводилися, не може бути правовою підставою для розпорядження Перемишлянською РДА відповідними земельними ділянками.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, земельні ділянки загальною площею 348,9 га розподілені між пайовиками та щодо яких видані державні акти на право власності на землю не могли вважатися невитребуваними земельними частками (паями) на території Липовецької сільської ради та передаватися в оренду ТОВ «Агрокультура Захід» без згоди власників (пайовиків чи їх спадкоємців), а отже прийнявши розпорядження № 105 від 22.04.2014 року про продовження терміну дії договору оренди на невитребувані земельні частки (паї) померлих громадян, не будучи розпорядником відповідних земель, Перемишлянська РДА вийшла за межі наданих законодавством повноважень.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що розпорядження Перемишлянської РДА № 105 від 22.04.2014 року слід визнати протиправним та скасувати.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати у цій справі стягувати не належить.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Перемишлянської районної державної адміністрації № 105 від 22.04.2014 року «Про продовження терміну дії договору оренди землі, яка надана в оренду ТОВ «Агрокультура захід» на невитребувані земельні частки (паї) померлих громадян для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані за межами населених пунктів Липовецької сільської ради”.
3. Судові витрати зі сторін не стягувати.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 23.02.2015 року.
Суддя Кравців О.Р.