19 лютого 2015 року Справа № 915/2017/14
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Долгової А.О.,
представника позивача: Лисевича В.В. - дов. №4797 від 20.12.2014,
представника відповідача: Корицького А.О. - дов. №24/1 від 02.01.2015,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка,18) в особі Регіонального центру технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі №4 філії «Дирекція первинної мережі» Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (65066, м.Одеса, с.Шевченко, 37 Лінія, буд.46),
до відповідача: Військової частини НОМЕР_1
( АДРЕСА_1 )
про: стягнення 3123,20 грн. основного боргу, 24,60 грн. пені, 2,95 грн. - 3% річних, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 3123,20 грн. - основного боргу, 24,60 грн. - пені, 2,95 грн. - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та чинному законодавству не розрахувався за користування майном. У зв'язку з порушенням строків оплати користування майном відповідачу також нарахована пеня та 3% річних.
Відповідач надав відзив №24/32 від 19.01.2015 в якому зазначив що з позовними вимогами не згодний, оскільки військова частина НОМЕР_1 є неприбутковою державною установою, розпорядником бюджетних коштів третього ступеню та отримує кошти тільки в межах бюджетних асигнувань, що надаються довольчим органом в особі фінансово-економічного управління Повітряних Сил Збройних Сил України.
Відповідно до ст.77 ГПК України у судовому засіданні 21.01.2015 оголошувалась перерва.
У судовому засіданні 19.02.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При прийнятті рішення судом взято до уваги наступне.
01.04.2014 між сторонами був укладений договір №633-8 (надалі - Договір №633-8) оренди місць у стійка, U(Юнітів) для встановлення обладнання, устаткування та інших спеціальних пристроїв, згідно з предметом якого позивач, як орендодавець, передає, а відповідач, як орендар, бере в строкове платне користування частину стійки, далі майно, розташованої в м. Миколаєві на першому поверсі чотирьохповерхового будинку № 72 по проспекту Леніна, загальною площею 5,12 Юнітів - для розміщення кросового обладнання.
Відповідно до п.2.1 Договору №633-8 передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 цього договору.
Розділом 3 Договору №633-8 сторони встановили, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін на підставі його внутрішніх нормативних актів і відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 305,0 грн. з ПДВ за 1 U (Юніт)/місце в стійці. Орендна плата за перший місяць оренди за 5,12 U(Юнітів)/місяць у стійці становить 1561,60 грн. з ПДВ та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього терміну дії договору оренди. Витрати на утримання майна, плату за комунальні послуги та інші включено до розміру фіксованої орендної плати. Орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.
Пунктом 6.1.3 Договору №633-8 сторони обумовили, що орендар зобов'язаний: своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.
Згідно п. 12.1 Договору №633-8 встановлено, що договір укладено на період з 01 січня 2014 по 31 грудня 2014, за домовленістю сторін, що умови цього договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його укладення, а саме з 01 січня 2014. Сторони зобов'язані протягом 20 днів після закінчення строку дії цього договору здійснити остаточні розрахунки за ним.
На виконання умов Договору №633-8, сторонами 01.01.2014 було складено акт приймання-передачі майна згідно якого здійснено передачу відповідачу у користування об'єкту оренди для встановлення кросового обладнання орендаря (а.с.16).
Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За приписами ч.1 ст.761 та ч.1, 5 ст.762 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 3 ст.631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач не виконав свої зобов'язання за Договором №633-8 від 01.04.2014, не сплатив орендну плату за користування майном в період з 01.09.2014 по 31.10.2014, в зв'язку з чим у військової частини виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 3123,20 грн.
Станом на день розгляду справи в суді, відповідач заборгованість згідно Договору №633-8 від 01.04.2014 на суму 3123,20 не погасив.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3123,20 грн. за користування майном за період з 01.09.2014 по 31.10.2014 по Договору №633-8 від 01.04.2014 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Пунктом 8.2 Договору №633-8 сторони передбачили, що у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 20 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору №633-8, а саме не сплачував рахунки за оренду нерухомого майна (а.с.18-19), за період з 21.10.2014 по 12.11.2014, була нарахована пеня в розмірі 24,60 грн. вказаний розрахунок судом перевірений розмір пені є обґрунтований відповідно до вимог Договору та Закону та підлягає задоволенню.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Позивач згідно наданого розрахунку нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 21.10.2014 по 12.11.2014 в сумі 2,95 грн. розмір яких є обґрунтованим відповідно до вимог Закону та підлягає задоволенню.
Будь - яких доказів того, що відповідач належним чином і в повному обсязі провів оплату за користування майном, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність вказаної у позові заборгованості, а відтак і обґрунтованість позовних вимог.
У відповідності до ст..49 ГПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49,77, 82, 82-1, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 08217638) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Регіонального центра технічної експлуатації транспортної телекомунікаційної мережі № 4 філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», 65066, м.Одеса, с.Шевченко, 37 лінія, б.46 (відомості про банківські реквізити відсутні, код ЄДРПОУ 16479714) 3123,20 грн. основного боргу, 24,60 грн. пені, 2,95 грн. -3% річних та 1827,00 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду, у відповідності зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом
Згідно ст.ст.91, 93 Господарського процесуального кодексу України, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя М.В.Мавродієва
Рішення оформлено у відповідності до ст.84 ГПК України
та підписано суддею 24 лютого 2015 року.