23 лютого 2015 р. Справа № 804/2342/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Озерянської С.І.
при секретарі Жижиній К.П.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці про поновлення на роботі, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці в якому просить визнати неправомірним та скасувати Наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №121 о/с від 21.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з органів МВС України згідно з п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; зобов'язати Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці поновити позивача на службі в органах внутрішніх справ з моменту видання наказу.
В обґрунтування позову зазначено, що оскільки немає обвинувального вироку, що набрав законної сили стосовно позивача, наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню. Оскільки підозра у вчиненні кримінального правопорушення ще не вказує на факт вчинення злочину, зазначене, на погляд позивача, виключає факт порушення дисципліни. Вважає, що має бути лише відсторонений від виконання повноважень, а не звільнений з органів МВС України.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заві.
Представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити та зазначив, що наказ видано правомірно. Додатково зазначивши, що позивача звільнено за порушення дисципліни, що не пов'язано з наявністю чи відсутністю у відношенні нього вироку суду по кримінальній справі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, проаналізувавши вимоги законодавства, суд встановив та зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на службу до органів внутрішніх справ слідчим лінійного відділу на станції Кривий Ріг до Головного УМВС України на Придніпровській залізниці на підставі наказу УМВС України на Придніпровській залізниці №19 о/с від 03.03.2014 року.
06.11.2014 року прокуратурою Дніпропетровської області лейтенанту міліції ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 Кримінального кодексу України.
За фактом внесення матеріалів до ЄРДР щодо вчинення працівниками ОВС кримінального правопорушення було призначено та проведено службове розслідування, висновок якого затверджено 19.11.2014 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника УМВС України на Придніпровській залізниці.
Службовим розслідуванням встановлено, що 05.11.2014 року з Жовтневого суду міста Дніпропетровська до УМВС України на Придніпровській залізниці надійшла ухвала щодо проведення обшуку в ЛВ на станції Кривий Ріг Головний у рамках досудового слідства за кримінальним провадженням №42014040000000613, відкритим прокуратурою Дніпропетровської області та внесеним 07.10.2014 року до Єдиного реєстру досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 КК України, у відношенні оперуповноваженого СКР ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, слідчого слідчого відділення ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний лейтенанта міліції ОСОБА_1, старшого оперуповноваженого СКР ЛВ майора міліції ОСОБА_4, оперуповноваженого СКР ЛВ лейтенанта міліції ОСОБА_5
Зокрема встановлено, що 06.11.2014 року прокуратурою Дніпропетровської області майору міліції ОСОБА_4, старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3, лейтенанту міліції ОСОБА_5, лейтенанту міліції ОСОБА_1 було вручено повідомлення про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 і частиною 2 статті 307 КК України.
Так, 23.09.2014 року майор міліції ОСОБА_4 перебуваючи на службі, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою штучного збільшення показників своєї роботи з розкриття злочинів, знаходячись поруч з залізничним вокзалом станції Кривий Ріг - Головний, запропонував громадянину ОСОБА_6 визнати себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, пов'язаного з крадіжкою, за статтею 185 КК України, якого той фактично не вчиняв створивши при цьому умови вчинення такого злочину, за винагороду у вигляді наркотичних засобів та психотропних речовин. Про наміри вчинити цей злочин майор міліції ОСОБА_4 в цей же день повідомив своїм колегам по роботі старшому лейтенанту міліції ОСОБА_3 та лейтенанту міліції ОСОБА_5 В цей же день, продовжуючи вчиняти злочин, майор міліції ОСОБА_4 дав вказівку лейтенанту міліції ОСОБА_5 спільно з громадянином ОСОБА_6 виїхати до 74 км пікет 6 перегін станцій «Мудрьона-Шмакове» в Саксаганському районі м. Кривого Рогу, де останній мав вчинити крадіжку кабелю. Прибувши на вказане місце, лейтенант міліції ОСОБА_5 видав ОСОБА_6 пилку та садову лопатку вказавши на кабель, який необхідно було обрізати. 23.09.2014 року близько 17-40 год. громадянин ОСОБА_6 за вказівкою лейтенанта міліції ОСОБА_5, наявною у нього пилкою обрізав близько 60 м кабелю марки «МКПАБЛ 7*4» після чого був затриманий працівниками міліції і за цим фактом до ЄРДР було внесено відомості за №12014042050000730 за частиною 1 статті 185 КК України.
Проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження 24.09.2014 року було доручено слідчому СВ ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний лейтенанту міліції ОСОБА_1, який в період часу з 24.09.2014 року по 31.10.2014 року достовірно знаючи, що громадянин ОСОБА_6 не вчиняв злочинів, передбачених статтями 185, 277 КК України, пред'явив останньому підозру у вчиненні вказаних злочинів.
Лейтенант міліції ОСОБА_1 діючи навмисно, зловживаючи своїм службовим становищем вчинив службове підроблення, підробивши підпис громадянина ОСОБА_6 у повідомленні про його підозру за частиною 1 статті 185 та частиною 1 статті 277 КК України від 31.10.2014 року, протокол роз'яснення прав громадянину ОСОБА_6 на захист від 31.10.2014 року, протокол про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 31.10.2014 року та розписку про отримання копії обвинувального акту.
За викладеними фактами лейтенант міліції ОСОБА_1 відмовився надавати будь які пояснення посилаючись на статтю 63 Конституції України.
За результатами службового розслідування було вирішено вважати службове розслідування за фактом внесення матеріалів до Єдиного реєстру досудового розслідування щодо вчинення працівниками ЛВ на станції Кривий Ріг -Головний кримінального правопорушення визнати закінченим, факти - підтвердженими. За порушення вимог Закону України «Про міліцію», Присяги, Статуту ППСМ України, що призвело до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 та частиною 2 статті 364 КК України, в тому числі слідчого слідчого відділення ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний лейтенанта міліції ОСОБА_1 звільнити з ОВС України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
21.11.2014 року наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці №309 про покарання працівників Управління було прийнято рішення про звільтнення за порушення вимог Закону України «Про міліцію», Присяги, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що призвело до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань і вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 364 КК України, слідчого слідчого відділення ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний лейтенанта міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Наказ від 21.11.2014 року за №309 було вручено позивачеві під розписку 05.12.2014 року, що було підтверджено позивачем та представником відповідача в судовому засіданні.
21.11.2014 року наказом по Управлінню МВС України на Придніпровській залізниці №121 о/с слідчого слідчого відділення ЛВ на станції Кривий Ріг - Головний лейтенанта міліції ОСОБА_1 було звільнено за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Наказ №121 о/с від 21.11.2014 року, позивач отримав 02.02.2015 року, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.
Незгода позивача з прийнятим наказом 121 о/с від 21.11.2014 року та його подальшим звільненням полягає в тому, що таке звільнення може бути виключно в випадку наявності вироку суду, що набрав законної сили по факту вчиненого кримінального правопорушення. Поки такий вирок відсутній, відсутні підстави для його звільнення.
Вирішуючи позовні вимоги по суті спору, суд зазначає наступне.
Порядок та умови проходження служби працівників органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114 ( далі Положення).
Відповідно до підпункту ,,є" пункту 64 цього Положення, особи рядового і начальницького складу звільняються з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначається Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі Дисциплінарний статут).
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службовою дисципліною є дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Вимогами статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яких в установленому законом порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Статтею 7 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може бути накладено такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ.
Порядок накладення дисциплінарного стягнення встановлений статтею 14 Дисциплінарного статуту, якою визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та невизнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про міліцію», міліція зобов'язана виявляти, запобігати і припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою оперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до Правил поведінки та професійної етики осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, службова діяльність працівника органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до таких моральних принципів: гуманізму, який проголошує людину, її життя і здоровя вищими цінностями, захист яких становить сенс і моральний зміст правоохоронної діяльності; законність визнання працівником верховенства права, а також його обов'язкового виконання у службовій діяльності; об'єктивності, що виражається у неупередженості при прийнятті службових рішень; справедливості, що означає відповідність міри покарання характеру і тяжкості проступку чи правопорушення.
Підпунктом 2.3 пункту 2 цих Правил, передбачено, що для працівника неприпустимі поспішність у прийнятті рішень, нехтування процесуальними і моральними нормами, провокаційні дії, пов'язані з підбурюванням, спонуканням у прямій чи непрямій формі до вчинення правопорушення; байдужість, бездіяльність, пасивність у попередженні і припиненні правопорушень.
В даному випадку, проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про міліцію», Присяги працівника ОВС України, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та скоєні дії, які несумісні з його подальшим перебування на службі.
При цьому, судом встановлено, що відповідачем було дотримано порядок та строки проведення службового розслідування та враховано всі обставини при визначенні стягнення, а тому звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни є правомірним.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами службового розслідування доведено факт порушення позивачем положень Дисциплінарного статуту, Закону України «Про міліцію», функціональних обов'язків, недотримання норм професійної та службової дисципліни, що призвело до підриву авторитету правоохоронних органів, дискредитації звання працівників органів внутрішніх справ, а тому суб'єкт владних повноважень, вирішуючи питання про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, діяв у межах повноважень та у передбачений законодавством спосіб.
Посилання позивача на відсутність обвинувального вироку щодо нього як на доказ відсутності його вини, судом залишено поза увагою, оскільки ця обставина не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
Зазначена правова позиція суду узгоджується з позицією ВАС України, що викладена в ухвалі від 27 січня 2015 року по справі №К/800/55174/14 та постанові від 28 жовтня 2014 року по справі №К/800/38932/14.
З урахуванням викладеного вище, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці - відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 24 лютого 2015 року.
Суддя
ОСОБА_7